Україна захищає себе проте Росії не тільки на полі битви, а й в інформаційній війні.По всій Центральній Європі російська дезінформація експлуатує страхи, підживлює антиукраїнські настрої та підриває довіру до демократичних інститутів. Від фейкових новин у Польщі до скептицизму щодо ЄС у Словаччині – наративи Кремля пристосовуються до вразливостей кожної країни, включно з Україною.
Польща
Російська дезінформація знаходить сприятливий ґрунт у Польщі
Як країна-сусідка, Польща стикається з численними прямими та опосередкованими наслідками війни в Україні, зокрема зі зростанням російської дезінформації.
Хоча деякі російські пропагандистські платформи все ще працюють у Польщі, а інші підозрюються у поширенні кремлівських наративів, їхній обмежений вплив — у поєднанні з роботою фактчекерів і незалежних медіа — не дозволив суттєво вплинути на громадську думку.
Обмежене знання іноземних мов серед поляків також ускладнює пряме поширення російських наративів із Росії або Білорусі. За даними Інституту польської мови, лише один із десяти поляків володіє російською, тобто близько 5,7 мільйона з 38.
Проте антиукраїнські наративи польською присутні та часто посилюються ультраправими.
Хоча підтримка України серед поляків залишається високою — що стримує наративи, які звинувачують Київ — у мережі часто з’являються слова на кшталт «бандерівці» та «нацисти» щодо українців, звинувачуючи їх у злочинах проти російських цивільних.
Водночас спостерігається поширення ворожих висловлювань на адресу росіян, часто з елементами дегуманізації — їх називають тваринами або бажають їм вимирання. Важко визначити, чи ці пости створюються ботами, чи реальними користувачами, хоча деякі з них містять граматичні або синтаксичні помилки, характерні для російських ботоферм.
Тисячі акаунтів у соцмережах, які раніше поширювали антивакцинаторські повідомлення, перемкнулися на антиукраїнську тематику.
У перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії польське суспільство демонструвало сильну стійкість до дезінформації, що було зумовлено солідарністю з Україною. Однак із затяжною війною зросла втома, а пильність ослабла — це дозволило антиукраїнським наративам укорінитися.
Польща, яка прийняла найбільше українських біженців у перші місяці війни, стала осередком для наративів, спрямованих на українців, що проживають у країні.
Через економічну міграцію та наплив біженців після лютого 2022 року, чисельність українців у Польщі зросла до 1,5 мільйона, за даними Міністерства внутрішніх справ.
Ця демографічна зміна спричинила хвилю дезінформації в польських соцмережах. Спрямовані на розпалювання ворожнечі в дедалі більш мультикультурному суспільстві, такі наративи зображають українців як невдячних, із завищеними очікуваннями, що отримують більше, ніж самі поляки.
Постійно поширюються неправдиві твердження про те, що українські біженці мають пріоритетний доступ до медичної допомоги й послуг, не працюючи та не сплачуючи податків. Наприклад, дезінформація стверджує, що поляки чекають на медичну допомогу тижнями, тоді як українці безкоштовно лікуються в приватних клініках.
Особливо цинічним прикладом є широко поширена історія про те, що польських дітей виписували з лікарень, щоб звільнити місця для українських дітей, хворих на рак. У таких анонімних повідомленнях стверджується, що польських дітей «викидали», а їхні батьки змушені були шукати лікування самостійно.
Цю історію було повністю спростовано. Міністерство охорони здоров’я Польщі виділило 120 медичних закладів для лікування українських пацієнтів, не витісняючи польських.
Вплив наративів
Наразі невідомо, скільки осіб свідомо поширюють антиукраїнські наративи, що перегукуються з російською дезінформацією. Але інформаційна інфраструктура, створена Москвою, дозволяє цим наративам швидко входити в польський інформаційний простір. Вплив Росії надто масштабний, щоб його було легко нейтралізувати.
У дослідженні йдеться: наративи проти біженців справді мають свій вплив. Згідно з опитуванням Варшавського університету, 96% поляків вважають, що соціальні виплати українцям слід скоротити. Серед тих, хто нещодавно змінив своє ставлення до українців, 95% заявили, що стали сприймати їх гірше.
Ефективність антиукраїнської пропаганди посилюється історіями, які зображують українців у Польщі як групу, що не потребує підтримки. Їх описують як заможних людей, які їздять на люксових авто та живуть у престижних районах Варшави, таких як Вілянув — місця, які не по кишені для звичайного поляка.
Хоча частина заможних українців справді переїхала до Польщі, більшість прибула в пошуках безпеки та кращого життя. Стереотип про «багатого українця» просто узагальнює, що всі українці експлуатують польське суспільство і вже наче панують у ньому.
На цьому страху активно грають політики, особливо ультраправі. Конфедерація Польської Корони (Konfederacja Korony Polskiej) на чолі з євродепутатом Гжегошем Брауном — який посів четверте місце на президентських виборах 18 травня — подала законопроєкт на меті якого «зупинити українізацію Польщі».
Згідно з поясненням до проєкту, закон має «терміново протидіяти процесу зміни етнічного складу нашої країни. (…) Це продуманий інструмент для захисту держави та польської нації від її швидкої дезінтеграції».
Але антиукраїнська риторика не обмежується маргінальними партіями. У президентській кампанії праві кандидати Кароль Навроцький і Славомір Менцен — які посіли друге та третє місця — також виступили проти вступу України до ЄС.
Навіть кандидат від «Громадянської платформи» Рафал Тшасковський, який загалом підтримує Україну, запропонував обмежити виплату щомісячної допомоги на дитину у 800 злотих лише для тих біженців, які мешкають і сплачують податки в Польщі.
Попри ці тенденції, дезінформація — зокрема щодо України — ефективно спростовується фактчекерськими організаціями, такими як Demagog і Konkret24.
Є й державні ініціативи. «Уряд визнав дезінформацію одним із найсерйозніших викликів, з яким потрібно ефективно боротися. Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх джерел — включаючи повторення неправдивої інформації в польському публічному просторі», — заявив віцепрем’єр і міністр цифрових справ Кшиштоф Гавковський в інтерв’ю Euractiv Poland.
Він підкреслив роль спеціального підрозділу в межах Державної дослідницької мережі NASK, який займається моніторингом і протидією дезінформаційним кампаніям. За словами Гавковського, цей департамент діє поза політичними амбіціями та зосереджений на конкретних випадках.
Уряд також співпрацює з інтернет-провайдерами та онлайн-платформами для виявлення дезінформації й публічного її спростування. «На жаль, самі політики надто часто сприяють поширенню дезінформації, озвучуючи твердження, що суперечать фактам, і в результаті можуть підтримувати наративи, що відповідають російським», — підсумував Гавковський.
Чехія
Чеські експерти попереджають про зростання антиукраїнської пропаганди на тлі переговорів про вступ України до ЄС
Навесні 2025 року інтерес чеського суспільства та медіа до України значно зріс. Це відобразилося і на зростанні активності дезінформаційних сайтів у Чехії, які опублікували значно більше матеріалів про Україну, ніж традиційні медіа. «Агентство зафіксувало понад 3000 публікацій на pravda-cz.com, понад 2000 — на cz24.news і майже 2000 — на pravdive.eu», — повідомили в Newton Media для Euractiv Czechia.
За словами Яна Фрідріховського, фактчекера з Центральноєвропейської обсерваторії цифрових медіа (CEDMO), найпоширеніші дезінформаційні наративи в Чехії намагаються створити враження, що фінансова й військова допомога Україні марна, бо нібито українські чиновники її розкрадають.
«У соцмережах поширюють фейки про корупцію чи нецільове використання західної допомоги — на купівлю розкішної нерухомості, прикрас або авто. Значною мірою за цими кампаніями стоїть російська пропаганда», — пояснив він.
За даними громадського руху Czech Elves, з початку року атаки на президента України Володимира Зеленського домінують на чеських сайтах і в соцмережах. Переважають наративи про Росію як захисника й Україну як маріонетку Заходу, а також про нібито тотальну українську корупцію.
Саме заяви про високий рівень корупції в Україні, за результатами опитування CEDMO у жовтні 2023 року, є головною причиною, чому чехи виступають проти початку переговорів про вступ України до ЄС. Тоді 41% респондентів висловились проти початку переговорів, 30% — за, інші не мали чіткої думки.
«Те, що близько третини населення вірить у заяви про масштабну корупцію в Україні, свідчить про відносний успіх дезінформаційних кампаній. Ми також перевірили фейк про те, що ЄС інвестує в українську фармацевтику, щоб імпортувати ліки з України. 28% чехів вважають це правдою», — додав аналітик CEDMO Іван Р. Цукер.
Аналітикиня Празького інституту безпекових досліджень (PSSI) Крістіна Шефчікова зазначила, що в Чехії поширюються й інші наративи щодо можливого вступу України до ЄС — здебільшого фейки, спрямовані на сіяння паніки серед населення. «Серед них — твердження, що українці загрожуватимуть ринку праці в ЄС або що європейські агросубсидії будуть передані українським виробникам. Інші наративи ґрунтуються на шкідливих стереотипах — про низьку якість українських товарів, злочинність чи навіть поширення інфекцій, небезпечних для європейців», — розповіла вона Euractiv Czechia.
Фрідріховський пояснив, що дезінформація в Чехії поширюється переважно через три канали: конспірологічні або дезінформаційні сайти, які створюють або перекладають контент із закордонних джерел; блогерів у соцмережах із великою аудиторією або здатністю до «вірусного» розповсюдження в групах; а також канали російської пропаганди.
Водночас не весь неправдивий контент є дезінформацією в прямому сенсі, тобто свідомо поширеною брехнею. «Багато перевірених нами фейків у соцмережах не були створені навмисно. Вони часто є наслідком хибної інтерпретації даних або використання фото і відео поза контекстом. Їх створюють і поширюють звичайні користувачі», — зазначив експерт.
У ситуації інформаційного перенасичення, коли важко відрізнити достовірні джерела, вільні медіа відіграють ключову роль, наголосила Шефчікова. «Країни з високою стійкістю до дезінформації — як-от Фінляндія чи Балтійські держави — також мають високий рівень довіри до ЗМІ», — додала вона.
Шефчікова також наголосила на важливості спеціальних медіапрограм для протидії дезінформації. «Чеське радіо вже систематично виконує цю функцію через рубрику “Ověřovna”. Ми рекомендуємо створити подібну постійну програму на Чеському телебаченні», — написала вона у своєму аналітичному звіті для PSSI.
Вона вважає, що чеські журналісти вже достатньо підготовлені для боротьби з дезінформацією. Проблема полягає в іншому — в прагненні до сенсаційності. «Набагато складніше зберігати баланс між об’єктивною журналістикою та вимогами “економіки уваги”, яка підштовхує до створення сенсаційного контенту», — попередила вона.
Підвищення інформаційної стійкості вимагає також технічних заходів. У квітні минулого року Чеське агентство новин (ČTK) зазнало кібератаки, під час якої хакери поширили проросійську дезінформацію на його сайті.
Важливу роль у боротьбі з дезінформацією має і держава. «Добре, що держава вирішила активно боротися з дезінформацією, замінивши попередній пасивний підхід конкретними діями», — сказав аналітик PSSI Ондржей Перушич.
Спочатку в Чехії існувала посада урядового комісара з питань медіа та дезінформації, яку обіймав медіаексперт Міхал Кліма. Його було звільнено у лютому 2023 року, а дезінформаційний напрямок перейшов під контроль радника з нацбезпеки прем’єр-міністра Томаша Пояра, який, за повідомленнями, більш стримано ставиться до боротьби з фейками.
Втім, Перушич вважає позитивним той факт, що уряд Чехії продовжує займатися цією темою. «Кроки у правильному напрямку — це створення стратегічних комунікаційних підрозділів у міністерствах, спеціалізованого офісу при Уряді та Центру протидії гібридним загрозам при МВС», — зазначив він.
Однак національна стратегія та координація ще потребують удосконалення. «Серед майбутніх пріоритетів — краща координація між установами, підрозділами стратегічних комунікацій і центрами, а також розробка національної концепції стратегічної комунікації — у цих сферах нині існують недоліки», — додав експерт.
І нарешті, відкритим залишається питання: чи збережеться ця «ключова політика безпеки» після майбутніх парламентських виборів і можливої зміни уряду.
Словаччина
Уряд Словаччини повторює кремлівські наративи
Словацькі дезінформаційні та проросійські актори намагаються зобразити Україну, яка потерпає від війни, як «маріонетку Заходу», акцентуючи на її корупційному минулому, ігноруючи значний прогрес реформ, або виправдовують війну Росії, посилаючись на нібито «занепокоєння» через розширення НАТО чи нехтування правами російськомовного населення.
Маніпулятивне зображення України в дезінформаційних кампаніях часто збігається із тим, як її представляє чинний уряд Словаччини на чолі з прем’єр-міністром Робертом Фіцо.
Дезінформація про ЄС і Україну має різні форми. Фіцо, наприклад, неодноразово називав ЄС «кабінетом війни», який нібито підриває мирний процес і «підтримує вбивства слов’ян в Україні» — це один із багатьох спростованих проросійських наративів.
Попри риторику, в уряду Фіцо є теми, пов’язані з Україною, які він не сприймає ворожо. Це, зокрема, підтримка українських біженців та прагнення України до вступу в ЄС.
Словацький уряд підтримує євроінтеграцію України настільки рішуче, що це навіть викликає здивування з боку проросійського прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який виступає проти цього процесу.
Томаш Стражай, директор Словацької асоціації зовнішньої політики (SFPA), пояснює таку позицію простою «прагматикою», адже інтеграція України до ЄС сприятиме економічному зростанню прикордонних регіонів Східної Словаччини.
Однак деяке занепокоєння висловили представники аграрного сектору. У четвер Словацька сільськогосподарська та харчова палата (SPPK) заявила, що Україна — аграрна супердержава, і «ні Словаччина, ні ЄС загалом не готові» до такої конкуренції.
Віцепрезидент SPPK Еміл Махо також стверджував, що українські фермери не зобов’язані дотримуватися екологічних і виробничих стандартів ЄС, і наразі імплементували лише «40% законодавства ЄС». На його думку, вступ України до ЄС стане «останнім цвяхом у труну словацького агросектору».
Утім, ці конкурентні переваги зникнуть, коли Україна стане частиною спільного ринку та аграрної політики ЄС і буде зобов’язана дотримуватися однакових правил.
Україна
Прокремлівські наративи набирають популярності в Інтернеті, попри стійкість України
За кілька тижнів до першого туру президентських виборів у Польщі 18 травня прокремлівські канали в Telegram почали поширювати фейкове відео, нібито від польського мовника TVP World. У відео неправдиво стверджувалося, що 68% поляків вважають Володимира Путіна «ідеальним президентом для своєї країни».
Фактчекери з Gwara Media спростували це відео, пов’язавши його з ширшим пропагандистським наративом, який Росія використовує для цілеспрямованої дії в українському онлайн-просторі — а саме, що Путін і Росія користуються широкою міжнародною підтримкою.
Цей наратив має викликати в українців почуття покинутості та огиди до Європи, а також слугує внутрішній пропаганді, підкреслюючи, що лідера Росії нібито поважають за кордоном.
«Рейтинги російського лідера вищі, ніж у будь-яких інших кандидатів», — стверджує Telegram-канал «Kostian Cat», один з багатьох, який Центр протидії дезінформації України (ЦПД) вказує як «джерело ворожої пропаганди». ЦПД публікує такі списки, щоб попередити українців про недостовірні джерела.
Україна продемонструвала високі успіхи у протидії дезінформації. Індекс стійкості до дезінформації 2024 року (DRI) оцінив Україну найвищим балом серед десяти країн Центральної та Східної Європи, назвавши прогрес країни «досягненням, що вражає» після понад двох років повномасштабної російської агресії. Україна також очолювала рейтинг DRI у 2021 році.
Опитування Київського інституту соціології 2023 року показало, що 71% українців вважають російську дезінформацію загрозою. Хоча думки щодо ступеня цієї загрози різняться, загальна обізнаність та знайомство з методами дезінформації допомагають багатьом громадянам уникати базових фейків. Росія ж не зменшує своїх зусиль, а навпаки — посилює кампанії.
За даними дослідження Gwara Media, наративи, що дискредитують європейських і американських лідерів, складали 13,7% усіх фейків, оброблених на початку 2024 року. Інші повідомлення стверджували, що «Захід не потребує України» (5,9%) або поширювали гомофобні тези про нібито нав’язування «гей-цінностей» з Європи (2,0%).
ЄС зображується як спільнота морального занепаду
Дезінформаційні кампанії були спрямовані на проукраїнських політиків. Наприклад, повторні атаки на Майю Санду з Молдови знову з’явилися після перемоги Нікушора Дана на місцевих виборах у Румунії. Інші фейки націлилися на президента Франції Еммануеля Макрона, звинувачуючи його в тому, що він нібито носить «пакет білого порошку» — натяк на його заяви 2023 року про можливе відправлення військ на підтримку України.
Ольга Яковлєва, редакторка та аналітикиня відділу фактчекінгу Gwara Media, пояснює: «ЄС малюють як спільноту морального занепаду, соціальної дестабілізації, культурного деградування, спільноту, що протистоїть традиційним цінностям».
За словами Яковлєвої, такі повідомлення створюються, щоб показати євроінтеграцію України як «помилковий вибір».
Гомофобні та трансфобні фейки про Європу (де дітей нібито змушують носити прапори ЛГБТК+) у прокремлівських Telegram-каналах чітко віддзеркалюють ширшу анти-ЛГБТК+ риторику, яку просувають ультраправі та консервативні сили по всьому світу — особливо з поверненням Дональда Трампа на посаду президента США.
Прокремлівські канали також постійно формують наративи про українських біженців у Європі як про нібито ледачих та невдячних, створюючи фейкові обкладинки європейських журналів, що зображують Україну або Володимира Зеленського як корумпованих, жадібних або боягузливих.
Цей метод працює в обидва боки: щоб переконати росіян, що всі за кордоном ненавидять Україну, і щоб переконати українців, що європейська громадськість їх ненавидить.
Дезінформація здебільшого поширюється через анонімні Telegram-групи, але після придбання Ілоном Маском Twitter (X) став значним майданчиком для неї — особливо щодо тем, пов’язаних з Україною та ЄС.
Фейк про Макрона і білий порошок, який він нібито забирає після розмови зі Стармером і Мерцом, поширювався як прессекретаркою МЗС Росії Марією Захаровою (російською мовою), так і Алексом Джонсом, ультраправим радіоведучим і прихильником теорій змови (англійською мовою).
Після приходу Маска було зруйновано систему синьої позначки, що підтверджувала особу користувачів у Twitter, а також нове керівництво звільнило багатьох модераторів контенту, що дозволило багатьом маскуватися під експертів і журналістів за 8 доларів.
«Сам Ілон Маск іноді поширює інформацію, що не відповідає дійсності, і репостить анонімні акаунти (наприклад, він поширив фейк про те, що голлівудські зірки отримують гроші від USAID, щоб приїхати в Україну — ред.), то що можна сказати про ефективність модерації в X?» — запитує Яковлєва.
Інші платформи також мають проблеми з модерацією. За словами Андрія Коваленка, керівника ЦПД України, TikTok наразі є найефективнішою платформою в обмеженні дезінформації, особливо у боротьбі з російськими дипфейками. Проте Інститут масової інформації України (ІМІ) попереджає, що TikTok не слід вважати надійним джерелом новин.
Google має іншу проблему: часто блокує відео, що документують російські воєнні злочини чи руйнування в Україні. Коваленко пояснив, що це наслідок «політики миру» Google, якою користуються пропагандисти, поширюючи дезінформацію через платформи Google.
Meta також постає перед труднощами в модерації контенту. Instagram містить меми на основі дезінформації, а боти Facebook швидко збільшують охоплення фейкових новин і так званих патріотичних спільнот. Яковлєва пов’язує ці проблеми з масовими звільненнями модераторів, особливо у регіонах з меншим пріоритетом, таких як Східна Європа, Африката Азія.
Всупереч зусиллям України у боротьбі з російською дезінформацією на державному рівні, і посадовці, і незалежні експерти вважають їх недостатніми.
Хоча DRI відзначив стійкість України, він також виявив фрагментованість національної системи реагування на дезінформацію, майже відсутність регулювання соцмереж і потребу у покращенні медіаграмотності серед населення.
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт фінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через Гранти Вишеградської групи Міжнародного Вишеградського фонду. Місія фонду — сприяти сталому регіональному співробітництву у Центральній Європі.
Проєкт підтримується Міністерством закордонних справ Республіки Корея.
