Ольга Кривченко — співвласниця та CEO IT-компанії Qualium Systems LTD з Харкова, яка попри усі виклики війни залишається в місті та продовжує розвивати власну справу. За час повномасштабного вторгнення компанія не лише залишилась на ринку, а й створила найкращі проєкти за всі роки існування. Про «мітинги» в укриттях, IT-сферу в Україні, бізнес у Харкові та гендерні стереотипи – читайте в матеріалі.
IT-компанія Qualium Systems LTD існує вже 14 років і працює з віртуальною та доповненою реальністю. Компанія створює додатки для окулярів віртуальної реальності та телефонів. У більшості вони пов’язані з навчальними та тренінговими проєктами. Також роблять складні навантажені аналітичні системи для аналізу даних.
Під керівництвом Ольги – 60 співробітників. У Харкові в них був просторий офіс, який незадовго до великої війни компанія планувала розширити. Однак влітку 2023 року неподалік влучила ракета. Попри це жінка залишається у місті, каже: «Це мій досвід, і я хочу його прожити, а не тікати від нього».
«Для мене повномасштабна війна почалася раніше». Про 24 лютого, роботу в укритті та підтримку команди
Війну Ольга зустріла у Харкові. Після перших шокових днів одразу почала працювати та організовувати роботу команди.
— На самому початку, коли наші люди починали виїжджати, ми дуже згуртувалися: разом знаходили паливо, і я через знайомих шукала прихисток для працівників. Першочергово намагалися виплатити усім співробітникам зарплати, аби в них були гроші на необхідні речі. Наш бухгалтер працював між авіанальотами. Каже мені: «ніби вони [російські літаки – ред.] відлетіли, я зараз спробую все вам надіслати». Я між цим сиділа в укритті: працювала і спілкувалась з журналістами. Треба було і «мітинг» провести з клієнтами, і кореспондентам розповісти як я ненавиджу москалів. Чую, що стає гучніше, – ховаюся.
У той час розуміла, розповідає Ольга, що потрібно втримати роботу та зберегти клієнтів. Усі колеги, яким вдалося виїхати з Харкова, швидко адаптувалися та почали працювати. Саме така згуртованість команди допомогла тоді зберегти бізнес та не втратити жодного контракту.
– Клієнти відреагували нормально. Пропонували допомогу та готові були чекати. Був навіть один клієнт, який авансом нам платив декілька місяців, тому що був впевнений у нашій роботі. З початку повномасштабного вторгнення наша команда не зірвала жодного дедлайну.
Організувати роботу колективу, ділиться Ольга, було не важко, оскільки вона завчасно розуміла, що війна все-таки прийде.
– Для мене війна почалася 23 лютого. Увечері після лекцій ми з чоловіком вийшли на прогулянку і він мені каже: «слухай, завтра війна почнеться». Тоді прийшов момент усвідомлення. Ми підготувалися завчасно – домовилися про виплату заробітних плат для співробітників, продумали план дій на випадок екстрених ситуацій. Я думаю, цей день дав нам час все зважити, тому 24-го лютого як такого шоку не було. Тим паче коли займаєшся якоюсь діяльністю, часу на паніку немає. І ми всіх співробітників стимулювали до роботи, аби в них також не «рвало дах».
Деякі зі співробітників Qualium Systems LTD долучилися до Збройних Сил України. Їх, розповідає Ольга, підтримують та намагаються допомагати.
— Зараз у нас троє людей зі штату служать добровольцями у війську. Паралельно вони перебувають у штаті, ми виплачуємо їм зарплату. Я ними дуже пишаюся і дуже переживаю.
25 лютого Ольга з чоловіком забрали техніку та документи з офісу, а повертаючись додому потрапили під обстріл «градами». Тоді, згадує жінка, уперше стало дійсно страшно.
Мене клієнт питає: «А що буде, якщо в розробника прилетить ракета». Як війна вплинула на компанію.
– З Україною зараз, особливо в сервісному бізнесі, бояться працювати, оскільки є великі ризики. Мене буквально в очі іноземний клієнт питав: «А що буде, якщо в вашого розробника прилетить ракета». Що мені на це відповісти? Наш рівень якості більший, ніж ті ризики, які ми всі розуміємо. Нам доводиться працювати краще, і ми знаємо як це робити. У 2024 рік ми вийшли без клієнтських втрат і з найкращим портфоліо за весь час роботи. Криза тебе або топить, або підіймає на хвилі. Нас колись підняв «ковід» [COVID-19 – ред.], а зараз нас підняла війна. Я усім завжди кажу: «якщо конкретно в мене не прилетить ракета, все буде гаразд» [сміється].
«Росіяни зруйнували нам два офіси». Про особливості роботи у Харкові
Ольга разом з чоловіком виїхали з Харкова у березні 2022 року, адже перебувати у місті через постійні обстріли було небезпечно і такі обставини впливали на робочі процеси. Але вже через два місяці вона вирішила повернутися.
— Ситуація трохи покращилась, інтенсивність обстрілів зменшилася, загроза окупації минула, тому ми вирішили їхати додому. Близько року працювали онлайн, але дуже занудились. І я, і співробітники, які також мешкали у Харкові. Прийняли рішення частково виходити офлайн, але влітку 2023 поруч з нашим офісом прилетіла ракета. Вибило всі вікна, всередині стіни були пошкоджені уламками. Пізніше орендували інший офіс, пропрацювали в ньому місяць і туди також прилетіло. У тій будівлі побило опалення. Наближалася зима, і нами було прийняте рішення повернутися до онлайну.
Ольга віджартовується, що або це в неї вдача така, або обирати потрібно ретельніше.
— У мене є дружбанчик військовий. Він мені після другого прильоту написав: «Оля, що там? І на цей прилетіло». Я йому кажу «так». Навіть бізнес-план придумала – приходитиму до орендодавців і казатиму: «Невеликий прайс і я не знімаю у вас офіс». Це все жарти, звичайно, але я вже боюсь орендувати третій [сміється].
«Харків має зараз дуже хорошу репутацію». Про комунікацію з іноземцями та сприйняття міста закордоном.
— Багато хто з наших клієнтів слідкує за ситуацією в Україні. Я коли з ними розмовляю, бачу як вони захоплюються та переймаються нами. У Харкова зараз дуже хороша репутація, і є чудова можливість сформувати в іноземців знання про місто. Так, я цей божевільний патріот Харкова [сміється]. Я їм кажу: «Ви не розумієте, що таке Харків! Він дійсно залізобетонний і росіянам нас знищити не під силу, тому що ми тут такі ж». Це місто знає своє коріння, і люди його дуже люблять. Мене постійно питають, чи мені не страшно тут жити. Звичайно, страшно. Але поїхати ще страшніше. Не можна звикнути до війни, але розуміння, що ти на своєму місці, сильніше за страх.
«Підтримки не було, але я її й не просила». Про комунікацію з місцевою владою та допомогу бізнесу Харкова
— За весь час з початку повномасштабного вторгнення місцева влада з нами ніяк не комунікувала, допомогу не пропонувала. Але я й не просила. Я свого роду анархістка, сама веду свою справу і сама за неї відповідаю. Взагалі мені дуже подобається як бізнес у місті реагує на виклики війни. Він відкривається, повертається та швидко відновлюється. Ось тільки був обстріл, а вони вікна заклали й вже працюють. Я розмовляла з власниками інших підприємств, релокованих зокрема, їх ніхто назад не запрошував і це дуже погано.
На думку Ольги, попри всі намагання, Харків змінився і буде змінюватися. Місто може відкотитися на десяток років назад, оскільки тут боятимуться працювати, говорить підприємиця.
— Але це залежить від того, як закінчиться цей етап війни. Якби у Харкові зробили величезну військову базу – це було б ідеально для міста. Бо це бізнес, гроші й захист. Поки що я бачу якісь хаотичні рухи, тому не можу нічого сказати. Розумію, що влада теж не бачить, що далі, й це зрозуміло, бо як тут щось побачиш.
«Я ніколи б не хотіла такого досвіду, але ця війна багато чому мене навчила». Про навички, набуті під час війни
— Я змінилася за цей час, однозначно. Знаєте, це як людина, яка пережила катарсис. Я відчуваю, що ми командою дійсно багато можемо зробити, що ми себе недооцінювали. Під час війни розвинулися гнучкість і відчуття гідності. Ось так заходиш до будь-кого з клієнтів або потенційних партнерів і говориш: «А я з Харкова, нумо розмовляти». Я б ніколи не хотіла такого досвіду, але ця війна багато чому мене навчила. І я хочу цей досвід прожити повністю, не тікати від нього. Від своєї долі не втечеш. Це моя війна, і я зараз намагаюся поводитися так, щоб потім не було соромно перед своєю совістю.
«Ви, звичайно, краще працюєте, але зараз підете заміж». Про гендерні стереотипи у роботі
— У своєму житті я зустрічалась з гендерною нерівністю ще коли влаштовувалась на першу роботу. Я гарно пройшла співбесіду і мені сказали: «Ви, звичайно, краще робите свою роботу, але зараз підете заміж, тому ми візьмемо чоловіка». Це було дивно та образливо для мене. Але в ІТ-сфері простіше. Я за роки роботи ІТ-спеціалістом жодного разу такого не відчула. Зрозуміло, що і в нашій компанії немає жодних упереджень. У нас є літні люди, люди з інвалідністю, працювали відкриті геї та трансгендер. Я намагаюся будувати все на професіоналізмі людини, інші речі мене не стосуються.
Від роботи також потрібно вміти відпочивати, говорить Ольга. Для цього вона влаштовує для себе довгі прогулянки, займається спортом та бавить сімох котів.
– Я нормально харчуюся, вживаю вітаміни, займаюсь спортом вдома, багато гуляю. Часто ходжу на спа-процедури для розвантаження. Вважаю, що як фізичне тіло впливає на наш ментальний стан, так і навпаки. Вийшла майже з усіх соцмереж, аби не скролити постійно стрічку новин. На початку війни я з телефону майже не вилазила, але вже пройшло багато часу і я розумію, що треба фільтрувати контент, який ти споживаєш аби не заганяти себе у яму, бо це дуже впливає. Також зі мною живе семеро котиків. Час з ними мене класно заспокоює. І намагаюся допомагати іншим, це тримає на плаву. Закриваю потреби військових, наших працівників та підтримую волонтерів, які опікуються тваринами у Харкові.
Читайте також:
- Some people: про урбанкультуру, війну та відродження Харкова.
- «”Варта” — театр, який говоритиме виключно про війну». Артем Вусик про театральне мистецтво, рефлексію на Харків та «Щур».
