Авторка колонки: Ксенія Семеняк — директорка департаменту комунікацій та фандрайзингу організації БФ «СОС Дитячі Містечка».
Повномасштабна війна триває. Рятуючись від обстрілів, люди залишають свої домівки. Починаючи з 2022 року МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна допомагає із релокацією родин та дітей, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу.
З травня по серпень 2024 року у нас тривав проєкт «Екстрене розміщення евакуйованого населення з північного сходу України», у межах якого нам вдалось підтримати 88 родин. Загалом це 538 дітей та дорослих із сімейних форм виховання, 187 з яких були розміщені у санаторії на Волині строком на три місяці. Там їм надавалася психосоціальна, гуманітарна та фінансова підтримка від нас і наших партнерів — неурядових та державних, а також пропонувалися можливості для подальшого перебування на більш безпечні території.
299 дітей були тимчасово релоковані з Харківщини на Івано-Франківщину й отримали можливість відпочити та відновитися у дитячому кемпі протягом трьох тижнів. Це діти з прийомних та опікунських сімей, діти військовослужбовців, а також загиблих захисників із Харкова та Харківської області.
Як ми підтримуємо родини
Наш проєкт комплексно охоплює одразу кілька напрямків. Це допомога з тимчасовим житлом, психологічна підтримка, фінансова допомога.
Отже, житло. Ми забезпечуємо тимчасове проживання у кемпах, санаторіях та колективних центрах для двох цільових груп. Це сім’ї з дітьми та діти шкільного віку без супроводу батьків, які були переміщені з небезпечних місць.
Психологічна підтримка та психосоціальна допомога для дітей та батьків надається нашими мобільними психосоціальними командами. Психологи та соціальні педагоги працювали з постраждалими дітьми та дорослими ще з 2014 року, коли почались активні бойові дії у східних регіонах України, і вже мають великий досвід роботи.
Стосовно багатоцільової грошової допомоги. Вона була надана сім’ям з дітьми з небезпечних регіонів, де була оголошена евакуація, які переїхали до безпечних громад. Загалом було охоплено 400 дітей і членів їхніх родин.
Як правило, пріоритет надається сім’ям із двома і більше дітьми, сім’ям з дітьми з інвалідністю, прийомним сім’ям, а також сім’ям, де діти перебувають під опікою літніх родичів (бабусь і дідусів).
Розмір грошової допомоги, затверджений кластером CVA ООН, становить 3 600 гривень на особу на місяць протягом трьох місяців.
Процес організації переїзду: як це робити ефективно
У питаннях релокації населення важливою є співпраця всіх, хто може бути залучений до цього процесу. У межах даного проєкту ми працювали разом із Міністерством із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Харківською обласною військовою адміністрацією. Від неї ми отримували списки родин, які погодилися на евакуацію, та готові на тимчасовий переїзд у безпечні місця.
Далі ми бронювали необхідну кількість номерів у санаторії, оплачували проживання родин. Сам виїзд у Волинську область організовували за підтримки неурядових організацій та партнерів. У санаторій для роботи із родинами виїжджали наші фахівці. Це соціальний педагог, психолог, фахівець із соціальної роботи. Загалом вони визначали, які є потреби, та передавали цю інформацію місцевим соціальним службам. І далі вже вони працювали із родинами над вирішенням тих чи інших питань.
Приблизно така ж схема застосовувалася й у проєкті з літнім табором для дітей. Представники Харківської ОВА передавали нам інформацію щодо тих дітей, які хотіли поїхати на Івано-Франківщину. На місці з ними працювали наші психологи з мобільної команди. Адже підтримка ментального здоров’я є дуже важливою частиною.
До речі, наші фахівці проводили заняття за двома формами: групові та індивідуальні. Перші допомагають зняти напругу, тривогу, страхи та відновити комунікацію з однолітками. Другі — для більш особистих запитів, у тому числі для покращення адаптації у новому середовищі.
Не треба зволікати: вчасна евакуація рятує життя
Як я уже згадала, досвід евакуації родин та дітей із небезпечних регіонів ми маємо ще з 2014 року. Але тоді це не було таким масовим явищем. Ми організовували релокацію прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу з Луганська та області на підконтрольну Україні територію. Більшість їхали з надією, що це буде короткотривале переміщення на декілька тижнів.
У 2022 році наша робота масштабувалася, оскільки по всій країні відбувалася евакуація з небезпечних регіонів. Надходило багато звернень від родин, які вперше зіштовхнулися із таким досвідом. Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу під нашим супроводом ми вивезли за декілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення до санаторію у Трускавці, а звідти — до «СОС Дитячі Містечка» у Польщі.
У червні цього року родини з прикордонних територій Харківської області виїжджали охочіше. Деякі з них вже були в окупації й не хочуть, аби це повторилося. А також щоденні обстріли теж не вщухають. Однак є такі родини, які знову повертаються додому, попри заборони місцевих військових адміністрацій, або взагалі не хочуть виїздити. Основним фактором стримування для них є фінансове питання, а також страх невідомості.
Утім, евакуація із гарячих регіонів необхідна. Це береже життя та здоров’я дітей.
Травмування дітей — дуже болюче питання. Дуже добре пам’ятаю історію Ярослава — хлопця з Харківської області, якому ми допомагали з протезуванням. Він підірвався на міні «Пелюстка», якими росіяни щедро засипають українські території. Лише завдяки батьку, який почув вибух, вчасно знайшов сина, наклав турнікет та викликав швидку, вдалося врятувати життя хлопця. Такі сумні приклади часто спонукають батьків замислитися і — не зволікати з рішенням.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
