24 серпня Володимир Зеленський підписав закон, щодо заборони діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних з Росією. У Харківській області налічується 318 храмів Української православної церкви. Проте їх кількість може скоротитися.
Журналісти Ґвара Медіа дослідили ситуацію з реалізацією закону у Харкові, а також говорили з представниками Української православної церкви (УПЦ), Православної церкви України (ПЦУ) та Державною службою України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) щодо його впливу на релігійну ситуацію.
Закон №8137 та його передумови
27 травня 2022 року УПЦ зі Статуту про управління виключила норми, які говорили про зв’язок з Російською православною церквою (РПЦ). Тоді ж зникла приставка МП (Московський патріархат) з назви організації.
Проте пізніше Державна служба з етнополітики та свободи совісті підготувала Висновок релігієзнавчої експертизи «Статуту про управління Української Православної Церкви». Експерти встановили, що хоч УПЦ і змінила статут, але не позбулася церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом.
Законопроєкт №8137 розроблявся на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони, яке було прийнято на початку 2023 року. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті також брала участь в розробці документа.
«Хоча законопроєкт до Верховної Ради подали вчасно, проте його довго не розглядали. Після першого читання почалося внесення пропозицій. Деякі були не коректними, оскільки Україна має зобов’язання перед міжнародними партнерами, які стосуються прав свободи совісті, під які ми розробляли документ. Але коли виникає питання про заборону діяльності організації, яка порушує національну безпеку — це важко, оскільки такого ніколи не було. І нам треба бути обережними», — прокоментував представник ДЕСС В’ячеслав Рожков.
За словами В’ячеслава, Закон не одразу набере чинності, оскільки ще необхідно розробити певні підзаконні акти.
«Врешті-решт, у релігійних організацій, які контролюються центром країни агресора, є час на певні роздуми та формування власних позицій, як реагувати на цей закон», — додав В’ячеслав.
Не повна заборона УПЦ
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті пояснює, що ухвалений закон не забороняє Українську православну церкву як таку, а передбачає розірвання її зв’язків із Російською православною церквою, яка є «невіддільною від російського режиму та активно сприяє воєнним злочинам, злочинам проти людяності та іншим звірствам, які Російська Федерація вчиняє у ході збройної агресії проти України».
У межах законопроєкту, ДЕСС забезпечить дослідження на основі якого встановлюватимуть чи має релігійна організація звʼязки з РПЦ чи ні.
У разі, якщо такий факт буде встановлено, ДЕСС скеровуватиме до цієї релігійної організації припис, який міститиме вимогу вийти зі складу цих органів і надати відповідні докази. У такому разі релігійна організація не підпадатиме під дію закону. На це виділено 9 місяців.
Якщо релігійна організація відмовиться виконати припис, ДЕСС отримає право звернутися до суду, який і ухвалюватиме рішення про припинення діяльності релігійної організації.
«Процес буде під контролем нашої служби як центрального органу, який реалізує та формує політики в релігії. У будь-якому разі треба залучати найкращих фахівців, щоби обґрунтовано підійти до матеріалів, які можна буде використати у судах. Не виключено, що якщо наша сторона виграє, а обвинувачена не погоджуватиметься з цим, то вона зможе піти до європейських судів. Тоді нам треба до цього дуже серйозно підходити», – додав представник ДЕСС.
Як підкреслює В’ячеслав, у релігійній сфері будь-які зміни відбуваються довго, тому необхідно бути терплячими та не робити непродуманих кроків.
«У результаті ми хочемо отримати християнське середовище, яке не буде само себе зжирати зсередини та розвалювати суспільство. Треба запастися терпінням щодо тих людей, які не готові сприймати вашу позицію», — зазначив В’ячеслав.
Нагадаємо, що станом на травень 2024 року, по всій Україні продовжували працювати 8097 церков Української православної церкви (Московського Патріархату). Проте Православна Церква України складається з 45 єпархій, які в Україні об’єднують близько 9000 громад і понад вісім десятків чоловічих та жіночих монастирів.
«Владі не потрібно лізти в релігію» — позиція УПЦ
Журналісти Ґвара Медіа також поговорили зі священником однієї з церков УПЦ у Харкові, отцем В’ячеславом.
Він пояснює, що влада має займатися окремими священнослужителями, які можуть працювати з Російською Федерацією, а не боротися з усією релігійною організацією.
«Є світова практика, вона стосується того, що політики не мають втручатися у церковні права без серйозних аргументів. У будь-якої структури є юридичні установчі документи. В Українській православній церкві припису про Московський Патріархат ніколи не було. Якщо у держави є претензії до наших окремих священнослужителів, які ведуть підривну діяльність, — я знав таких особисто, але вони вже десь в Росії, — тоді звичайно відповідні органи мають прийняти певні дії», — зазначив священник УПЦ.
На запитання, чому він не переходить до ПЦУ, враховуючи, що у 2018 році вона отримала томос, В’ячеслав зазначає, що з переходом він втратить свою паству, яка «два, або навіть три покоління ходила до церкви». Також він додав, що парафіяни, які ходять до УПЦ на всі служби, допомагають та сплачують «комуналку» — не погодяться перейти до іншої церкви.
До того ж отець Вʼячеслав пояснив, чому багато священнослужителів УПЦ часто відвідують Росію.
«Так склалося, що усі святині Української православної церкви перебувають в монастирях у Росії. Упродовж кількох десятиліть люди єпархії наших церков влітку їздили у паломництво до Росії. Вони звикли до цього», — додає В’ячеслав. Він наголошує, що при цьому ніхто зв’язків з РФ зараз немає.
На думку священника УПЦ, аби не сталося розколу, владі не потрібно лізти у релігію.
«Якщо є конкретні претензії до священників, то це правильно. Однак і в армії, і в Службі безпеки України є шпигуни. Держава має виявляти таких та розбиратися з ними, а наша церква має далі працювати».
«Церква чекає і радітиме зустрічі» — позиція ПЦУ
Протоієрей Дмитро Шаповалов, секретар управління Харківської єпархії Православної церкви України каже, що має мало розуміння наскільки реально втілити в життя закон, який підписав Володимир Зеленський.
«Реалізація норм закону залежить від політичної волі, компетентності та чесності виконавців, наявності чи відсутності юридичних лазівок для оскарження, судових вироків тощо. З усім цим ми матимемо справу через девʼять місяців, які закон відводить на розірвання зв’язків релігійних організацій з Москвою», — каже він.
Водночас Дмитро зазначає, що Православна церква України готова приймати священнослужителів з церков УПЦ.
«Православна Церква України створена на Об’єднавчому соборі 2018 року представниками всіх трьох православних юрисдикцій – УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ. Те, що хтось із православного духовенства України досі «не дійшов» до канонічної Помісної Церкви — не означає, що її двері зачинилися. Церква чекає і радітиме зустрічі. Томос один для всіх. Перешкодою можуть стати вагомі особисті провини — наприклад, доведена судом державна зрада, співпраця з окупантом, шпигунство на користь ворога. Але то вже компетенція відповідних служб. І не думаю, що такий контингент УПЦ шукатиме єднання в Українській Церкві», — додає Дмитро.
Протоєрей зазначає, що є певні сигнали, які показують, що священники готові перейти до ПЦУ, проте говорити про це зарано, оскільки офіційний процес не швидкий. До того, йдеться не про масовий рух. Загалом, на його думку, Московський патріархат в Україні під час війни зайняв вичікувальну позицію.
«З огляду на неї, різких дій протягом визначеного законом девʼятимісячного терміну не варто сподіватися. Особисто я б хотів, щоб рішення про розірвання зв’язків з імперським центром ухвалювалися не під тиском закону, а згідно з голосом совісті, пастирської чуйності до щоденних подій в Україні, поведінки кліриків Московського патріархату тощо. Не хотілося б, щоби це очікування “а якось воно буде” виявилося тільки маскою для “прийдуть наші асвабадітєлі – тоді поговоримо”», — говорить Дмитро.
Зазначимо, що з початку повномасштабного вторгнення до ПЦУ перейшло лише 685 церков. На Харківщині лише одна релігійна громада перейшла з Української православної церкви — храм Успіння Пресвятої Богородиці у деокупованому селищі Савинцях.
Думка суспільства
Опитування показують, що в Україні 63% українців виступають за заборону УПЦ (МП), а понад 80 відсотків населення України не довіряють тій церкві й вважають, що держава має діяти активніше в релігійній сфері.
За інформацією СБУ, понад 100 священників УПЦ є фігурантами кримінальних справ, проти 50 з них висунуто підозру, понад 20 вже не на свободі. Причини різні: допомога російським окупаційним військам, колаборанство, зберігання підривної літератури, агітація за «русский мир», виправдування агресії Росії тощо.
Вселенський Патріарх Варфоломій заперечив можливість надання екзархату Константинополя Українській Православній Церкві Московського Патріархату.
Зокрема Папа Римський Франциск виступив проти ухваленого закону щодо заборони російської церкви, оскільки він побоюється за свободу тих, хто по справжньому молиться.
Всесвітня рада церков також «глибоко стурбовані» можливим «колективним покаранням» цілої релігійної громади. В організації зазначили, що засуджують війну Росії проти України та вважають, що українська влада має право притягувати до відповідальності винних за злочини проти інтересів держави, проти вважає, що Україна може невиправдано колективно покарати цілу релігійну громаду та порушити принципи свободи релігії чи переконань.
Нагадаємо, у липні законопроєкт про заборону російської церкви в Україні не підтримали 8 депутатів з Харківщини. 7 з них належать до «Слуга народу» та один — «Відновлення України / ОПЗЖ».
Серед них — Колісник Анна Сергіївна, Красов Олексій Ігорович, Одарченко Андрій Миколайович, Павловський Петро Іванович, Пивоваров Євген Павлович, Сушко Павло Миколайович, Якименко Павло Віталійович та Фельдман Олександр Борисович.
У другому читанні Колісник Анна Сергіївна, Красов Олексій Ігорович, Павловський Петро Іванович, Пивоваров Євген Павлович, Сушко Павло Миколайович, Якименко Павло Віталійович підтримали законопроєкт. Одарченко Андрій Миколайович та Фельдман Олександр Борисович – відсутні.
Читайте також
- Харківський капелан про інститут капеланства в Україні, національну ідею та перехід до ПЦУ
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
