Харків часто реконструюють без запитань і без пояснень. Від «золотого» Каскаду, що став гранітними сходами, до «ватри» на історичній гірці, від знищеного трамваю на Весніна до мільйонів на таємні проєкти з відновлення — це хроніка рішень, які часто ухвалюють за зачиненими дверима.
Чому міська влада часто не досліджує думку мешканців Харкова? Чому прозорість міста впала до одного з найнижчих місць в Україні? І чому навіть під час війни бюджетні мільйони йдуть на об’єкти, які викликають багато питань у активістів та експертів? Розбираємо п’ять гучних кейсів і оцінюємо: чи дійсно у сучасному Харкові думка мешканців — це опція, яку можна вимкнути.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно ГО ҐВАРА МЕДІА. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії
