Gwara Media продовжує подорожувати деокупованими територіями Харківщини. Цього разу разом з поетесою, харків’янкою та астрономинею Марією Степанюк ми відвідали Чугуївську астрономічну обсерваторію Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Марія — випускниця астрономічної кафедри, і саме тут у мирні часи під час навчання вона проходила свою літню практику.
Очами Марії — показуємо, на що перетворилася обсерваторія після того, як під час окупації у ній «погостювала» армія РФ.
Науковці та співробітники дістаються сюди «газелькою», ми їдемо слідом. Дорогою нам трапляється Радіоастрономічна обсерваторія інституту НАН України. Ця візуально відома всім, майже двокілометрова решітка для захоплення космічних хвиль, на поверхні не постраждала. Проте ми не знаємо долі всіх машин, що обслуговували антени: підтримка, отримання даних, їх обробка, зберігання та аналіз.
Без гіда тут переміщуватись небезпечно. Територія деокупована вже півтора місяці, але співробітникам дозволили приїзджати тільки два дні тому. Розміновані на сьогодні тільки дороги та внутрішні приміщення: поля та ліси навколо, як і по всій Харківщині, залишаються небезпечними.
Паркуємось між маленьким одноповерховим будиночком і двоповерховим корпусом для проживання. Наш провідник — Слюсарев Іван, старший викладач кафедри астрономії та космічної інформатики, науковий співробітник інституту астрономії, якому підпорядковується оптична обсерваторія. Навколо розкидано мотлох: нам впадає в око покинутий мотошолом. З іншої сторони будівлі стоїть газова плита — причина її появи залишається загадкою.
Майже відразу заходимо у корпус, незважаючи на дощ. Спочатку просто роздивляємось навкруги. Усього тут близько 15 кімнат на двох поверхах: столова, душ, навчальний клас, бібліотека.
Під час окупації у корпусі облаштувались та жили росіяни. Усюди безлад, є майже порожні кімнати, де тільки пил, іноді ліжко, іноді шафа.
Але є й кімнати, які перетворили на склади: окрема з електричними приборами, окрема з меблями.
Для людини, що провела тут місяц своєї літньої практики, це виглядає сюрреалістично. Важко уявити, що саме відбувалось на цій території. Видно, що були кімнати для одинаків: на підвіконнях у них лежать відібрані з бібліотеки книжки та щось під попільничку.
На деяких дверях списки — за кількістю ліжок всередині. Є закреслені прізвиська солдатів, що тут базувалися.
Іван пропонує нам спуститися у підвал: тут знаходиться когерентно-оптичний процесор зображень. Прямо на ньому окупанти влаштували незручне ліжко і, можливо, використовували приміщення саме як бункер (це довга кімната уздовж всієї будівлі). Стіни протікають. У підвалі також є майстерня, з якої винесли, що змогли. Втім, так само з невідомих причин тут чомусь з’явилася швейна машинка «Зінгер».
Дощ трохи вщух і ми вирушаємо дивитися телескоп.
Він знаходиться за місцем нашої парковки, поблизу будиночка. Сюди ми ще повернемось, адже саме тут росіяни облаштували польову кухню.
З телескопу винесли все обладнання. Так само, як і в корпусі — повитягали всі нові електромережі.
Але! Іван перевіряє дзеркало труби телескопу і воно виявляється неушкодженим! Це історично. Засновником цієї обсерваторії був той самий академік Микола Барабашов. Чи можна вважати, що вона пережила окупацію? Я думаю, так. Башта і дзеркало цілі, будівлі так само. Все це тепер може стати музеєм.
Місцеві астрономи більше 5 років мріють про новий телескоп — це складно та потребує роботи з дуже багатьма факторами. Сподіваюся, після перемоги це стане можливим.
Наостанок, йдемо повз кладовище мотоциклів — подивитися на стіни, які залишились від Метеорного патруля Олександра Голубаєва, що переніс його до села Гракове з околиць Одеси. Це був наш внесок у дуже популярний міжнародний рух астрономів: з різних куточків нашої планети безперервно триває накопичення даних про небо, аби науковці не проґавили майбутні метеоропади.
Неподалік російські солдати облаштували єдиний на території бліндаж — і той з ящиків та шаф.
Ми обійшли всі дозволені доріжки: залишилася лише домівка, поруч з якою ми припаркувалися. Вона виглядає найбільш ушкодженою: на одній зі стін накреслено цілі, і по різноманіттю руйнувань видно, що стріляли «нові жителі», чим мали. Навіть колупали діри у будинку.
Ця стіна майже розвалена.
Будинок, який ви бачите, побудували одночасно з телескопом, у 1962 році. В ньому працював та прожив усе життя, аж до самої смерті у 2017 році, Акімов Леонід Опанасович — український астроном, спеціаліст з фізики Місяця. Добре, що його дружина переїхала у Харків. Всередині дому все розкидано, перемішано, насмічено — їжа разом з книжками, одяг.
Поки що на території не було знайдено жодних документів російських солдат — дуже сподіваємося, що це лише питання часу, і з нетерпінням чекаємо на розслідування.
А ось так виглядає ця територія та зруйноване обладнання з висоти пташиного польоту.
Текст та фото: Марія Степанюк
Дивіться також відеорепортаж Gwara Media з Чугуївської астрономічної обсерваторії на нашому Youtube-каналі за лінком.
