Сьогодні завдяки цифровим технологіям культурна спадщина міст переживає реальність «епохи відродження». Як саме це відбувається завдяки громадській організації Pixelated Realities, розповідає її співзасновниця Яна Бойцова.
Розкажіть трохи про себе. Чим ви зараз займаєтеся?
По-модному це заведено називати «культурна менеджерка», тобто менеджерка культурних проєктів в освітніх і цифрових сферах. Це ті два напрямки, які ми об’єднуємо через Pixelated Realities (далі – «Піксельовані Реальності»).
На кого ви вчилися? Чи думали, що будете займатися цифруванням?
Я вчилася на міжнародній економіці та менеджменті в КНЕУ за спеціальністю «Євроінтеграція». Ми вчили трохи там усього про все англійською та українською мовами.
Загалом це така загальноосвітня база, яка тебе випускає потім у життя. Проте це нагадувало мені радше випуск із філософського факультету: ти знаєш усе, але нічого з тим не можеш до кінця зробити.
Далі я запустила в IT-відділі програму пошуку талантів. Була асистентом команди маркетингу, розробки внутрішніх маркетингових інструментів. Так я вчилася і в IT, і в комунікації. Програма пошуку талантів – місце, де ми могли взяти всі наші знання з маркетингу й створити з них курс для людей. Вирішили, що він буде дистанційним.
Взагалі це був перший курс в Україні про маркетинг і IT тоді, коли, скажімо, Coursera була ще вся англомовною і здавалася багатьом десь далеким світом, що не може замінити справжнє навчання в університеті. Так чи так, ми успішно набрали тих талантів.
Далі я почала займатися цим курсом як окремою діяльністю. Мене називали «проджект менеджером», але насправді це була Яна, яка робить і навчальну програму, і IT-систему, де все буде розміщуватися, і збирає людей, і комунікує з учасниками й усіма експертами компаній-партнерів.
Протягом часу, коли з командою «Піксельованих Реальностей» ми шукали гранти, то отримали дуже багато досвіду саме в культурній та громадській діяльності. Я зрозуміла, що можу поширювати далі цей досвід. Досвід адаптації команди партнерів, авдиторії. Так і утворилася Школа культури сусідства, якою ми займаємося зараз.
Розкажіть трохи про «Піксельовані Реальності». Із чого все починалося?
Це завжди було про культурну спадщину. Ми хотіли зберегти її через цифрові методи, а далі – поширювати, популяризувати ці методи оцифрування (сканування, 3D- моделювання, лиття).
Загалом це була унікальна ідея. Ідея на межі технологій, я б сказала.
Технологія 3D-сканування тільки-тільки отримала можливість для реальної взаємодії з нею. Ми фактично одночасно з кількома ініціативами у світі досліджували, що це таке.
То були ідеї, що лише витають у повітрі, але в кожного знайшли свій спосіб вирішення.
Проте ми відрізняємося від світу тим, що в Україні важче знайти ресурси для перших інвестицій. Спочатку планували бути стартапом, але оскільки ринку немає, а ідеї з технологіями ще сирі, то повернулися до ідеї бути ГО. Громадська організація, що співпрацює з дослідницькими креативними індустріями.
Таким чином до нас найчастіше звертаються з ідеєю, кажучи: «Ми хочемо віртуальну голограму, щоб зберегти свою будівлю» або «Ми хочемо зробити з будинку модель-статую». Хтось хоче мати цифрову панораму. І ми починаємо із цими запитами потрохи розбиратися, дивлячись, що від нас хотіли, і чим ми можемо допомогти.
Чи ви мали міжнародну співпрацю?
Ми мали пробні виїзди. Нас запрошували з різних причин. Наприклад, у Ризі займалися оцифруванням, у Туреччині також знімали об’єкти в кількох містах, а в Польщі інша компанія сканувала, тоді як ми робили модель. Розпочинали ще співпрацю зі Словаччиною та Чехією.
Цікаво, що в нас є один співзасновник, який провів три роки в Індії, знімаючи статуї Ґанді. Так у нього вийшли колекції зі 100 відсканованих об’єктів із життя Ґанді. Ці, як і наші інші роботи, можна переглянути на SketchFab.
Я б не сказала, що в нас була ще така довгострокова вартісна співпраця. Це радше одноразові проєкти, такі собі спроби, адже виникає багато складнощів у самому процесі співпраці. Проте з Туреччиною як партнером хочемо продовжувати.
Які плани на майбутнє в «Піксельованих Реальностях»?
Реалізувалося вже доволі багато планів, які ми задумували. До прикладу – розвиток Школи культури сусідства і Дуже цифрових резиденцій. Нас запросили на роботу в Кропивницький зі створення бронзових макетів, і ми їздили туди на сканування.
Будемо співпрацювати з нашими львівськими партнерами Skeiron і створювати цього року «Кишенькове місто» в Одесі.
У мене загалом зараз шість проєктів. Один із них на стадії завершення розгляду грантодавцем. На хобі не залишається так багато часу.
На які хобі все ж таки залишається час?
Я малюю. Називаю це живописом на початковій стадії, хоч і малювала ще з дитинства для себе. Зараз почала садити домашні квіти.
У «Піксельованих Реальностях» можемо як хобі сканувати певні об’єкти, як-то було зі старовинними дверями у «Двір-Scenі».
Як можна долучитися до «Піксельованих Реальностей»?
Ми не наймаємо зараз у постійну команду, тому що довгий час не було ресурсу, який би тримав нас, окрім ідей. Фактично працюємо через проєктні роботи, і тоді можемо наймати людей у форматі фрілансу. Якщо ж людина приходить до нас і хоче опанувати певне вміння, то ми можемо із цим допомогти під час таких фрілансів. Але якщо їй не до нас, тоді ми кажемо до кого їй можна звернутися, де знайти те, що вона шукає. Намагаємося бути максимально корисними, якщо це навіть людина не нашого профілю.
Сподіваюся, що зараз із запуском нових проєктів ми станемо стабільнішими і про нас дізнається більше компаній. Резиденції – це й можливість знайти нові таланти, побачити, що вони зможуть придумати, і які ідеї можливо спільно втілити в життя.
Я б сказала подаватися на резиденції, якщо хочете долучитися до нас, щоб спільно ми могли щось створити і зрозуміти, де можемо бути одне одному корисні.
Можеш розповісти більше про «Дуже цифрові резиденції»?
«Дуже цифрові резиденції» – ідея, яка виникла минулого року з харків’янами.
Ми думали як можна окуповувати вміння, які маємо. Однією з пропозицій стали резиденції.
В Одесі є артпростір SiniY Crab, де облаштували майстерні для різних креативних професіоналів. Завдяки цьому нам не потрібно займатися зараз пошуком окремого приміщення, але можна співпрацювати з ними і вже принести туди свій продукт.
Думали, як це буде, шукали способи втілення в партнерстві з харків’янами, так, щоб це пов’язувало як віртуальне (project mapping, доповнена, віртуальна реальність), так і скульптурне, що наближене до 3D-реальности. Завдяки такій співпраці ми зможемо шукати нових учасників, залучати міжнародних резидентів. Було б добре, якби ці резиденції стали платформою до створення в майбутньому схожих наступних.
Де можна стежити за тим, що відбувається у «Піксельованих Реальностях»?
За нами можна стежити в інстаграмі та на нашій сторінці у фейсбуку.
Наступного тижня Яна розповість про «Школу культури сусідства», що її вони створили в Одесі. Також ви можете прочитати історію трьох друзів зі Skeiron, які займаються технологією 3D-моделювання.
