24 серпня — День Незалежності України, одне з трьох знакових свят, які харків’яни відзначають в останній місяць літа. Йому передують День Державного прапора України та День міста, що цьогоріч припадають на 23 серпня.
У День Незалежності журналісти Ґвара Медіа поспілкувалися з жителями міста про те, що для них означає цей день.
Свято завдяки людям
Як повідомив мер Харкова Ігор Терехов, на День Незалежності не було заплановано жодних офіційних заходів, на відміну від Дня міста. Основна причина — безпека.
«Ми не робимо жодного заходу на поверхні, усе проходитиме в метрополітені», — зазначив Терехов, коментуючи події до Дня міста.
Однак навіть в метро на День Незалежності жодних подій не планувалось.
«Мені здається, що будь-яке скупчення людей — це небезпечно зараз. Ми зовсім близько до фронту, тому потрібно не забувати про фактор війни. У метро було б доречно, бо це безпека. Найголовніше в усіх святкуваннях — щоб було безпечно», — говорить мешканець Харкова, який попросив не вказувати його ім’я.
«Росія зовсім близько»
Святкової атмосфери люди прагнули понад усе. Попри гудіння сирен, харків’яни творили її власними силами: на вулицях звучала музика, художники писали охочих, музиканти влаштовували імпровізовані концерти. Місто наповнили люди у вишиванках та з синьо-жовтою символікою.
Удень 24 серпня тривога звучала рідко і повітряних загроз для міста не було, проте під час небезпеки харків’ян закликали спускатись в укриття.
«Чесно, ми трохи боїмось. Росія зовсім близько, постійно звучать тривоги. Тому ввечері ми в центрі вже не будемо, але спостерігатимемо за всім у соцмережах», — каже харків’янка Елла.
У центрі кожна локація мала свій настрій. У «Соборному сквері» звучали сучасні українські пісні — люди зупинялися, підспівували, фотографували краєвид. Біля Дзеркального струменю, ХНАТОБу й в саду Шевченка збиралися черги охочих зробити світлини біля нових інсталяцій. Повз банер-привітання на напівзруйнованій будівлі ХОДА на Сумській раз у раз проїжджали машини з українськими прапорами на даху.
Удень місто виглядало так, як до війни проходив майже кожен літній вихідний в Харкові. Ностальгія зіграла свою роль — дехто не стримував сліз, коли ділився радістю, що місто знову живе.
«Сьогодні ми вдвох святкуємо День Незалежності вперше за довгий час, тому що діти були малі й ми приділяли всю увагу їхньому вихованню, — діляться емоціями Руслан та Тетяна, подружжя з Харкова. — Сьогодні ми святкуємо і пишаємося нашою державою. Попри війну, добре, що є хоч трохи позитиву».
Мешканці міста сходилися на тому, що будь-яке свято існує саме завдяки людям, хоч кожен це розуміє по-своєму. Хтось згадував військових, «бо саме завдяки їм ми можемо святкувати тут, удома, в рідному місті». Інші відзначали зусилля міської влади, які все ж намагалися створити простір для свята. Були й ті, хто говорив, що ми самі є творцями свого настрою, тому важливо «зберегти цю крихту світла та позитиву, попри все».
Зустрінемось під «Зоряним небом»
Увечері люди почали збиратися на Сумській, біля метро «Історичний музей». Вони чекали на «Зоряне небо» — раніше буденну інсталяцію, яка сяяла щодня. Після повномасштабного вторгнення прикрасу вмикали лише декілька разів на свята.
Минулого та цього року «Зоряне небо» запалювали саме на День міста. Ніхто не знав, чи ввімкнуть її в День Незалежності. Так і місцева мешканка, яка серед натовпу терпляче спостерігала за гірляндами через екран телефону. Таймер камери перевалив уже за 15 хвилин.
«Учора гірлянди увімкнули о 8 вечора, — відказує дівчина. — Хочу встигнути це зняти».
Годинник на її телефоні показує 20:16.
У неділю проїжджу частину Сумської не перекривали, тож замість пішої ходи, як на День міста, харків’яни влаштували імпровізований автопробіг. Машини шикувались у чергу, щоб повільно проїхати під вогнями «Зоряного неба». Водії сигналили, махали перехожим, а майже над кожним авто майорів синьо-жовтий прапор.
Ілюмінація на Сумській сяяла трохи більше як годину. Потім на Майдані Конституції відбулася хвилина мовчання за загиблими захисниками. Локацію прикрасили декораціями у формі свічок, а біля пам’ятника Незалежності, уже третій рік прихованого захисними мішками, стояли портрети полеглих українців. З натовпу раптом пролунало: «Герої не вмирають!»
«Зараз я стала ставитися до свята Незалежності трохи по-іншому. Я розумію ціну, якої воно набуло після повномасштабного вторгнення. Це надзвичайно важливо, бо попри все, ми можемо під своїм прапором святкувати незалежність нашої країни, яку виборювали не одне століття» — каже військова Ніна, яка гуляла містом в останні години свого вихідного.
Два свята — одна сила?
У центрі міста розташовані банери з привітанням від мера Харкова з написом «Два свята — одна сила». Йдеться про те, що День міста та День Незалежності відзначають один за одним. Натомість про День Державного прапора на банері згадок немає.
Торік журналісти Ґвари досліджували історію Харкова, щоб зрозуміти, чому День міста йде перед Днем Незалежності.
23 серпня зробили Днем Харкова у 1997 році, поєднавши дату з днем звільнення міста від німецьких військ у 1943 році. До цього, починаючи з 1987 року, Днем міста вважали 20 вересня.
Цьогоріч ми запитали харків’ян, що вони думають про дискусію навколо 23 і 24 серпня та чи варто змінювати дату святкування.
«23 серпня — звична дата»
Дехто відповідав, що для них 23 серпня є звичною датою, проте вони розуміють прагнення до змін.
«Бо ми усвідомили цю дату ще в дитинстві, — говорить Руслан, — зараз молодь живе по-новому, вони розуміють старі свята по-своєму та хочуть змінюватись. Але для мого покоління це свято є, було і буде саме 23 серпня».
Харків’янка Тетяна, окрім Дня міста, 23 серпня також святкує свій день народження. Про дискусію знає, каже, що це «таке спірне питання, але ми всі звикли до цього дня, і вже якось воно прижилося, до серця припало».
«Ми маємо відходити від радянських наративів»
Молодь вважає, що поточну дату треба переосмислювати, досліджувати історію міста та думати про перенесення святкування.
«Ми маємо відходити від радянських наративів. У Харкові стараються переходити на українську мову, перейменовують вулиці. Потихеньку, але впевнено ми рухаємось в цьому напрямку», — каже Ніна.
Активна спільнота Харкова впевнена, що дата 23 серпня обрана не випадково, а для того щоб відвернути увагу від загальнонаціонального свята.
«Я навмисно не вітаю з днем міста 23 серпня. Тому що, на жаль, День Незалежності все ще залишається в тіні Дня міста в Харкові», — пише депутат Харківської міської ради Дмитро Булах.
Політик також зазначив, що вважає День міста у прив’язці до Другої світової війни дивним рішенням, бо «нашому місту було вже мінімум 300 років і дивно прив’язувати його день до події, яка відбулася набагато пізніше».
Так само політик та чинний військовий Ігор Черняк говорить про «тінь» Дня міста над святом Незалежності:
«Коли в тебе великі свята два дні поспіль, то перше з них буде сприйматися власне як свято, а друге — як своєрідне “афтерпаті”. Нагородження, урочисті заходи — все ніби до обох свят одночасно, але все ж більше (сприймається) до першого за календарем».
Питання про перенесення свята досі залишається відкритим. Містяни готові дискутувати, активісти й культурні діячі — заглиблюватися в історію та пропонувати нові дати.
«За нашу Незалежність заплачено дуже дорогу ціну, щоб відмічати цей день за “залишковим” принципом», — додає Черняк.
Читайте також
- У Харківському метрополітені проходять заходи до серпневих свят — фото
- Спочатку завершимо війну vs це збереження пам’яті: ХОВА проводить збір ідей щодо майбутнього Меморіалу полеглим героям
