Уявіть, собі маркетплейс, на якому представлені крафтові товари, з різних куточків України. А тепер уявіть, що 30% прибутку йдуть на підтримку підприємців малих громад. Уявили? А він дійсно існує.
Револьверний фонд “Це Крафт” заснували троє підприємців з містечка Нова Каховка: Вікторія Кулакова, Павло Ярмій та Олексій Чірков. Ми вже розповідали трошки про них в останньому випуску подкасту Gwara Talks.
Вікторія Кулакова співзасновниця маркетплейсу та директорка фонду “Це Крафт”, сертифікована тренерка з соціального підприємництва та бренд дизайнерка. Вона розповіла нам про історію появи фонду та свій досвід роботи з соціальним підприємництвом
— У 2018-му році я отримала сертифікацію тренера з соціального підприємництва. До того я була тренером лише з бізнесу. Лекції, тренінги, і все такого формату. Але з часом я це трошки переросла, бо дуже багато займалася тренерством і думала, що треба робити матеріальне. Хотілося чогось стабільного, а не як у проєктах: зробили проєкт, навіть на рік, виконали свої задачі, отримали гонорар і все. Так само тренінги: ти відчитав, отримав гонорар і потім знову треба щось робити. Мені хотілося сталості. Соціальне підприємництво ідеальна методика для того щоб отримувати сталість. Ми отримуємо прибуток та робимо конкретні соціально корисні речі.
Як же з’явився сам фонд?
— Була у мене спроба переїхати в Київ. Я хотіла робити там великі проєкти. Але все загнулося, коли почався коронавірус. Я зрозуміла, що потрібно приїхати до мами, побути дома. Це було інтуїтивне рішення. І якось мені подзвонив партнер і каже: “Ти ж мріяла відкрити щось пов’язане з сувенірною продукцією? Давай робити магазин, Льоша також хоче, але він хоче реалізовувати продукти харчування. Я хочу впливати на регіональний розвиток.” Так об’єдналися три людини. Це команда агенції регіонального розвитку, але у нас кожний експерт в своїй темі.
Почалася робота над “Це Крафт”. З березня по травень ми робили сайт, думали, шукали підрядників. В середині травня відкрили сайт і почалася робота. Так почався бізнес.
Ми не були спеціалістами з онлайн бізнесу. Але я маю фах дизайнера. Це допомогло зробити гарну онлайн-платформу.
Як саме ви дізналися про соціальне підприємництво і почали рухатися в цьому напрямку?
— Я була довгий час просто бізнес-тренеркою, але окрім цього я громадська активістка в організації. Я проводила безплатні тренінги для активізації громади. В одному місці заробляла, в іншому допомагала (так відбувається і зараз). Працювала я в такому форматі десь 10 років. Зрештою, я зрозуміла, що маю поєднати ці два напрямки в одній діяльності. І одного разу я побачила в Фейсбуці набір тренерів на навчання у категорії “Тренер з соціального підприємництва”. Там потрібно було вже мати якийсь досвід тренерський. Курс фінансував німецький фонд, це був великий курс тривалістю 2 роки. Нас навчали бути тренерами з соціального бізнесу 9 місяців. Потім ми набирали групу людей і вже їх навчали як стати соціальним підприємством.
Соціальне підприємництво часто є виходом для людей в яких щось болить. Цим просто так ніхто не займається. Частіше, це коли у родини, є наприклад, людина з інвалідністю або військові, які хочуть змінити долю свою або своїх колег. У людей має бути така велика мотивація. Треба мати велике серце для цього.
Чому саме маркетплейс і чому крафт?
— Я займаюся брендингом. Моїми клієнтами часто були маленькі виробники. У тренінговій діяльності теж приходили підприємці і казали, що вони мають ідею, але їм потрібна підтримка для розвитку. І тут знову зтикаюся з маленькими бізнесами. Серед них було дуже багато виробників продуктів ручної праці.
Мої колеги вже 20 років роблять Таврійський ярмарок. До них приїжджають різні крафтовики, тож вони хотіли оффлайн перевести в онлайн. На ярмарку всю якісну крафтову високоякісну продукцію розкуповували буквально за декілька годин. Мій колега хотів створити місце, де можна якісні товари отримати не лише на ярмарку.
Павло (партнер) більше 30-ти років займається регіональним розвитком. Його місія – змінити систему управління і розвинути регіон через підприємництво. Він хоче щоб люди також брали на себе відповідальність, робили бізнес, або змінювалися управлінці, і думали про розвиток більш стратегично. Не вікна вставляли, а розвивали економіку (йдеться про пріоритетність інвестиційної діяльності новостворених територіальних громад). Тому що це дасть змогу наповнити бюджет, для тих самих вікон і навіть більше. Тому і з’явився онлайн магазин.
З якими викликами ви зіштовхнулися при створенні? Не буває ж все так легко
— Головною проблемою була відсутність досвіду роботи з онлайн магазинами. Оффлайн – так. Але там зовсім інший світ. Нам треба було вчитися, і вчитися на власних помилках. Великих грошей найняти спеціалістів ми не мали. Я дізнавалась, це би нам коштувало в 10 раз більше, ніж у нас було. Перший наш бюджет на сайт був 25 тисяч гривень, а нам сказали 250 тисяч гривень. Ми зрозуміли, що той експерт не нашого рівня. Маркетплейси коштують більше, ніж сайти для компаній і онлайн-портали, котрі ми робили до цього. Тому за цей рік постійно потрібно було щось робити, виправляти. Навіть зараз ми поліпшуємо функціонал сайту.
Другим викликом було те, що в Херсонській області люди не виробляють сувеніри. Якщо виробляють, то це не завжди та якість, яка нам потрібна. На Півдні набагато менше виробників, ніж на Західній Україні. Наприклад, ми знайшли лише одну переробку м’яса на такому рівні якості як хотіли (щоб воно було крафтове, з натуральної сировини, без хімії. Але це скоріше задачі які потребують вирішення, ніж виклики.
Умови співпраці з “Це Крафт” дуже прості.
- Ваші рецептури, технології і методи мають бути максимально екологічними.
- Ціни на Ваші товари на Це Крафт мають бути такими ж, як у Вас – ми не робимо націнок.
- Варіант А: Товари ми беремо під реалізацію. Варіант Б: Дропшипінг – ми рекламуємо товари і бренди, і коли є продажі, то передаємо Вам замовлення, а Ви відправляєте товар покупцю з власного виробництва.
- Відсоток котрий Це Крафт залишає на операційну і соціальну діяльність – від 15%.
Взагалі як працюють інші соціальні підприємства в Україні?
— В Україні є три моделі підприємств. Перша це коли ми людей з визначеної соціальної групи беремо як найманих працівників: людей з інвалідністю, або матерей одиначок, або людей у скрутних життєвих обставинах. Такі приклади – про якусь особисту історію, тому що для такого має бути велике серце. Друга модель — це коли ми робимо товари для людей зі складними життєвими обставинами. Щось для покращення їх життя. І є третя модель, коли ми в одному місці заробляємо, а в іншому вкладаємо. Це наша модель. Таке соціальне підприємництво відкривають люди із громадського сектору.
А за кордоном?
— За кордоном критерії більш чіткі. Головною особливістю є те, що люди котрі займаються соціальним підприємництвом, не мають право брати собі прибуток від підприємства. У нас в України ти таке право маєш.. Наприклад, заробляти і 20-30% витратити на соціальну мету. У випадку “Це Крафт” всі гроші йдуть на соціальні проекти. Це тому що у нас у кожного є свій власний бізнес. Наша тема не стільки про гроші, скільки про вплив.
У Латвії люди мають всі зароблені кошти витрачати на соціальну мету та на покращення свого бізнесу. Можна поставити собі зарплату, але вона має бути адекватна. В інших країнах Європи десь є закон, десь немає. В Німеччині, наприклад, соціальним підприємством вважають тільки інноваційне підприємство. Тобто вони в будь-якому разі мають створити таку модель, чого ще не було. Думаю, так склалося, тому що сама Німеччина досить розвинута з точки зору соціального життя: медицина освіта, тощо. Вони мають ресурси і іншим країнам допомагати.
Приклади інших країн частіше схожі на нашу.
У нас в законодавстві є таке поняття корпоративна соціальна відповідальність. Хіба це не одне й те саме?
— Трапляються в Україні у нас люди котрі вважають, що та модель де ми щось заробляємо в одному місці, а в іншому віддаємо на якусь соціальну мету, це корпоративна соціальна відповідальність. Але я так не вважаю, тому що КСВ (корпоративна соціальна відповідальність) то є, то немає, це в Україні. Є великий бізнес і він може витрачати гроші на соціальну мету, а може не витрачати. Навіть коли він допомагає або одній організації, або декільком, вони можуть змінити цю відповідальність, змінити свою модель і потім знову повернутися до тільки бізнесу і соціального нічого не робити. А соціальне підприємництво робиться виключно для допомоги іншим.
Ви робили дослідження про соціальний бізнес сумісно за підтримки House of Europe. Розкажіть про нього та до яких висновків ви прийшли.
— Це був мій перший персональний проєкт. Всі інші я робила тільки в команді. Він був непростим. Ідея була в тому щоб дослідити три фонди з фінансування соціальних підприємців зсередини. Реалізація затягнулася два рази, я намагалася знайти фонди, бо це виявилося дуже важко. Інакше довелося б повернути кошти, а для мене це як програш. Фонди мали бути з Європейського Союзу і надати консультації щодо покращення внутрішньої роботи нашого фонду. Вони розповідали, як обраховують кількість балів в проєктах або як рахують фінанси для соціального підприємства. Це дуже круті доробки.
Було таке що пропадали сили у пошуку фондів. Але потім мені трохи допомогли, і справа пішла.
Яких висновків дійшла? Ну, по-перше, те, що немає закону про соціальне підприємництво – це дуже добре. Ти можеш робити як хочеш, переймати досвід і експериментувати.
Такі штуки як краудфандинг для соціальних підприємців я не підтримую вже. Виключення – він може бути на старті соціального підприємства, коли ви тільки починаєте. Інакше від цього у підприємства ламається модель. Ми ж бізнес, маємо заробляти,а не просити ці гроші. Також дослідження нас наштовхнуло на роботу з КСВ, для збільшення бюджету фонду. Контакти з великим бізнесом та громадами вже напрацьовані.
З чого можна почати шлях у соціальне підприємництво?
— Краще ходити на живі зустрічі, тренінги, лекції декількох організацій. Там ви можете знайти те, що вам відгукнеться. Є шкільне соціальне підприємництво, є у креативних індустріях, є ті хто допомагають малозахищеним верствам населення. У кожно щось йокне своє.
Курси які б я порадила:
«Соціальне підприємництво» від Prometheus
«Соціальне підприємництво: дизайн-мислення та невизначеність» від ВУМ online
«Соціальне підприємництво та конкурентоспроможність» від EdEra
«Соціальне шкільне підприємництво» для освітян від Zrozumilo!
Сторінки в Фейсбук за якими рекомендую слідкувати:
SILab Ukraine
School of ME
Western NIS Enterprise Fund
Соціальне підприємництво
