Робота FPV та ударних дронів на Бахмутському напрямку відігнала артилерію росіян далеко від лінії зіткнення. Саме тут працюють бійці роти «Ахіллес» 92-ої бригади, розрахунки ударних БПЛА яких не дають супротивнику спати вночі. Ми приїхали на позиції під Бахмутом, аби дізнатися, чому російські військовослужбовці так бояться української «Баби Яги».
Заїзд на позиції
«Зараз будемо бомбити поганих людей», — сміючись каже військовослужбовець роти «Ахіллес» з позивним Боксер. Його розрахунок працює тільки вночі, оскільки військові РФ їх не бачать і не можуть збити. Ударним дроном хлопці залітають на позиції росіян, мінують їх та скидають «великі бімби».
Бійці налаштовують зв’язок та готуються до важкої ночі: Росія активно штурмує цей напрямок, використовує засоби РЕБ. На вулиці -15°. Боксер встановлює антену та розповідає, що до лінії зіткнення тут близько кілометра, а до окупованого Бахмута — приблизно чотири.
Коли бійці все налаштували, заходимо у бліндаж. Військовий з позивним Дом заносить дрова, аби розтопити пічку. Всі розсідаються по місцях — попереду 11 годин роботи.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Перший виліт
У руках Боксера пульт керування, сьогодні він буде пілотом. Поруч із ним — Азимут, штурман. Хлопцям передали координати. Перша задача — замінувати території супротивника.
— Командир, у нас зліт, — передає Боксер.
— Плюс-плюс, вперед-вперед, — відповідає командир з позивним Оса.
— Все, пацани, з Богом.
Для Азимута це перший робочий день на позиціях. Він тиждень тому доєднався до роти «Ахіллес», раніше військовий працював з FPV дронами на Запорізькому напрямку. Задача Азимута — допомогти пілоту доправити дрон до цілі та повернути його назад. Боєць каже, що перевівся у цей підрозділ за власним бажанням.
Якщо вже і бути на цій війні, де я бути не хочу, то треба максимально ефективно наближати перемогу. І мені здається, тут я можу це зробити.
Азимут родом із Сєвєродонецька Луганської області, звідки він з сім’єю переїхав до Києва у 2010 році. Зараз же рідне місто бійця окуповане.
«Я розумію, що ця війна триватиме довго. Мотивація деокупувати Сєвєродонецьк є, але я виконую задачі зі звільнення всієї України, не тільки рідного міста», — каже Азимут.
Перші «вильоти» хлопців успішні. Командир каже, що мінування відбулось чітко за координатами. Бійці відбивають один одному «кулачки» та йдуть на перекур.
«Баба Яга» та Шурік
Командир каже бійцям, що треба готувати боєприпас. Зараз бійці чіплятимуть до дрона вибухівку, за основу якого використовують протитанкову міну. Разом з військовими Шуріком та Домом я виходжу на вулицю. Хлопці встановлюють «Бабу Ягу» на місце зльоту та готують її до запуску. Як пояснив Шурік, таку назву дрон отримав, оскільки росіяни так кажуть на все, що їм незрозуміло: що велике, летить та «жужжить».
Поставили батареї, зараз хлопці перевіряють всі показники. Я готую все, щоб поставити БК [боєкомплект — ред.]. Пацанам дають ціль, десь когось засікли — зараз же пі**ри штурмують.
Коли бійці все підготували, Шурік кличе мене у свій бліндаж, де готує боєкомплект. Боєць розповідає, що працює з «ахіллесами» пару місяців, а раніше був піхотинцем 92-ої окремої штурмової бригади. Тут він на навчанні, каже, що така робота йому подобається значно більше.
Це у нас тут зараз ах***но — підвезли до бліндажа і працюємо, а там так не виходить. У піхоті треба п’ять кілометрів бігти, йти, падати, знову підійматися. До того ж тягнеш на собі додаткові 40 кілограмів.
Майбутнє за дронами, каже боєць, поки готує наступний боєкомплект. Людей не вистачає. Вони стоять, щоб російська армія не пройшла далі. На «гражданці» теж важко людям, але тут не легше, каже Шурік.
На запитання, де зустрів Новий рік, військовий сміється і відповідає — вдома. Це була перша його відпустка за два роки. Тоді він одружився.
«Уявляєш, у дружини 26 грудня день народження, наступного дня ми одружилися, а 28 грудня — у мене день народження».
«Збити їх нереально нах**й»
Поки ми з Шуріком спілкувалися, бійці здійснили успішний виліт: боєкомплект влучив у бліндаж росіян. За словами військових, ймовірно, вони готувалися до чергового штурму. За радіоперехопленнями стає відомо, що у всіх сильні контузії. Дом каже: «Після такого можна і не вижити», — коли Боксер зачитує перехоплену розмову російських військових:
«Бліндаж обрушений, люди під землею. Наче всі живі, але контузії сильні. Вже давно всі поінструктовані, що їх треба збивати. Це не новина, збити їх просто нереально нах**й без спеціальних приладів».
Після точного влучання в ціль літати стає складніше — ворожі РЕБи посилили роботу, проте розрахунок не припиняє роботу і виліт за вильотом скидає боєкомплект на ворожу територію.
— Командире, мучали-мучали — й відмучали.
— Так, хлопці, молодці, повертайтеся, — відповів голос з екрана.
Азимут підказує Боксеру координати повернення — і той успішно саджає дрон біля нашого бліндажа. На сьогодні робота закінчена.
Повернення
За ніч військові зробили понад 10 вильотів. Військові збираються, і ми виходимо з бліндажа, на горизонті видно два ліхтарі — це Урал, який їде за нами.
Ми сідаємо в кабіну, я знімаю останній кадр і падаю на спину від сильної втоми та бажання спати. Сьогодні ми повернемось у Харків, приймемо душ та виспимось. А хлопці знову поїдуть на позиції та проведуть ще одну ніч там, на морозі, захищаючи країну та сім’ю.
Читайте також:
Розмінування прифронтових територій Харківщини. Один день з саперами — фото та відео
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
