25 вересня 2024 року проректор Харківського національного медичного університету (ХНМУ) Валерій М’ясоєдов був обраний на посаду ректора. У виборах він переміг свого колегу-проректора Максима Хаустова із перевагою — 58,8% голосів проти 27,2%.
М’ясоєдов народився у Харкові 1962 року. У 1985 році закінчив тодішній Харківський медичний інститут, після чого працював асистентом кафедри, викладачем, згодом навчався в аспірантурі. Після закінчення аспірантури став доцентом, згодом захистив докторську дисертацію і був завідувачем кафедри, потім — проректором з наукової роботи майже 18 років. Вже майже рік Валерій М’ясоєдов обіймає посаду ректора університету.
У своєму першому великому інтерв’ю на новій посаді Валерій Мʼясоєдов розповів Ґвара Медіа про скандал навколо виборів ректора, цьогорічну вступну кампанію до ХНМУ, іноземних студентів та важливість офлайн-навчання для медиків.
Публікуємо скорочену версію розмови — повне інтерв’ю можна подивитися у відеоформаті.
Вибори на посаду ректора
Ви обійняли посаду ректора вже під час повномасштабної війни у 2024 році. Чому наважились обійняти її в такий час?
Ви повертаєте у виборчі перегони… Хочу сказати, що це рішення було не лише моїм — це була реакція на запрошення від співробітників та колег, які приходили та казали: «Давайте, беріть участь».
Якщо порахувати з 1985 по 2025 рік — то 40 років життя пов’язані з університетом. Ти відчуваєш не лише вдячність, а й відповідальність за те, куди має рухатися університет, як він має розвиватися.
Якщо колектив і студенти сприймають та поділяють твої погляди на майбутнє, а вибори це підтвердили, то я думаю, що не помилився у своєму рішенні брати участь у цих перегонах.
Як проходили ці перегони?
Енергійно проходили: два кандидати — один переміг, інший не переміг.
Другим кандидатом на посаду ректора був Максим Хаустов — колишній директор Департаменту охорони здоров’я ХОВА. У своєму пості на фейсбук-сторінці він написав: «На жаль для мене, мій колектив мене не підтримав. Зайвий раз підтверджую, що адмінресурс та брудні технології в нашому суспільстві ще притаманні. Хай залишається це на їх совісті». Як ви це прокоментуєте?
На чиїй совісті? Тих, хто не підтримав?
Що він мав на увазі, на вашу думку?
Це питання, мабуть, не до мене, а до опонента — Максима Миколайовича. Він би міг прокоментувати, що мав на увазі.
Я не можу таке коментувати, бо маю інше уявлення про ці перегони. Не знаю, про які брудні технології говорить Максим Миколайович і про який адмінресурс. У мене не було такого адмінресурсу. Я не був директором департаменту чи держслужбовцем, не мав якихось великих інформаційних засад.
Єдине, що у мене було — це репутація. Якби я був не таким, яким я є, то під час голосування, де мали брати участь понад тисяча людей з Харкова та області, на вибори не приїхали б майже 90% учасників.
Тобто люди, що б там не говорилося про кожного з кандидатів, зробили свій вибір. А що ми можемо говорити у тому фейсбуці чи ще де — то вже на совісті самих учасників цього процесу.
Вступ до ХНМУ
Як відбувається вступ? Скільки студентів подали заявку на сьогодні?
На подив, цьогоріч було подано на 40% більше заяв для вступу до нашого університету порівняно з минулим роком.
Ми очікували такий результат, оскільки проводилася велика профорієнтаційна робота: підготовку до цьогорічного прийому розпочали одразу після завершення торішнього.
Були залучені всі можливості — інформаційні та комунікаційні. Наші студенти їздили до шкіл, наші викладачі їздили в райони. Активно використовувалася реклама.
Хочу ще сказати про підтримку Міністерства освіти, Кабінету Міністрів, Офісу Президента, обласної адміністрації для прифронтових регіонів. Коли нараховується вступний конкурсний бал, для прифронтових областей, зокрема Харківської, був затверджений регіональний коефіцієнт 1,07.
Через це збільшилася кількість заяв, і наразі до нашого університету зараховано 790 вступників. Хоча процес прийому досі триває. Зараз зараховуються магістри, йде друга хвиля прийому. Буде додатковий набір.
Президент оголосив про можливий прийом взимку, і ми також на це розраховуємо. Також розраховуємо, що почнуть повертатися до нас іноземні студенти — раніше вони були великою частиною контингенту здобувачів освіти.
Іноземні студенти
Іноземні студенти-контрактники приносили як гроші, так і підіймали рейтинг університету на всесвітньому рівні. Яка з ними ситуація?
Якщо у 2021 році у нас було 5 тисяч іноземних студентів, то зараз залишилося лише 120 осіб.
З безпекових міркувань усі іноземні студенти, окрім тих, хто продовжує навчання, виїхали за межі Харкова та України. Проблема полягає в тому, як їх повернути в Україну, бо безпека для них є пріоритетом.
У Харкові [до початку повномасштабної війни — ред.] навчалася найбільша кількість іноземних студентів, навіть порівняно з Києвом та іншими регіонами. Студенти — це не лише імідж закладу, це й економіка: не тільки університету, а й міста та країни.
Тому, як й інші заклади вищої освіти, ми розглядаємо можливість створення кампусу на території інших областей. Проговорюється питання про відкриття такого кампусу на заході Україні, зокрема на Хмельниччині. Також розглядаємо питання щодо підготовки іноземних студентів за межами України.
Якщо будуть реалізовані мирні ініціативи, то, думаю, через деякий час іноземні студенти почнуть повертатися. Не відразу, але робимо все для того, щоб це сталося, бо в університету є потенціал, історія.
Наш університет з 1951 року одним з перших почав підготовку іноземних студентів не лише в Україні, а й у межах колишнього Радянського Союзу. Тому в нас навчалися цілі родини: дідусі, їхні діти, внуки, правнуки. У листуванні вони завжди кажуть, що як тільки буде така можливість, повернуться. Ми на це розраховуємо.
Чи вступали іноземні студенти в університет за час повномасштабного вторгнення?
Зараз ми вже набрали дев’ятеро іноземних студентів. Йдеться про те, що є регіони, які також потерпають від постійних збройних конфліктів. Це азійські країни, представники яких можуть приїхати сюди першими та стануть піонерами у відновленні контингенту іноземних студентів.
Економічні чинники також впливають на те, де і як вони можуть навчатися, як і репутація закладу вищої освіти. Харківський національний медичний університет має потужну репутацію, і наші випускники-іноземці працюють у всіх куточках світу.
Вони не лише повертаються до рідних країн, а й виїжджають до Європи, Сполучених Штатів Америки й там працюють.
Наскільки загалом зменшився попит вступу студентів-медиків до університету?
Проблема не лише в окремому закладі вищої освіти. Безперечно, безпекова ситуація вплинула на те, що зменшився контингент.
Якщо раніше був план прийому, і ми завжди його виконували, то зараз ми не виконуємо його на 100%. Це зрозуміло: безпекова ситуація непокоїть не лише мешканців Харкова, але й потенційних здобувачів освіти [з інших регіонів — ред.].
Якщо говорити про контингент тих, хто вступає, то приблизно на 10-15% менше вступає першокурсників порівняно з тією кількістю, яка була до повномасштабної війни.
Щодо кількості здобувачів освіти — ось цифри: у 2022 році всього було 5 тисяч здобувачів освіти, наразі їх 3 тисячі.
А якщо казати про іноземних здобувачів — раніше ми їх набирали щорічно майже тисячу. Наразі їх немає в такій кількості.
Форма навчання
Яка наразі форма навчання в університеті?
Гібридна форма навчання. Є можливість офлайн-навчання для студентів, які можуть долучитися до занять в авдиторії. Практичні заняття проводиться двома викладачами, якщо це не лекція, бо лекцію можна проводити дистанційно.
Один відпрацьовується матеріал та практичні навички зі студентами, які знаходяться в аудиторії. Паралельно другий викладач взаємодіє зі студентами, які навчаються дистанційно.
Але ми розуміємо, що навіть гібридний формат не компенсує всіх можливостей офлайн-навчання.
Коли ми набрали студентів-першокурсників, провели опитування: хто з них готовий навчатися офлайн? 80-90% готові навчатися офлайн і для цього навіть приїздити з інших регіонів.
Ми опрацьовуємо це питання, готуємося до переходу в офлайн-режим. У нас є 10 укриттів на 2,5 тисячі студентів.
Також у нас є симуляційний центр, який дає можливість відпрацьовувати навички. Бо медицина йде таким шляхом, що симуляційне навчання, як і в країнах Європи та Заходу, буде пріоритетним. Допуск до хворих буде зменшуватися, а хворих гратимуть актори, які долучаються до навчального процесу.
Чому студенти-медики повинні навчатися офлайн?
Думаю, тут не треба розгорнуто пояснювати, бо кожен має відношення до медицини — рано чи пізно приходить до закладу охорони здоров’я за допомогою. Якщо студент навчався лише теоретично, то його навички також будуть теоретичними.
Дистанційним навчанням не можна компенсувати відчуття. Навчають так: все починається зі спілкування — кажуть, лікар лікує словом. Щоб лікувати словом, він має бачити, як виглядає пацієнт.
Доторкнутися до пацієнта, відчути температуру його тіла, вологість шкіри, подивитися… Якщо йти далі в медицину — якийсь запах від людини. Якщо йдеться про надання допомоги — як зробити внутрішньом’язову ін’єкцію? Це мінімум того, що має робити лікар.
Як надати першу допомогу, коли пацієнту стало зле? Я вже не кажу про складні технології — як провести апендектомію, надскладні операції, які можна зробити лише тоді, коли подивився і брав участь. Без практичної участі можеш теоретично, як будь-яка людина, що почитала щось в інтернеті, намагатися надавати допомогу.
Тому офлайн-навчання — це пріоритет.
Нові дисципліни
Чи додались нові дисципліни після початку повномасштабної війни?
Проблема ментального здоров’я досить актуальна, і зараз у нас ведеться прийом на спеціалізацію клінічна психологія. Вона має попит — це нова дисципліна, що з’явилася у нас.
Також з’явилася терапія і реабілітація, реабілітологія. Коли ми говорили про ліцензований обсяг, казали, що недобираємо. Наразі маємо можливість готувати 60 реабілітологів. Усі місця були зайняті — і на бюджет, і на контракт. Був досить великий конкурс.
Протезування й ортезування — також спеціальності на часі. У нас запроваджена підготовка протезистів, ортезистів. Попит вимагає пропозицій, і ми орієнтуємося, відстежуємо ситуацію.
Зрозуміло, що реабілітологія, протезування, ортезування, клінічна психологія будуть спеціальностями з великим попитом. Але дивимося й далі.
У закладах вищої освіти мають бути не лише прикладні спеціальності — дивимося на майбутнє. Біоінформатика, біотехнології, нанотехнології — лікарі навіть із запровадженням штучного інтелекту і розвитком технологій діагностики та лікування мають змінюватися. Має змінюватися не лише підготовка практичних навичок, а й теоретична фундаментальна підготовка.
Розкажіть, звідки брались викладачі для нових дисциплін? Вони десь навчались в нових закладах?
Це справді проблема. Шукали їх там, де можна знайти, і готували, і готуємо зараз. Раніше проблеми з підготовкою не було — працювали науково-дослідні інститути, де були такі фахівці. Шукали в інших регіонах, в інших закладах охорони здоров’я, готуємо своїх.
Зважаючи на потребу в цих фахівцях, прораховуємо, скільки та кого повинні мати як викладачів. Розуміємо, що краще підготувати самому, і такий процес підготовки викладачів зараз у пріоритеті.
Міжнародна співпраця
Чи зараз університет співпрацює з іноземними університетами?
Маємо близько 45 договорів про співпрацю. Один з них, на жаль, закінчився — у них є терміни, коли можуть укладати угоди.
Наш університет працював з Кембридзькою медичною школою. На початку війни багато міжнародних партнерів ставили питання: чим допомогти? Була гуманітарна допомога з країн Прибалтики, з Німеччини, з того ж Кембриджу.
Кембридж відкрив усі свої ресурси для дистанційного навчання наших студентів, наших здобувачів. Запрошували наших студентів, і кілька років поспіль наші студенти виїздили та проходили там стажування, навчання, дивилися, як це робиться.
Міжнародним партнерам можемо лише подякувати, бо підтримка була максимальна в будь-якому вигляді: матеріальному, моральному, академічному, у мобільності. Зараз працюємо, просто це видозмінюється, переходить у формат академічної мобільності.
Дуже вдячні їм.
Збитки університету від російської агресії
Чи були пошкоджені приміщення університету після обстрілів?
Університет постраждав, як і всі заклади вищої освіти Харкова. Пошкодження досить суттєві. Якщо говорити про фінансовий складник, то збитки складають 65 мільйонів гривень.
Найбільших пошкоджень було завдано в ніч на 1 березня 2025 року, коли «шахед» влучив у приміщення науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань нашого університету. Але були пошкодження й до того — гуртожитки, стоматологічний центр, навчальні корпуси, зокрема і головний.
Якщо говорити про кількісні масштаби: пошкоджено 756 вікон, 5300 квадратних метрів покрівлі.
Маю сказати, що університет працює над відновленням, бо зрозуміло — життя триває, і ми знаходимо можливості відновлювати те, що було пошкоджено.
Як зараз функціонують гуртожитки та чи функціонують вони взагалі? Скільки їх обліковується?
У нас вісім гуртожитків. Наразі в цих гуртожитках не така велика кількість студентів – багато внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Харків став хабом для переселенців, і близько 400 ВПО проживає в наших гуртожитках.
Зважаючи на те, що готуємося до офлайн-навчання, гуртожитки також готуються до прийому студентів. Усі першокурсники за потреби навіть завтра можуть бути забезпечені проживанням.
Постійно проводимо косметичний ремонт, контролюємо опалення, водопостачання — все готуємо до кращих часів.
Є гуртожитки на Салтівському шосе, на вулиці Амосова, ближче до Кулиничів. Під час військових дій там було влучання ракети чи РСЗО, і на одному з верхніх поверхів утворився великий отвір. У 2023 році все відремонтували — на щастя, ніхто не постраждав.
Наразі там живуть люди, не скаржаться: переселенці, співробітники нашого університету, здобувачі освіти. Це великий комплекс.
Гуртожитки знаходяться у функціональному стані, готові до заселення. Не всі заселені — деякі готові до прийому. У деяких проживають люди, а деякі підтримуються в санітарному та функціональному стані.
Кадрові зміни
Які кадрові зміни пережив університет після початку повномасштабної війни?
Кадрові зміни пов’язані зі зменшенням кількості студентів. Університет втратив близько 25-27% кадрового потенціалу, бо люди виїхали за кордон або в інші регіони. Спочатку переїхали в безпечні місця, а потім, коли процес затягнувся надовго, почали шукати інші місця роботи.
А нові приходили викладачі за цей час?
Приходили й нові співробітники.
В університеті наразі реалізується політика утримання всіх людей, які можуть працювати. Кількість студентів буде збільшуватися, їм має відповідати й кількість викладачів.
Хочу сказати, що 99 з копійками відсотків завідувачів катедр перебувають у Харкові. 100% адміністративного персоналу також у Харкові. Близько 85% викладачів знаходяться в Харкові та області.
Розуміємо, що багато питань пов’язані з перебуванням у Харкові, з матеріальним забезпеченням, і намагаємося їх вирішувати. У нас немає заборгованості з виплати заробітної плати. Нещодавно був День медичного працівника, і всі отримали премії до цього дня.
Матеріальна частина також досить суттєва для утримання кадрів в університеті.
Розкажіть про викладачів, які пішли на фронт або були мобілізовані. Яка їх кількість? Чи були такі випадки?
Це аспіранти, викладачі катедри хірургії №1, анестезіології. Завідувач катедри сам мобілізувався. Загалом це близько 15 наших викладачів, які наразі перебувають у лавах Збройних сил чи працюють у військових шпиталях.
Чи були у вас студенти, які призупинили своє навчання, щоб піти на фронт?
Говоримо про випускників. Один з випускників нашого університету — це Герой України Владислав Титаренко. Після закінчення університету він працював спочатку у 25-й лікарні, потім — в Куп’янську. Це той студент, який загинув і посмертно отримав звання Героя України.
Наш випускник Єгор Желнін — також бойовий медик. З перших днів пішов на фронт, був тяжко поранений, але після поранення повернувся на фронт і загинув. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
Коли метро стало сховищем для харків’ян на початку вторгнення, наші студенти налагоджували там надання медичної допомоги. Студент Алхімов був нагороджений медаллю за порятунок життя.
Студенти долучалися до роботи швидкої екстреної медичної допомоги. Студент Юрко загинув під час атаки на Салтівку.
У нас є, на жаль, власний мартиролог, і на сайті університету ми вшановуємо тих студентів, здобувачів, які віддали своє життя.
Плани на майбутнє
З якими основними труднощами стикається університет, як ви їх долаєте і які плани на майбутнє?
Коли я та мої заступники обіймали свої посади, одним з перших завдань було визначити проблеми.
Серед головних проблем: перша — війна, це надвелика проблема. Втрата контингенту студентів і викладачів, пошкодження від війни, брак фінансів. Далі — безпекова ситуація, проблеми з офлайн-навчанням, дистанційне навчання як основний вид освіти.
Те, з чим я йшов на вибори й що реалізуємо: збереження і відновлення контингенту здобувачів, збереження колективу викладачів. З великою шаною ставлюся до всіх викладачів, особливо тих, які перебувають у Харкові. Це місто героїв, а люди, які тут залишилися, — героїчні.
Попри негаразди, пріоритет — якість освіти. Сучасні технології дозволяють перебороти труднощі, якщо пропонуємо надзвичайно якісний освітній продукт.
Наукова діяльність: наш університет за рейтингом публікацій у базі Scopus посідає 11-те місце серед всіх закладів вищої освіти. Ще одна сходинка — і він увійде в топ закладів, чиї наукові результати публікуються в найвагоміших журналах.
Студентське самоврядування мають реалізуватися в повному обсязі. Адміністрація має допомагати в цьому. Комфортне середовище, гуртожитки, внутрішнє середовище університету.
Соціальні проблеми: багато викладачів і здобувачів освіти втратили житло, і ми шукаємо виходи — оренда, будівництво, щоб люди могли повертатися до повноцінного життя в Харкові.
Наслідком аналізу стала стратегія розвитку університету на 2025-2029 роки. На її основі визначили показники ефективності діяльності. Кожний проректор отримав свої показники. Контролюючи це, дивимося, як реалізується стратегія. Впевнені, що вона буде реалізована.
Студентам-медикам хочу сказати: ви навчаєтеся в героїчному місті, в героїчному університеті. Обрали героїчну професію — далі працювати буде надзвичайно складно, але надзвичайно цікаво.
Є три професії, які найближче стоять до Бога: священник, вчитель і лікар. Якщо розумітимете, що маєте особливу відповідальність перед людьми та особливу силу, будете найкращими лікарями. А університет дасть усе, що може, і навіть більше.
Читайте також
- «Театри перейшли в підземелля». Режисер театру про Харків та українізацію сцени
- «Харків стає центром уваги, коли трапляється щось погане». Розмова з керівницею Kharkiv Media Hub Наталею Курдюковою
- «Якщо поліція не воює, то кого ми ховаємо»: перше велике інтервʼю з керівником поліції Харківщини Петром Токарем
