Реклама
Ви знали, що британці шукали в Google «що таке ЄС» вже після того, як проголосували за вихід з Європейського Союзу? Це не жарт — дані Google Trends показали такий стрибок інтересу (NPR, Business Insider). Іронія в тому, що мільйони людей уже проголосували, а потім почали гуглити, за що саме.
Такий парадокс не виникає на порожньому місці. Референдум відбувався на тлі масштабних інформаційних кампаній, де маніпулятивні меседжі активно поширювалися через соцмережі, таргетовану рекламу й ботоферми.
Інформаційні війни не відбуваються на полях бою — вони ховаються у стрічках новин, у мемах і навіть у пошукових запитах. І впливають вони на все: від виборів до того, як ми бачимо сусіда через дорогу.
Що таке інформаційна війна?
Інформаційна війна — це коли на людей цілеспрямовано впливають через інформацію. Її суть у тому, щоб:
- засипати людей неправдивими чи викривленими новинами;
- просувати вигідні комусь наративи й у такий спосіб формувати громадську думку;
- грати на емоціях, страхах і сумнівах, аби змусити людей діяти чи думати у потрібний спосіб.
Інформаційна війна — це спроба заволодіти не територіями, а свідомістю людей.
Довіра до медіа та інституцій
Коли простір заповнюють фейки й маніпуляції, люди починають сумніватися в усьому: «А чи правда це?». У результаті падає довіра до медіа, влади та незалежних експертів. А без довіри неможливо ефективно керувати державою чи боротися з кризами.
Фейки можуть навіть вирішити долю виборів. Достатньо кампанії з дискредитації кандидата, хвилі ботів чи вкидів у соцмережі — і результат може змінитися. Інформаційні атаки часто спрямовані на те, щоб зруйнувати репутацію партії чи лідера або змусити сумніватися в легітимності процесу.
Соціальні й культурні конфлікти
Інформаційні війни часто будують образ «ворога» всередині суспільства: через мову, етнічність чи ідеологію. Це руйнує солідарність і поглиблює поділи між регіонами чи групами людей. Паніка, страх, втрата орієнтирів — усе це послаблює суспільство й робить його більш вразливим до атак.
Реальні приклади
Молдова, вибори 2025. AP News повідомляє про масштабну хвилю дезінформації перед парламентськими виборами. Використовували навіть штучний інтелект для створення підроблених новин і сайтів, аби знизити підтримку проєвропейської партії PAS.
Іран і Ємен. Журналісти виявили фейкові акаунти у соцмережах, а також мережу підроблених сайтів, які видавали себе за єменські медіа, але фактично працювали з території Ірану. Вони публікували багато дезінформації, щоб розпалювати антисуданські та антисаудівські настрої й підривати позиції Саудівської Аравії в регіоні.
Китай і Тайвань. Тайванські дослідники виявили кампанію ботів, що працювали з території Китаю. Вони атакували місцевих активістів і посилювали розбіжності між політиками та військовими, поширювали дезінформацію, щоб вплинути на вибори на Тайвані.
Велика інформаційна війна проти України. Російська пропаганда роками просуває наративи про «нацистський режим» чи «геноцид російськомовних». З іншого боку, українські й західні медіа документують злочини, руйнування й жертви серед цивільних. Паралельно ширяться маніпулятивні версії — наприклад, що відео президента України зняті «на хромакеї». Такі твердження згодом спростовують, але вони все ж сіють сумніви, які ворог використовує на свою користь.
Як розпізнати інформаційну війну: прості ознаки
Інформаційні атаки можуть виглядати як звичайні новини чи дописи у соцмережах. Щоб не потрапити у пастку, звертайте увагу на кілька сигналів:
1. Надто емоційний чи шоковий стиль. Якщо текст лякає, обурює або змушує терміново ділитися інформацією — це попереджувальний знак. Мета таких матеріалів часто не повідомити факт, а викликати емоційну реакцію.
2. Джерело інформації. Перевіряйте автора й організацію. Чи можна знайти контакти? Чи існує сайт давно, чи це новий і маловідомий домен? Якщо джерело підозріле — ризик маніпуляції високий.
3. Перевірка фактів. Пошукайте підтвердження в інших авторитетних джерелах. Чи є офіційні заяви, документи, звіти? Якщо ні — ставте матеріал під сумнів.
4. Інтерпретації. Маніпуляції часто не у відвертій брехні, а в тому, як подано факти: пропущені деталі, перебільшення, спотворений контекст.
5. Спотворені зображення та відео. Звертайте увагу на кадри: deepfake, зелені екрани, студійні відео або підписи, що змінюють зміст. Візуальні маніпуляції — один з улюблених інструментів дезінформації.
6. Вірусність. Раптове «вистрілювання» допису в соцмережах без очевидної причини або надмірно швидке поширення зручного меседжу може свідчити про координовану кампанію.
7. Пропорції фактів і оцінок. Якщо матеріал складається переважно з оцінок («вони винні», «це спеціально зроблено») і містить мало конкретних доказів — це сигнал бути обережним.
Стаття створена в межах проєкту «Зміцнення правдивості, прозорості та демократії для протидії дезінформації», що втілюється ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки уряду Канади.
