«Головне — щоб люди були попереджені про небезпеку»: інтерв’ю з TLK News

Час між «вильотом» російської ракети з Білгородської області та її «прильотом» у Харкові складає до півтори хвилини, тому люди не встигають спускатися в укриття. Зокрема з початку травня зафіксовано 80 обстрілів, унаслідок яких загинули десятки людей. Проте, у місті працюють телеграм-канали, які попереджають мешканців про потенційну небезпеку.

Ґвара Медіа поговорили із засновником одного з таких каналів — Андрієм, який веде TLK News.

Андрій TLK залишається анонімним з міркувань безпеки, але погодився розповісти доступні громадськості тонкощі його роботи, а також певні деталі про себе та плани на майбутнє.

«Люди можуть подивитися на “прильот” та піти далі»: TLK про себе, відпочинок та відповідальність

Часто чую, що перша рекомендація для людей, які приїжджають до Харкова, — підписатися на TLK, щоб знати, коли може «прилетіти» ракета чи авіабомба. У відповідь багато людей питають «а хто це?». То хто ховається за цими літерами?

TLK — це абревіатура. Розшифровується як «Только лучшие кроссворды» (сміється). Насправді це абревіатура прізвища.

Взагалі мені 28 років, я народився та пробув все вторгнення у Харкові, за винятком декількох поїздок у Київ.

Багато питають, звідки я беру гроші — у мене є основна робота. Там є помічники [завдяки яким є час вести канал, — ред.]. Також на каналі «висять» реквізити, куди люди кидають подяки за діяльність.

Працюю здебільшого за комп’ютером. Однак це одна з багатьох речей, які не показуються відкрито на каналі. На жаль, немає можливості розказати, хоча хотілося б.

Складається враження, що ви майже цілодобово сидите на каналі та відписуєте інформацію. Ви взагалі спите або відпочиваєте?

Загалом робота відбувається майже 24 на 7. Оскільки працюю лише я, то іноді фізично важко це вивозити протягом майже трьох років.

Один я працюю з двох причин. По-перше, тому що наразі є багато інформації, яку я не можу розголошувати. По-друге, якщо найнята людина пропустить «вихід» ракети по області, то я не хочу перекладати на неї відповідальність та кричати «Та це він!». На каналі моє ім’я, і краще я напишу чесно, що пропустив. Це ж не проблема людей, які читають канал та чекають на попередження, це проблема моя. Тому так вийшло, що робота замикається на мені.

Сьогодні спав години три чи навіть дві… Це важко, але до цього звикаєш. Військовим в окопах на фронті ще важче. Там ще й вбити може кожної секунди. Це розуміння дає можливість працювати далі. Головне — щоб люди були попереджені, наскільки це можливо, оскільки сирени в місті іноді тривають майже весь день, і від них важко отримати точну інформацію. Ніхто не сидітиме цілий день в укритті.

Тим паче це Харків. Іноді навіть коли стріляють поруч, літні люди можуть в цей момент йти за водою — подивитися на «прильот» та піти далі.

«Дякую, вже прилетіло»: про моніторинг обстрілів

Часто після вашого повідомлення про виліт вже чутно вибух. Як ви моніторите «вильоти-прильоти»?

Основні моменти я можу розповісти. Тож, найточніше я можу попереджати вночі, адже тоді краще видно «вильоти», зокрема є додаткові способи контролювати та моніторити. Плюс до цього — досвід. Є розуміння, в яку сторону, куди, як і що летить.

Вдень ситуація інша — відповідно й інші способи. Наприклад, за допомогою акустичної фіксації або інших програм, якими користуються багато хто. Не можу сильно заглиблюватися, тому що це така «тонка» інформація.

Харків — це найскладніша для попередження балістики зона. Одна-дві хвилини й ракета долітає. Якщо взяти середній час, скажімо, півтори хвилини, то секунд 20-30 звідси можна відняти на написання та доставку повідомлення. Надходження повідомлення займає найбільше часу. Бо, наприклад, одна людина підключена до сервера, наприклад, польського, інша — до французького. Через це затримка може бути різною. Це нюанси самого телеграму, на що повпливати, на жаль, ніяк не можна. 

Тобто я можу написати за 30-40 секунд до удару, а люди все одно в коментарях писатимуть «дякую, вже прилетіло», однак це не тому, що я не встигаю, а через те, що у нас такі умови. Плюс до цього, у нас найменша в Україні затримка по прильоту, яка, в принципі, буде завжди. Оскільки від місця пуску до влучання, грубо кажучи, 70 кілометрів, а ракета летить 3000 кілометрів на годину.

Як змінилася ситуація, коли місто почали обстрілювати УМПБ?

Трошки інша історія з КАБами по місту. Раніше я писав, що вони не долітають. Ось коли прилетів перший, як його назвали, КАБ [Мова йде про боєприпас УМПБ, яким росіяни обстрілюють Харків, — ред.], то я отримав велику хвилю негативу, писали: «Так ти ж розповідав!». Але якщо розкласти по полицях, то є два види авіаційних бомб — ФАБ та КАБ. Однак що зробив ворог? Спочатку була велика бомба, яка скидається з літака. Її розрахунок влучання залежить від висоти польоту, швидкості літака та ваги боєприпасу. Ось росіяни її модифікували, приробили до неї турбореактивний двигун, щоб орієнтувати бомбу. Через це вона летить далі. Також у цієї модифікованої бомби бойова маса менша, ніж 200 кілограмів. Сама вона загалом важить 250 кілограмів. Просто завдяки реактивному двигуну вона летить далі, і саме тому її пускають по Харкову. Якби по місту дійсно прилітали КАБ-500, це було б сумно, тому що руйнівна сила дуже велика.

Ось «вильоти» цими авіабомбами треба постійно моніторить, щоб отримувати інформацію дуже оперативно. Це складно, але складнощі для того й потрібні, щоб їх долати.

Чим відрізняється моніторинг різних типів зброї?

Якщо брати балістику, то це реально ефективно можна відстежувати тільки вночі. Вдень візуально зафіксувати майже неможливо, тому ми переходимо на історію з радіолокаційним виявленням.

Знову ж таки, балістику іноді навіть не встигають засікти. Часто «локаційно» вона у нас з’являється в моменті, коли вже над містом летить.

Тому день — «локаційно», ніч — візуально, коли сприяє погода.

А як визначаєте, коли С-300 на ППО режимі або на ракетному?

Теж візуально. Воно видно, коли після «вильотів» одразу з’являються вибухи в небі. Але росіяни дуже хитрі! Коли працюють, йде по 20-25 виходів ракет. Я бачу, що працює ППО, і пишу про це, але у певний момент вони одну з ракет можуть пустити на область. Тож тепер я пишу: «є активність пускових в режимі ППО, але можуть кинути впереміш. Все одно будьте обережні».

Є ще спосіб зафіксувати роботу установок за допомогою партнерів на тому боці, але їх дуже мало і часто вони помиляються.

Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій

«Мітки — краща інформаційна операція росіян у 2022 році»: TLK про створення каналу та плагіат

Як взагалі з’явилася ідея та можливість вести такий телеграм-канал? 

Перша група в телеграмі була створена 27 лютого 2022 року.  На той момент люди не розуміли, що відбувається й чи надовго це. Якраз того дня у місто зайшов ворог. Це була дивна історія. Вони думали, що їх тут зустрічатимуть з квітами, натомість зустріли вуличними боями.

Ось саме тоді почалася роботу по місту. Знайомий військовий сказав, що людям необхідна інформація. Недовго думаючи, я створив групу, куди додав усі свої контакти. Я писав коротко, чим буду займатися та яка допомога мені була потрібна. З того часу потроху почалося розростання.

Уже на той час я майже не спав, оскільки отримував багато інформації, яку необхідно було відфільтровувати й передавати людям.

Звісно, у нас досить швидко створили офіційні боти з прийому інформації, але їхня фільтрація була надто складною. Наприклад, тоді ж ворог провів, мабуть, найкращу операцію за 2022 рік. Це коли поліція, прокуратура, всі навкруги ходили та шукали мітки. Це безглуздо. Є мільярд різних способів навести ракети у XXI сторіччі, але точно не на хрестик на асфальті. Таке інформаційне відволікання класно спрацювало, адже офіційні боти були перевантажені безглуздою інформацією. Але людей можна зрозуміти, тому що ніхто цього не знав, їм ніхто не пояснив.

Коли закінчилися бойові дії в місті, ми перейшли на області. Попереджали людей про загрози, маючи інформацію від військових. Потім поступово розростався канал, і я здобував досвід.

Раніше було легше працювати, бо росіяни завжди стріляли об 11 вечора. Було зручно — поставив будильник на 10:45, написав, пішов спати. Однак з часом вони почали змінювати тактику. Наприклад, сьогодні запуск об 11 вечора, потім ще о другій ночі. Через день вирішили змінити час на першу або четверту годину. Тоді робота перейшла на цілодобовий моніторинг.

Як ви ставитеся до того, що деякі телеграм-канали просто беруть вашу інформацію та дублюють у себе, ніби ексклюзивну. Чи є засоби боротьби з цим? 

Я не збираюся із цим ніяк боротися. Якщо ми говоримо про повідомлення від інформаційних каналів, які беруть мої дані, щоб попередити людей — це нічого. Вони могли б, звісно, зробити репост, але це на їхній совісті.

Однак коли мою інформацію беруть канали, які називають себе спостерігачами, тоді хочеться просто піти з цього ринку і дивитися, що відбуватиметься з ними далі. Мені не хочеться називати попередження людей ринком, але багато каналів з цього зробили саме ринок.

Дуже від цього опускаються руки, але розуміння того, що десь там сидить літня жінка або мама з дитиною, які чекають цю інформацію, не дають взяти все і кинути.

«Ми виступаємо своєрідним щитом для інших країн»: про дозвіл застосовувати західну зброю на території РФ та інновації у сфері попереджень в Україні

Нещодавно міжнародні партнери дозволили завдавати ударів по російських військах у прикордонні Харківщини. Чи повпливає це якось на оперативну ситуацію та кількість обстрілів міста? 

Звісно! Будь-яка дія в кінцевому підсумку впливає на результат. Особливо це. Шкода, що дозвіл дався нам такими великими жертвами.

Сумно, що ось ця «стурбованість», яку дуже довго виражають деякі міжнародні організації, досі є. Звісно, в будь-якому разі вся Україна вдячна за допомогу, яку надають партнери, але, мені здається, що якби не Україна, то в таких же умовах опинилася б інша країна. І саме ми виступаємо своєрідним щитом для інших країн.

Я не раз казав — удари, що завдавалися нашими засобами ураження, майже непомітні. Це тому, що вони дійсно влучають по військових цілях, однак частіше й збиваються російським ППО. Це був не зовсім ефективний спосіб ураження для того, щоб убезпечити місто від обстрілів установок С-300 та іншого.

Я не буду виступати в ролі всім відомої особи й казати про 2-3 тижні чи будувати прогнози стосовно будь-чого. На жаль, прогнози у війні, як показала практика, — це тонка штука, бо все може змінити кожної секунди. Реально будувати глобальні прогнози, тим паче у випадку з ворогом, з яким ми воюємо, дуже важко. Вони роблять абсолютно непередбачувані речі.

Розподілення повітряних тривог для різних громад області та міста, чи доцільно це робити зараз? Та чи відомо, які є підводні камені в цьому питанні?

Має сенс це робити, тому що іноді ми чітко знаємо, що летить у Вовчанську громаду, краще дати попередження безумовно туди. Це не про егоїзм, це про привчання людей реагувати на повітряну тривогу. Щоб вони думали: «о, сирена, це означає, що зараз щось може бути». Поки що вони так реагують на сповіщення в телеграм-каналах.

Але, на жаль, в моєму роді діяльності є така історія як хайп на паніці. Тобто якщо я зараз при вас напишу, що летить ракета, яка насправді не летить, на мене підпишуться 150 людей. Не важливо, прилетить вона чи не прилетить. Багато каналів саме так і діють. Хоча я розумію, що іноді це може бути помилка з неуважності або недосвідченості.

До речі, зовсім скоро будуть хороші новини, що стосуються диференціації тривог. Зараз йде загальна робота над цим, і я також приймаю в ній участь.

Чому, на вашу думку, влада не використовує інструменти моніторингу, подібні до ваших, для оповіщення населення через офіційні джерела?

Я настільки заглибився в покращення своєї діяльності, що не розбирався, чому хтось не може цього зробити. У мене позиція проста — краще я зроблю сам, покажу приклад.

Безумовно було б круто, якби існувало офіційне джерело, на яке я б міг так само орієнтуватися, але це іноді дуже важко технічно зробити. Щоб просто попереджати людей, ми знову впираємося у військові нюанси. Нам потрібно покращити «очі», щоб покращити момент виявлення цілей. А ці самі радари потрібно захищати від ворожих атак, а щоб захистити, необхідно розв’язати проблему ППО. Це все тягнеться як снігова лавина.

«Я просто пишу літери в якомусь телеграм-каналі»: TLK про особисті відчуття та плани на майбутнє

Чи відчуваєте ви, ніби рятуєте життя людей?

Я не рятую життя. Якби я збивав ці ракети, я б, мабуть, рятував життя. А так просто пишу по факту про те, що летить, а люди самі рятують свої життя. Якщо вони реагують на попередження. Якщо ж ні, це їхнє право. Я просто пишу якісь літери в якомусь телеграм-каналі. Хіба це може врятувати життя? Рятують військові на фронті, які закривають нас собою, а я просто інформую.

Як реагуєте, коли не вдається вчасно попередити про небезпеку?

Це вибиває. Була нещодавно ситуація, що я не зміг технічно та за станом здоров’я попередити про небезпеку. Найбільше дратує, коли такі речі відбуваються з моєї провини або в той момент, коли я не розумію, звідки це прилетіло.

Потім, звісно, починається робота над помилками. Часто вона завершується тим, що неможливо отримати більше інформації, аби провести додатковий аналіз та «закрити» потенційні місця, з яких йде небезпека.

Іноді важко, що навіть немає контакту з внутрішніми джерелами. Тобто незрозуміло, це свої працюють чи не свої. Цю інформацію непросто здобути. У мене немає завдання написати перш за всіх, є тільки мета розповісти так, як воно є насправді.

Чи часто ви думаєте покинути все та зайнятися іншими справами?

Так, у мене були думки закрити канал або взяти паузу. Я б це зробив, якби бачив якийсь канал, що надає інформацію з тією ж оперативністю.

Я намагаюся закривати моральне питання. Люди не можуть бути у незнанні та невідомості. Це набагато страшніше, ніж коли ти плюс-мінус розумієш, коли й що може прилетіти. Багатьом простіше морально переносити все, заздалегідь знаючи, що летить ракета.

Однак багато труднощів та підводних каменів з’явилося за майже три роки. Мені як людині дуже важко переносити все всередині себе. Щось я можу розповісти, щось не можу, там пропустив, а тут — ні. У будь-якому разі я намагаюся все це компенсувати, але не знаю, наскільки ще цього вистачить.

Але як закінчиться війна, я продовжу допомагати людям. Тоді буде дуже багато реальних можливостей показати себе. Стільки поламаних доль та життів, яким треба допомагати. Тому намагатимусь впливати на якісь місцеві історії, щоб людям було краще жити.

Це я не про політику. Я зовсім не хочу в це влізати. Просто допомагати людям завдяки масовості та аудиторії. Цим і буду займатися.

Читайте також

• «Якщо росіяни підуть — це буде шквал вогню»: голова Золочівської громади про ймовірний наступ і підготовку до нього
• Від Злочевського до Коломойського. Чому Україні не потрібний мільярд кубів газу щороку з Сахалінського родовища.
• «Єдина альтернатива — отримати поранення або загинути»: як відбувається евакуація на кордоні з Росією