Обласний центр усе ще часто називають «першою столицею». Саме так у масовій свідомості закріпилася неофіційна назва Харкова.
Цей титул надзвичайно втішає харків’ян, охоплених почуттям регіонального патріотизму. Однак, в роки Української революції Харків був, по-перше, не першою столицею, по-друге (і це надзвичайно цікаво), далеко не єдиною.
Протягом 1917-1919 років влада у місті змінювалася шість разів. Місто встигло побути столицею аж трьох радянських республік: радянського клона УНР – Української народної республіки рад селянських, солдатських і козацьких депутатів, Донецько-Криворізької республіки та Української соціалістичної радянської республіки.
Коли Харків був столицею України?
У червні 1934 року в Києві відбулась урочиста зустріч представників вищих органів влади радянської України, що прибули до міста після прийняття рішення про перенесення столиці з Харкова.
Столичний статус Харкову було присвоєно у 1919 році, коли більшовики не змогли закріпитися у Києві. Протягом наступних 15 років місто активно розвивалося та будувалося.
Було побудовано нову центральну площу – сучасну площу Свободи. Також було зведено один із перших радянських хмарочосів – Держпром. Але багато масштабних архітектурних проєктів так і залишилися на папері. В архівних фото 1920-1930-х років можна побачити, як виглядав «столичний» Харків.
Перша столиця якої України?
20 листопада 1917 року в Києві проголосили створення УНР, столицею якої став Київ (щоправда, в УНР спочатку заявили про федерацію з Російською республікою).
До слова, дещо пізніше – 25 грудня того ж 1917 року – в Харкові виголосили ще одну УНР – Українську народну республіку рад робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів. Центром цієї УНР став Харків.
Далі більшовики думали встановити радянську владу в Києві – історичному, культурному та політичному центрі України. Упродовж 1918-1919 років війська комуністів двічі захоплювали Київ, перевозили туди радянський уряд, а приблизно за місяць їм доводилося відступати.
Остаточно захопивши Київ 1920 року, більшовики вже не квапилися переміщувати сюди столицю радянської України. Геть проти цього виступив і більшовицький лідер Володимир Ленін, адже за цей час Київ став центром національного українського руху. Натомість «червоний терор», який влаштовували у місті війська більшовиків, не збільшував прихильність до радянської влади.
Деякий час саме Харків розглядався як тимчасова столиця. У резолюції політбюро ЦК КП(б)У 1923 року йшлося, що «Харків має надовго залишитися столицею України», але не назавжди. Столичний статус міста офіційно закріпили тільки в Конституції УРСР 1929 року.
За цей час серед високопоставлених партійних чиновників звучали пропозиції перенести столицю до іншого міста, наприклад, до нового індустріального центру України – Запоріжжя.
Коли в Харкові остаточно встановилася радянська влада, у будівлі Міської думи розмістилася міськрада, а в будівлі Дворянського зібрання – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет. Втім, місця для величезного бюрократичного апарату в новій столиці все одно не вистачало.
Харків як столиця розбудовувався досить швидко
Відтак у середині 1920-х років у Харкові створюють повноцінну столичну інфраструктуру. На порожньому місці неподалік від Сумської вулиці облаштували велику площу Дзержинського (сучасна площа Свободи), яка стала зручною для проведення мітингів.
Тут для центрального апарату держуправління згодом побудували Будинок Державної промисловості – Держпром, монолітну бетонну будівлю в стилі конструктивізму заввишки понад сто метрів. Її звели в рекордно короткі терміни. Підготовчі роботи розпочали влітку 1925 року, а 7 листопада 1928-го її вже здали в експлуатацію.
Протягом 1920-1930 років Харків швидко заселявся. У 1920 році населення міста становило близько 285,2 тисячі осіб, а вже за даними перепису 1939 року число зросло до 832 тисяч.
Столицю перенесли з Харкова до Києва
Історично Київ є центром України, тому перенесення столиці туди «сприятиме подальшому розвитку національно-культурного будівництва і більшовицької українізації на базі індустріалізації та колективізації». Таке рішення радянської влади одноголосно затвердили 21 січня 1934 року.
Як на перенесення столиці відреагували харків’яни достеменно не відомо, але масштабних або хоча б помітних акцій протесту не відбулося. Втрата столичного статусу не викликала обурення, хоча сьогодні харків’яни й досі з гордістю підкреслюють, що їхнє місто – перша столиця.
Новий статус Києва офіційно закріпили в Конституції 1935 року, але частина міністерств і відомств усе ще залишалися в Харкові. Урядовий квартал у новій столиці ще тільки мали побудувати.
Які міста мали статус столиць українських держав?
Миколи Вінграновський, відомий український письменник-шістдесятник, запропонував класифікацію українських столиць, базовану на політичному значенні міст у певні історичні періоди.
Він запропонував 14 столиць України: Київ, Галич, Холм, острів Хортиця та Запорізька Січ, Чигирин, Гадяч, Немирів, Батурин, Глухів, Львів, Тернопіль, Станиславів (нині – Івано-Франківськ) Харків та Хуст.
Чи можна назвати Харків першою столицею України?
Відповідь проста: ні. Місто мало статус столиці радянського клона УНР – Української народної республіки рад селянських, солдатських і козацьких депутатів, Донецько-Криворізької республіки та УРСР. Всі ці утворення так чи інакше перебували під радянським контролем, але їх не можна вважати суверенною Україною.
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
