Українські військові першими почали застосовувати дрони з видом від першої особи в бойових умовах. Тоді як деякі військові командири скептично ставилися до безпілотників як до серйозної зброї, їх використання в армії зростало. Часто дрони слугували альтернативою для відбиття російських штурмів на тлі нестачі артилерійських снарядів. В окремих бригадах з’являлися РУБпАКи — роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. Серед них 92-га окрема штурмова бригада ім. Івана Сірка — роту очолив депутат Київради та колишній штурмовик Юрій Федоренко на позивний Ахіллес.
Згодом в Україні зросло зацікавлення розвитком вітчизняних безпілотників. У Збройних Силах з’явився відповідальний за безпілотні авіаційні комплекси Вадим Сухаревський — заступник Головнокомандувача ЗСУ. Наприкінці січня 2024 року «ахіллесівці» розширилися до окремого батальйону.
Журналісти Ґвара Медіа відвідали підрозділ ще за часів роти, аби дізнатися про роботу пілотів FPV-дронів.
Добровольці
Попри морози до -20°C, що вдарили на Сході у другій половині січня, погода видалася гарною для FPV-пілотування. Позашляховик «ахіллесівців» летів замерзлою ґрунтівкою, намагаючись не схопити ріллю. Назустріч сунули автівки з білими хрестами, з-під лобового скла підозріло дивилися водії — свій чи чужий. За вікном мерехтіли посадки та поля, порослі бур’яном. Нерухомо стояли білі від снігу терикони. Обабіч дороги валялися ржаві залишки військової техніки. За кермом — головний сержант Янгрр, на пасажирському — командир роти Ахіллес.
Його підрозділ сформувався з добровольців у київській теробороні, пройшов бої на Житомирщині та під столицею. Був перекинутий у Харківську область під крило 92-ї бригади. «Ахіллесівці» займалися розвідкою та коригуванням артилерії за допомогою дронів. Перед Слобожанським контрнаступом підрозділ Юрія офіційно приєднався до бригади.
— На бригадних нарадах чув, як один з командирів казав своїм підлеглим: «Ви робите неправильно, треба робити як підрозділ Ахіллес — там люди знають, що роблять. А ви що, менш військові за них?». І так нас хвалив, а інших сильно сварив. А я сиджу думаю: «Блін, мої. Мої, блін, реально шарять». Насправді це найкраща подяка, — сміється Ахіллес.
Проблем з мотивацією бійців підрозділу майже немає, зазначає Янгрр. Адже 90% особового складу свідомо долучилися до «ахіллесівців», розуміючи, куди йдуть і що будуть робити.
Янгрр сподівається, що у них не буде людей, які говоритимуть «не для того мене народили, не за цим я сюди прийшов». На його думку, така демотивація вбиває Збройні Сили: «Страх може відчувати кожен, це нормально. Але неконтрольований страх веде до загибелі». Саме тому «ахіллесівці» стараються самостійно залучати мотивованих людей та рекламувати свій підрозділ.
Бахмутський напрямок
Зараз військові працюють на Бахмутському напрямку. Автівка везе додаткову партію дронів для розрахунку.
— Через гарну погоду збільшилося використання дронів, тому робимо «довозочку» коптерів і боєприпасів. До вечора має вистачити, — каже командир.
— Як часто працюють ваші розрахунки? — питає мій колега, Ахіллес регоче.
— Зараз постійно розвідувальні, FPV-дрони денного застосування та нічні бомбери нашого підрозділу працюють у повітрі. Навіть коли погодні умови несприятливі.
Робота FPV-пілотів напряму залежить від погоди. Взимку зменшується час роботи дронів у повітрі та дальність, на яку вони можуть літати. Через опади та вітер пілоти частіше втрачають борти. Попри це «ахіллесівці» постійно перебувають на бойових позиціях, тому що погода може змінитися в будь-який момент.
Під’їжджаємо до позицій. Чути вибухи. До росіян звідси три кілометри. Янгрр паркує автівку між голими стовбурами дерев. Військові вистрибують, дістають з багажника ящики «Нова пошта» з дронами та вибухівкою.
— «Нова пошта» доставляє в будь-які місця в нашій державі Тут може бути ваша реклама! — віджартовується Ахіллес.
Йду слизькою дорогою услід за Ахіллесом. Знову вибухи. Бронежилет незвично стискає легені.
Щоб ви розуміли, піхота в деяких місцях йде на позиції десь 5-6 кілометрів з навантаженням на собі 50 кілограмів. Скажіть мені, що вона зроблена не зі сталі.
Ахіллес
У полі тихо стоїть заржавіла опора лінії електропередач. Знову лунають вибухи. У небі дзижчить українська «пташка».
— Шаббат опять, — заходимо до бліндажа услід за Юрієм.
Шаббат — оператор FPV-дронів — лежить на снігу, закинувши ногу на ногу. На очах — окуляри, в руках — пульт. Поряд стоїть Кальвадос. Він керує розрахунком: корегує шлях пілота, спілкується з розвідниками та штабом.
— П*дор летить. Здрастє — знімає окуляри Кальвадос та помічає нас. — Дивись, він кудись хоче зайти на ціль, — передає боєць штабу.
— Так це наша посадка, — каже Шаббат.
— У бліндаж цілиться, — продовжує Кальвадос. — Яка наша посадка, шо ти п*здиш? А, він в*бався в дерево.
— Шляпа вусата, — Шаббат знімає окуляри.
— Ти бачив? Дибіл, — сміється Кальвадос, потім звертається до нас. — Кхем, вибачаюся за вирази.
Найкрутіша зброя
Шаббат сідає на нову пташку та летить відпрацьовувати по цілі — російському ПТУРу [протитанкова керована ракета — ред.]. Денний розрахунок ахіллесівців працює від сходу до заходу сонця — за зміну пілот робить 15-20 бойових вильотів. Коли погода холодна, військові намагаються хоч трохи заходити грітися в бліндаж.
— З вами можна поспілкуватися? — питаємо у пілота.
— Я сконцентрований, але, думаю, відповідати можу.
— Скільки ви вже воюєте?
— З 24 лютого, і поки що без ротацій. Ніким замінити. Ті, хто буде дивитися це відео, не хочуть йти воювати. Це ж треба вивчити людей, щоб вони мали достатній рівень. А ніхто не хоче йти.
Щоб навчитися літати на FPV-дронах, потрібно мати руки «з того місця», каже Шаббат. Якщо людина вправна, то для досягнення гарних результатів їй знадобиться близько 3-4 місяців постійного пілотування бойових дронів. Це дозволить пілоту пройти через різні погодні умови, випробувати різні типи боєприпасів і дронів на різних цілях.
— Якщо зараз оголосити мобілізацію, то поки наберуть і навчать людей літати, пройде час. На жаль, зараз бракує часу, дронів і боєкомплектів, пояснює оператор FPV-дронів. Тому треба обирати найкращих та швидко навчати їх працювати в команді, щоб отримати результат, — каже пілот.
За весь час польотів, найдорожчою ціллю, яку вдалося збити Шаббату, була ЗРК «Стріла-10» [Радянський зенітно-ракетний комплекс. Оціночна вартість $3-4 млн — ред.]. Коли він керував розрахунком, пілоту вдалося збити ЗРК «Тор» [Зенітний ракетний комплекс з бойовою машиною на колісному шасі. Оціночна вартість $25 млн — ред.].
Дрон вартістю $500 може вразити техніку, вартість якої становить $1,5 мільйона.
Шаббат
— Це він? Можемо працювати? — пілот перериває нашу розмову, і звертається до Кальвадоса.
— Так, це ПТУР. Працюємо, є спостереження.
Повз нас проходить Борчик. Він готує черговий FPV-дрон до вильоту — чіпляє на нього боєприпас. Військовий три місяці як перевівся до «ахіллесівців». Каже, багато роботи, постійно «двіж» — тут немає такого, щоб нудно було.
FPV-дрони вважаю на сьогодні найкрутішою зброєю — найточнішою.
Борчик
На цьому напрямку ситуація більш-менш нормальна, бо завдяки дронам батальйону вдалося відігнати техніку противника на далеку відстань, каже Борчик. Вони не наближаються до позицій «Ахіллеса», але у сусідніх підрозділів ситуація складніше.
— Поки камені з неба не падають, стараємось працювати. За сьогодні розрахунку вдалося вразити ПТУР та ворожі укриття. Можливо, навіть вразили танк. Ну не можливо, а вразили. Розрив був, — Кальвадос дивиться на планшет. — Це я на штаб передаю, щоб вони детальніше на моніторі дивилися танки чи то росіяни макети придумали, хитрі.
Менше рівних рук
— Ти зараз відео з ПТУРа побачиш — ти пріколіся, — передає Кальвадос у штаб по рації. — Таке відчуття, що ми скид зробили на FPV. — Шаббат закінчив виліт. Підходить до Кальвадоса і питає фото «лежачого ПТУРа».
Пілот розповідає, що росіяни швидко копіюють технології. Вони налагодили масове виробництво FPV-дронів. Поки що не вміють ними керувати, але за два місяці освоять так само добре, як і українські військові. Проте у них кількість буде більшою, а ефективність вищою, вважає Шаббат.
У нас сміються, що там закрили хлібзавод і поставили виробництво дронів. А чому ні?
Шаббат
У росіян багато засобів радіоелектронної боротьби — це проблема, додає пілот. Але якщо знайти фахівців у цій сфері й створити ефективну команду на державному рівні, можна знайти рішення. Адже це постійне протистояння — українські військові обходять їхні РЕБ, росіяни знаходять способи протидіяти цим методам, каже Шаббат.
Кальвадос додає, що буває й росіяни б’ють по позиціях українських FPV-розрахунків. «Нещодавно ввечері не могли вивезти двох пацанів через сильні обстріли».
— У них більш насичений ринок. Всі знають, що у них більше можливостей, але менше рівних рук. Це, напевно, нас поки рятує. Вони в цьому сенсі не такі розвинуті, — сміється військовий. — Ми якось вразили своїм дроном і підхопили відразу картинку їхнього дрона: він буквально летить і через 2 км в дерево врізається. Будемо мати надію, що так і далі у них буде продовжуватися.
Радянські пережитки
Сонце вже стало спускатися з зеніту. Прийшов час вертатися в штаб. Я сфотографувала на пам’ять Ахіллеса, Шаббата та Кальвадоса.
— Одразу видно, хто штурмовик, а хто — пілот-ледащо, — сміється Янгрр.
— Трошки примерзла. Буває, — каже Янгрр, коли командир смикає двері автівки. — Прийдеться тобі зсередини відкривати.
— О мій милий Августін, Августін, Августін, — Ахіллес сідає в автівку, чіпаючи шоломом стелю. — З досвідчених водіїв підрозділу, Янгрр, можливо, найдосвідченіший. Ми з ним по таких дорогах цікавих їздили неодноразово.
— Кожен раз, коли ти мене так хвалиш, ми потрапляємо в якусь колотнечу, — сержант заводить автівку, вона смикається — застрягли.
— Розкажіть трохи про свій шлях, — питає мій колега у Янгрра, коли він вирулив на дорогу з узбіччя. Янгрр регоче: Який саме зі шляхів? Їх багато, — відповідає сержант.
— Шлях воїна, — підхоплює Ахіллес.
Янгрр отримав військовий досвід ще до війни на Донбасі. З 2014-го вчив військових та сам «шлявся туди-сюди». З початком повномасштабної війни «плотно прийшов зайнятися сусідом». Командував взводом розвідки, потім перевівся до Ахіллеса на посаду сержанта взводу розвідки.
— Зараз головний сержант роти. Сподіваюсь, стану головним сержантом батальйону і будемо ще більше і гарніше вбивати. — розповідає Янгрр.
— Юрію, чи стане Янгрр сержантом батальйону? — питає колега.
— Це не обговорюється, звісно так.
Янгрр розповідає, що «Ахіллесу» вдається працювати ефективно завдяки командній роботі. Кожен займає свою нішу і щодня максимально її вдосконалює. У Збройних Силах України роль головних сержантів зведена до «поповнив, отримав, роздав папірці, оформив», але насправді ця роль набагато глибша і ширша.
Іншими словами, офіцери — це про планування, керування боєм безпосередньо. Сержант — це про підготовку, можливість виконати завдання.
Ахіллес
Мені близька американська модель, де сержант — безпосередній командир та керівник особового складу, продовжує Янгрр. Його завдання — налаштувати всі процеси так, щоб командир міг зосередитися на плануванні та бойових діях, а особовий склад був навчений, укомплектований та вмотивований. В українській армії все ще багато радянських пережитків, вважає військовий.
— Збили «Орлана» [«Орлан-10» — російський безпілотний авіаційний комплекс, призначений для ведення спостереження — ред.]. Дивіться, слід у повітрі, — Янгрр показує рукою кудись на південь. На блакитному небі видно білу траєкторію падіння безпілотника. — Зараз на нас ще впаде.
— Нам не може так пощастити, — відповідає Ахіллес.
Яскраве донецьке сонце сідає за обрій, коли ми добираємося до штабу. Сьогодні дійсно пощастило з погодою.
Читайте також
- Командир батальйону «Ахіллес» 92-ї бригади про Слобожанський контрнаступ, важливість дронів та мобілізацію
- «Перемога дається великою ціною»: командир підрозділу харківської бригади НГУ про бойові дії та втому від війни
- «Я просто люблю ви**буватися, а для цього потрібні досягнення»: історія молодшої сержантки Куби
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
