Стрічка про двох українських подруг-медикинь визнана найкращим документальним фільмом на Римському кінофестивалі.
Про це повідомили у Міністерстві культури і стратегічних комунікацій.
Цьогоріч на фестивалі, вперше за 20 років існування, створили окрему категорію для документального кіно. Її першим призером став український фільм, який визнали кращим у секціях «Конкурс прогресивного кіно» та «Спеціальні покази».
«Смерть і стійкість посеред війни. Ця робота переносить нас на передову нашої європейської війни – війни, яку невтомно ведуть звичайні люди, такі як ми, заради всіх нас – проти варварської Росії, що продовжує нести смерть і руйнування по всьому нашому континенту. У центрі фільму – дві молоді українки, які щодня живуть лише за крок від смерті, навіть зараз, поки ми сидимо тут у безпеці», – зазначили журі у своїй заяві.
Куба&Аляска
Фільм розповідає про бойових медикинь, Кубу та Аляску, які разом служать і рятують життя на фронті. Вони долають виклики війни з відвагою, гумором і дружбою. Їхня історія показує, як війна змінює людину, віддаляє від минулого життя, але не позбавляє здатності діяти й залишатися собою.
Про героїнь
Юлія «Куба» Сідорова – парамедикиня, волонтерка, військовослужбовиця ЗСУ та дизайнерка, родом із Харкова. У 2014 році добровільно доєдналася до лав ЗСУ, служила в найгарячіших ділянках фронту. Співзасновниця благодійного фонду «VETERANKA», створеного в перші дні повномасштабного вторгнення. У 2022 році Юлія заснувала цех «by VTRNK», який один з перших почав шити жіночу військову форму. До повномасштабного вторгнення Юлія займалася дизайном одягу та розвивала власний бренд «Cubitus Dei».
«Аляска» – бойова медикиня, художниця та колишня журналістка. Навчалася в Одеському медуніверситеті, згодом почала працювати у медіа. Після початку повномасштабної війни почала волонтерити у штабі швидкого реагування «VETERANKA», пізніше стала бойовою медикинею. Під час служби захотіла вступити до Харківської школи архітектури. Це рішення вона прийняла у момент, коли ховалися від російського дрона на автобусній зупинці під час звільнення окупованої Харківщини. Одразу після повернення на базу, «Аляска» подала документи. Після поранення продовжує служити в Нацгвардії, працює з темами архітектури, створює ілюстрації та допомагає ветеранам із соціальною адаптацією.
Читайте також
- У Харкові відбувся показ документальної стрічки «Санаторій».
- Рецензія на «Шевченко 2.0»: митець, що спускається з постаменту.
