Чому цей текст в моїй харківській Ґварі? Ми почали співпрацю з виданням Euractiv — їхніми редакціями в Польщі, Словаччині та Чехії. По-перше, для того, щоб і ми, і ви дізналися більше про політичну і соціальну ситуацію в цих країнах і погляди їхньої влади й населення на різні актуальні для України і Європи питання. По-друге, для того, щоб розповісти в їхніх медіа — і на сайті проєкту Visegrad — про думки в Україні щодо цих питань. Цю статтю про позицію уряду Словаччини щодо відправки миротворчої місії в Україну написала Наталя Сіленська, авторка словацького Euractive.
Представники уряду Словаччини вважають, що можливе розміщення словацьких військових в Україні йде всупереч національним інтересам країни, але лідери опозиції країни не погоджуються. Словацькі Демократи, так само як і ліберальна опозиційна партія «Прогресивна Словаччина», є прихильниками потенційної миротворчої місії. Втім, опозиціонери наголошують, що вони не підтримують активну участь їхніх військових у бойових діях.
Коли минулого лютого президент Франції Емманюель Макрон уперше порушив питання можливої відправки європейських військ в Україну, він зіткнувся з потужною хвилею спротиву. Тоді Макрон не виключив варіант відправки миротворчих військ, якщо Росія прорве фронт та Україна попросить про таку допомогу.
Згодом, це суперечливе питання відійшло на другий план. Воно знову набуло актуальності після того, як Дональд Трамп переміг на президентських виборах у США, а США почали мирних переговорів із Росією без участі України та Європи.
Постало питання: чи готові європейці направити війська до України для забезпечення майбутнього миру?
Перші дві зустрічі європейських лідерів у Парижі цього лютого не призвели до жодної конкретної заяви за браком єдності щодо цього питання.
Проте тепер Макрон був не єдиним прихильником такої позиції: Велика Британія, Швеція та Нідерланди теж висловили підтримку щодо розміщення миротворців в Україні.
Загалом, європейські члени НАТО розділилися на три групи: ті, хто допускає відправку військ, ті, хто вважає це передчасним, та ті, хто категорично проти. До останньої групи переважно належать країни Вишеградської четвірки, зокрема Словаччина, хоча й там політики не мають єдиної позиції.
Чому Україні важливі миротворці?
Військовий аналітик та директор словацького аналітичного центру Adapt Institute Матей Кандрік пояснює, що європейська миротворча місія відповідає курсу підтримки України, якого ЄС дотримується вже три роки.
«Якщо ми серйозно говоримо про майбутнє членство України в ЄС, шлях до нього пролягає через вихід України з війни. Це означає перехід до етапу післявоєнної відбудови, стабілізації та, зрештою, процвітання», — зазначив Кандрік у коментарі для EURACTIV Slovakia.
Ще одним аргументом є геополітичні інтереси самої Європи. Оскільки війна відбувається на її території, представникам ЄС важливо не лише бути присутніми за столом переговорів, а й посприяти завершенню війни.
Такий сценарій зумовлений і відсутністю альтернатив, які можуть запобігти агресії Росії в майбутньому.
Україна вбачає найбажанішою гарантією безпеки членство в НАТО. Президент Зеленський навіть визнав, що готовий піти у відставку, якщо це забезпечить Україні «запрошення» до Альянсу.
Втім, така перспектива лишається малоймовірною, адже деякі країни-члени НАТО, зокрема США, Словаччина та Угорщина, виступають проти. Як зазначив Трамп наприкінці лютого, Україна «може забути про НАТО».
Кандрік також вважає членство України в НАТО нереалістичним на цьому етапі. Проте, військовий аналітик каже, що миротворча місія може виглядати по-різному, зокрема як відправка військових від окремих держав ЄС або міжнародних організацій.
За словами словацького експерта, ці питання залишаються відкритими, адже політичні лідери ЄС ще не дійшли до конкретного рішення.
Жорстка позиція уряду Словаччини
Ідея миротворчої місії викликає спротив. Серед критиків і уряд Роберта Фіцо (Smer-SD/NI), який заявив, що однозначно не направлятиме війська до України.
Під час зустрічі в Парижі прем’єр-міністр Словаччини розкритикував той факт, що питання миротворців взагалі розглядалось європейськими лідерами, заявивши: «ЄС не має жодних повноважень щодо розміщення іноземних військ на території іншої країни». Він наголосив, що це можливо лише за умов рішення ООН або двосторонніх угод між Україною та окремими країнами ЄС.
Президент Словаччини Петер Пеллегріні, який раніше був союзником Фіцо, також висловився проти відправки миротворців в Україну. «Якщо нас запросять на зустріч країн, готових відправити свої (миротворчі) війська в Україну, (…) Словаччина, ймовірно, не буде в цьому зацікавлена», — заявив він під час візиту генерального секретаря НАТО Марка Рютте.
І Фіцо, і Пеллегріні часто використовували тему миротворців в Україні в політичних сварках. Президентська кампанія Пеллегріні оманливо змалювала його опонента Івана Корчока (PS/RE) як «президента війни», який би відправляв словацьких чоловіків в Україну.
Фіцо ж використовував цей наратив, наприклад, коли лідер опозиції Міхал Шимечко (PS/RE) зі співпартійцями відвідали Київ у січні.
«Президенту Зеленському пообіцяли підтримку членства НАТО в Україні і присутність словацьких військ на українській території, якщо вони захоплять владу», — заявив Фіко без будь-яких доказів, додавши, що «ці дві [обіцянки — ed.] повністю суперечать словацьким національним інтересам».
За словами військового аналітика Кандріка, питання полягає в тому, як ті, хто закликали до миру, водночас критикуючи військову допомогу Україні, планують його досягти. Експерт вважає, що відмова від розміщення військ в Україні «поставить під сумнів їхні наміри щодо досягнення миру між Росією та Україною».
Розбіжності в проєвропейській опозиції
Не всі словацькі політики висловлюються проти відправки військ в Україну. Найбільше прихильників миротворчої місії має позапарламентська партія Демократів. Її лідер та ексміністр оборони Словаччини Ярослав Надь рішуче підтримує цю ідею.
«Як і сьогодні наші солдати охороняють мир на Кіпрі, у Косові та в інших місцях, вони також могли б бути в сусідній країні, щоби підтримувати мир», — заявив Надь у подкасті для Denník N.
Водночас політик підкреслив, що це не означає участь у бойових діях: «Вони лише гарантуватимуть, що росіяни знову не вторгнуться в Україну. І саме в цьому суть. І, звичайно, у цьому випадку, ми маємо підійти до цього як відповідальні члени ЄС і сусіди України, в яку вторглися».
Найбільша опозиційна партія «Прогресивна Словаччина» (PS) також підтримала миротворчу місію, але наголосила, що виступає «проти відправки словацьких солдатів у бойові дії».
«Тривалий мир в Україні можливий лише за умови чітких гарантій безпеки від Заходу, — заявила депутатка Європарламенту від “Прогресивної Словаччини” Люція Яр. — Проте, тут важливо зазначити, що ЄС у жодному разі не говорить про відправку своїх солдатів у бойові дії».
Натомість Християнсько-демократичний рух (KDH/EPP) поки що вважає цю тему несвоєчасною. Там заявили, що найважливішим зараз є досягнення «тривалого та справедливого миру та зупинка жорстоких атак Росії на Україну».
На думку представників політичного руху, наразі Європа має сфокусуватися на посиленні власної оборони, а приймати рішення щодо відправки миротворчих військ в Україну ще зарано.
Переклад українською: Марія Чубарева
Фото обкладинки: Словацькі військові під час репетиції параду на честь Дня Незалежності України у Києві. 22 серпня, 2021
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт профінансовано урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Visegrad Grants від International Visegrad Fund. Місія фонду — просувати ідеї сталої регіональної співпраці в Центральній Європі.
Проєкт також підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
