Після початку повномасштабного вторгнення у Харківській області армія РФ систематично завдає шкоди довкіллю. Російські військові мінують поля, підривають нафтобази, обстрілюють лісосмуги та водойми. Частину цих дій експерти називають екоцидом — навмисним знищенням природного середовища.
Документувати ці злочини складно, адже частина територій залишається замінованою або перебуває в зоні бойових дій. Поки держава готує позови до міжнародних інстанцій, на місцях працюють правоохоронці.
Ґвара Медіа розповідає, що таке екоцид, які кримінальні провадження за статтею ККУ відкриті в Харківській області й чому його юридично складно довести.
Екоцид в українському законодавстві
Українське законодавство за статтею 441 Кримінального кодексу України визначає екоцид як «масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу».
Екоцид можуть спричиняти природні катастрофи та діяльність людини: промислове забруднення, масштабна вирубка лісів, видобуток корисних копалин у вкрай значних розмірах.
Цей злочин карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
За словами експертки Української Гельсінської спілки з прав людини Ольги Вдовиченко, з об’єктивної сторони склад екоциду за КК України передбачає складну конструкцію, яка поєднує матеріальний склад, як то масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, так і формальний склад, як то створення загрози настання екологічної катастрофи. При цьому в статті 441 КК України не йдеться про фактичне настання екологічної катастрофи.
Якщо говорити про суб’єктивну сторону правопорушення, то екоцид, на відміну від злочинів проти довкілля, можуть вчинити лише умисно. Умисел може бути як прямим, так і непрямим. При цьому психічне ставлення особи може визначатись як до фактичного настання екологічної катастрофи, та і лише до можливості її настання, наголосила Ольга Вдовиченко.
Політика ООН щодо екоциду
Уперше цей термін прозвучав на Конференції ООН з проблем навколишнього середовища у 1972 році в контексті обговорення руйнування природного середовища через бомбардування, використання гербіцидів та будівництво у природних зонах.
Наразі стаття 5 Римського статуту МКС проголошує, що він може розглядати «питання, пов’язані з чотирма категоріями злочинів: геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності й злочин агресії».
У дискусії щодо міжнародно-правового регулювання цього злочину екоцид переважно розглядався в контексті збройних конфліктів та воєнних злочинів.
Які ще нормативні акти регулюють питання екоциду?
Існує ряд нормативно-правових актів з охорони природного середовища, серед яких Конвенція ООН про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище 1976 року та Додатковий протокол 1 до Женевських конвенцій від 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, у 56 статті якого зазначено: «Установки й споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є військовими об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення».
У 2016 році Міжнародний Кримінальний Суд оголосив, що злочини, пов’язані з «руйнуванням довкілля», розглядатимуть в контексті злочинів проти людяності.
Нове визначення терміну «екоцид»
У проєкті нового Кримінального кодексу України запропоновано, що злочин екоциду врегулюється статтею 11.5.6. Згідно з нею, особа, яка з метою спричинити довгострокову та масштабну шкоду використала будь-які засоби для зміни динаміки, складу чи структури довкілля, зокрема біосферу, літосферу, гідросферу й атмосферу, або для зміни космічного простору, — вчинила злочин 5 ступеня.
Злочин 5 ступеня тяжкості передбачає строкове ув’язнення від 6 до 8 років.
Однак на міжнародному рівні «екоцид» досі не є офіційно закріпленим терміном і визнаним міжнародним злочином, який передбачав би спеціальний механізм відповідальності, через що він не потрапляє під юрисдикцію Міжнародного Кримінального Суду (МКС).
Натомість терміну «екоцид» існують визначення, запропоновані екологічними юристами.
Міжнародна група юристів ініціативи Stop Ecocide International, у червні 2021 року запропонувала таке визначення: «незаконні та необґрунтовані дії, вчинені з розумінням того, що вони можуть призвести до серйозного широкомасштабного чи довгострокового заподіяння шкоди для довкілля».
Це визначення екоциду міжнародна група юристів пропонує включити до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Загалом визначення екоциду, як міжнародного злочину, можливе внаслідок ухвалення Конвенції проти екоциду — міжнародної угоди, мета якої визнати екоцид як окремий злочин в рамках міжнародного кримінального права та встановити правові механізми для його запобігання та покарання за вчинення екоциду.
Ідею такої конвенції розвивають в міжнародному праві з кінця 20 століття. До основних аспектів має бути включено:
- Чітке визначення екоциду, що включає серйозне, масштабне, довгострокове та незворотне пошкодження навколишнього середовища, спричинене людьми, зокрема через військові дії, промислову діяльність або неадекватне управління природними ресурсами.
- Визнання екоциду як міжнародного злочину поряд з іншими злочинами, такими як геноцид, злочин агресії, воєнні злочини та злочини проти людяності. Це дозволить притягувати до кримінальної відповідальності осіб, які вчиняють екоцид, як на рівні держав, так і на рівні індивідуумів.
- Механізми відповідальності, тобто правові засоби для міжнародного судового переслідування осіб або держав, винних в екоциді, зокрема через Міжнародний кримінальний суд, який може бути компетентним органом для розслідування та покарання таких злочинів.
Український досвід стане прецедентом в історії людства, оскільки ще не було випадків притягнення до кримінальної відповідальності за воєнний злочин, передбачений статтею 8(b)(2)(iv) Римського Статуту, розповіла Ольга Вдовиченко.
Кримінальні провадження про екоцид у Харківській області
Харківська обласна прокуратура процесуально керує у трьох провадженнях за фактом скоєння російськими військами злочину «екоцид» в регіоні за ст. 441 Кримінального кодексу України. Це обстріли Харківського фізико-технічного інституту, Оскільського гідровузла та аміакопроводу, що проходить через Харківську область.
Одну зі справ уже розслідували та скерували до суду для розгляду по суті, обвинувачені — три російські генерали й два полковники. Ці ж прізвища фігурують ще в низці воєнних злочинів.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий, який курує напрямок розслідування злочинів, скоєних у сфері екології в інтерв’ю виданню «Думка» розповів, що у сфері екології прокуратура умовно розділяє провадження на дві частини. Перша — коли є ознаки екоциду під час первісної фіксації події з впливом на довкілля. Друга — де є шкода довкіллю. У цих провадженнях проводять експертизи, ознаки екоциду встановлюють й вносять до ЄРДР після висновків експертиз.
Щодо провадження про обстріл Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ), де знаходиться ядерна установка «Джерело нейтронів», вже почався судовий процес.
За даними слідства, з березня по вересень 2022 року російські війська систематично обстрілювали інститут. Правоохоронці зафіксували влучання 74 снарядів різних видів озброєння: авіабомб типу ФАБ-500, снарядів ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч», САУ «Піон» тощо. У прокуратурі зазначають, що обстріли могли призвести до екологічної катастрофи.
Зокрема, внаслідок обстрілу 6 березня 2022 року пошкоджена дослідницька ядерна установка «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів» (ЯПУ «Джерело нейтронів»). Вона призначена для проведення наукових і прикладних досліджень в області ядерної фізики, радіаційного матеріалознавства, біології, хімії та для виробництва медичних радіоізотопів.
Шкода від обстрілів ХФТІ, згідно з висновком експертизи, складає понад 14 мільярдів гривень.
Олександр Сузий розповів, що для регіону це перше доведене до суду кримінальне провадження за статтею «Екоцид».
«Можна взагалі сказати, що на території України, та й загалом у світі, мало аналогічних кримінальних проваджень, які розслідувалися, зібрано докази, проведено експертизи й обвинувальний акт направлено до суду. Досудове розслідування тривало під час проведення бойових дій, до того ж є унікальним сам предмет та об’єкт розслідування», — резюмував Сузий.
Складність розслідування цієї справи полягала в тому, що російська армія постійно обстрілює Харків. По-друге, у великій площі об’єкта. Окрім того, у цьому кримінальному провадженні провели складні судові експертизи. Експерти проводили таке дослідження вперше й консультувалися зі спеціалізованими установами Києва.
На засіданні 2 липня суд оголосив перерву до 10 вересня у справі про обстріли Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ), в якій підозрюють трьох російських генералів та двох полковників. Причина — відсутність фінансування на публікації повісток про виклик на сайті «Урядового кур’єра».
Друге провадження — це обстріл і знищення Оскільського водосховища. Оскільське водосховище входило до десяти найбільших в Україні. Воно було рекреаційною зоною для мешканців Донецької, Луганської та Харківської областей.
Оскільське водосховище слугувало системою водорегулювання басейнів сусідніх річок: Осколу та водойм, пов’язаних із Сіверським Донцем. Це водосховище регулювало рівень води, що впливало на водопостачання населенню.
Також на дамбі зруйнованого водосховища була гідроелектростанція, яка давала частину електроенергії до загальної мережі енергопостачання. За словами Олександра Сузого, там знаходилось багато живих водних ресурсів. Була знищена флора і фауна. На відновлення знадобиться багато років.
Під час контрнаступу Збройних Сил України у вересні 2022 року росіяни відступали, замінували Оскільську дамбу та підірвали. Також упродовж наступних днів російська армія продовжувала обстрілювати дамбу артилерією, з авіації й танків.
Складність розслідування цієї справи полягала в огляді місця події, тому що багато руйнувань необхідно було зафіксувати. Окрім цього, на місці було багато нерозірваних снарядів. Слідчі СБУ та прокуратури працювали паралельно з саперами.
Третє провадження — це обстріл аміакопроводу в селі Масютівка Куп’янського району. Наразі ця територія окупована. Правоохоронці допитали свідків, отримали від балансоутримувача дані щодо трубопроводу та наслідків обстрілу. Усі слідчі дії щодо фіксування злочину та збору доказів зроблені, зазначив Сузий. Надалі, після деокупації території, слідство допрацьовуватиме на місці події.
Складнощі визнання та порушення кримінальної справи за статтею «екоцид»
Як зазначила в інтерв’ю робочій групі UWEC Олена Кравченко, виконавча директорка громадської організації «Екологія-Право-Людина», головною проблемою є розробка золотого стандарту для документації екоциду. Це означає і збір даних, і опитування свідків, і формування критеріїв оцінки збитків.
Однією з платформ для збору даних про екологічні наслідки війни є ресурс Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України — Ecozagroza. На ньому не лише представлені дані, зібрані Міністерством, а є і можливість для громадян країни надати інформацію про зафіксовані екологічні злочини. Станом на 27 липня, з початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 9325 фактів заподіяння шкоди довкіллю внаслідок збройної агресії РФ.
Окрім Ecozagroza, діють в Україні й інші інструменти зі збору даних про масштаб екологічних наслідків вторгнення. Наприклад, SaveEcoBot.
Також у 2023 році було анонсовано створення міжнародної групи з питань визнання екоциду, яка б дозволила зажадати репарації з Росії за злочини, заподіяні проти природи. До неї увійшли як експерти, так і медійні особи, такі як Грета Тунберг.
Читайте також
- «Мій город — моє місце сили»: як на Харківщині вирощують фрукти й овочі, попри весняні заморозки та Росію
- «Результати будуть після завершення війни»: що експерти говорять щодо угоди про копалини між Україною та США
- Голова ВООЗ в Україні: «Люди відкладають лікування через війну — це загрожує хронічним хворим»
