Стояв квітень 2022-го. Російські війська не полишали спроб взяти Харків. Від обстрілів щоденно страждали цивільні та інфраструктура. По місту розставили безліч блокпостів — щоб зменшити ризики проникнення ворожих ДРГ.
Через один з таких проїхала автівка з військовими. Щойно з позицій, вони прямували до Харківського обласного центру служби крові, щоб стати донорами.
Це була перша «воєнна» донація капітана юстиції Артура Колдашова з позивним Арчі. Хлопець згадує, як через загальну втому та слабкість після взяття крові не міг пригадати пароль на зворотному шляху до блокпоста.
— Трошки заставив понервувати й тих, що були в машині, й тих, хто стояв на блокпості.
Арчі пішов воювати після 24-го лютого 2022 року. Донорством почав займатися ще у 2020-му. Серед військовослужбовців донорський рух достатньо розвинутий, зазначає Артур. У 2021 році військовий інститут, де навчався хлопець, отримав відзнаку до дня донора від Харківського обласного центру служби крові.
«Будь-який донор крові — це, в першу чергу, гуманіст та волонтер».
«До повномасштабної війни донорська кров здебільшого йшла на потреби онкохворих дітей, — каже Арчі. — Тепер йде до таких самих військових, як і я». Втім, мотивація донора не змінилася — як тоді, так і зараз він хоче допомогти людям.
Як змінилася робота центру під час повномасштабної війни
За весь час воєнного стану Харківський обласний центр служби крові жодного дня не зупиняв роботу, згадує заступниця директора Центру Олена Малигон. Вона, які й інші співробітники, безперервно працює з першого дня повномасштабного вторгнення.
На ранок 25 лютого в районі вулиці Клочківської, неподалік Обласної дитячої лікарні та Центру служби крові, захисники Харкова з боєм зупинили колону ворожої техніки. Надвечір того ж дня росіяни обстріляли цю зону касетними снарядами.
— Загинув один донор, якого, на жаль, не допустили до кроводачі. Вони приходили з сім’єю: жінка з дочкою здавали кров, а він вийшов покурити — у цей час почався обстріл.
Пошкодило майже всі вікна та кондиціонери. Всіх донорів, які тоді були на третьому поверсі будівлі, почали спускати у підвали.
Сходами ми разом з Оленою прямуємо до сховища. Високим доводиться нагинатися. При вході бачимо стіл з печивом та чаєм.
— На голодний шлунок не можна здавати кров, тож ми пропонуємо легеньку закуску, — каже одна зі співробітниць.
Олена Малигон відчиняє двері й ми опиняємося на кухні. Співробітники самотужки готують собі їжу. У перші місяці їх годували волонтери. Донори теж приносили харчі з дому або магазину, згадує медикиня.
Йдемо далі. Проходи між залами вузькі, тож обережно оминаємо донорів та снуючих медсестер. З початку вторгнення у підвалах працюють дві дотаційні зали. Тут же знаходиться й реєстратура, яку з середини червня — на День донора — планують перемістити на перший поверх.
— У цій залі йде забір клітин крові. Тромбоцити зараз досить ходовий компонент у військових. Саме він зупиняє кровотечу.
Зараз підвали відремонтовані та підготовлені для прийому донорів. У перші місяці війни тут було геть не так затишно.
— Підвал постійно затоплювало і ми ходили десь по щиколодки у воді.
Облаштувати та герметизувати приміщення допомогла International Medical Corps — американська гуманітарна організація, яка надає медичну допомогу. Крім цього, вона поставила оргтехніку та медичне обладнання: центрифуги, швидкозаморожувач, лабораторне обладнання, гематологічні аналізатори, кауголометр. А також подарували автобус для перевезення донорів.
Робота під землею
Перенести під землю весь технологічний процес взяття крові вирішили після обстрілів 25 лютого. Хоч підвали не були оснащені, безпека була важливішою. Робили все швидко: співробітникам медзакладу допомагали донори.
— Було важко та страшно, як і у всій Україні. Але я завжди рівняюся на кращих — на жінок. Вони — найвідповідальніші та найсильніші люди, — розповідає фахівець з питань цивільного захисту Віктор Петрович та дивиться на пані Олену. — Дякую донорам — як постійним, так і тимчасовим. Тим, хто приходить і допомагає.
Обладнання з верхніх поверхів переносили до підвалу. Впоралися до 7 ранку наступного дня. Відтоді весь процес взяття крові проходить внизу.
— Не дивлячись на те, що було досить мало часу, ми повністю відтворили весь технологічний процес у підвальних приміщеннях. Тобто відразу ж запрацювала автоматизована система Ice Smart. Для служби крові досить принциповим моментом є відстеження від донора до реципієнта — фіксації кожної донації й повністю відображення всього в комп’ютерній програмі.
Відтоді ж у підвалах оселилися близько 120 працівників з сім’ями, серед них — 16 дітей. Люди вийшли з дому і практично туди не поверталися, каже Олена Малигон. Багато хто жив у Дергачівській громаді, яка наступного дня була окупована, та на Салтівці — одному з найбільш пошкоджених районів Харкова.
— Працювали й працювали. Жили та спали тут. Не було цього лінолеуму, — розповідає одна зі співробітниць та показує на підлогу. — Згодом навели порядок.
Майже до травня в підвалах мешкали люди. Коли побачили наслідки перебування росіян в Бучі та Ірпені, деякі співробітникі виїхали за межі Харківської області.
— Під час воєнного стану десь 30-40% працівників звільнилася, — зазначає Малигон.
Ті ж, хто залишився, працював без вихідних включно до вересня. Люди не мали жодного вихідного, почали виснажуватися, тож з вересня у центрі запровадили один вихідний — у неділю, щоб співробітники відпочивали.
Твоя кров може воювати
Цей лозунг створив харківський митець Гамлет Зіньковський, коли став донором центру. Стінопис, розташований у серці міста, на перехресті Сумської та Ярослава Мудрого, закликає містян здавати кров.
З початком повномасштабної війни центр перетворився на осередок життя у пеклі, створеному росіянами у Харкові. Втім, під звуки канонади, пішки, з візочками та дітьми люди йшли здавати кров. За два дні у центрі приймали близько 350 донорів, розповідає Малигон.
«Донорство — це щоденна кропітка праця. Не можна казати, що сьогодні пройшла тисяча людей і ми місяць можемо відпочивати. Ні. Кров має термін придатності, тому кожен день необхідно заготовляти певний об’єм для планового поповнення банків крові в медзакладах, шпиталях та стабілізаційних центрах на передовій. Завдяки міцному донорському фронту центр не зупинявся жодного дня і ми повністю забезпечували всі заклади охорони здоров’я».
За період війни культура донорства стала куди більш популярною, а громадяни — більш свідомими необхідності такого волонтерства. Уся наявна документація відповідає європейським вимогам та говорить про те, що донорство повинно бути абсолютно добровільним і безоплатним, зазначає медикиня.
— На початку війни люди ще запитували: «А скільки ви платите грошей за донацію?». Зараз таких питань майже немає. Всі розуміють: якщо ти не пішов у ЗСУ, то можеш допомогти, здаючи свою кров і рятуючи життя.
Мотивація для донорів, мабуть, полягає у бажанні досягти перемоги, каже Малигон. Тому, коли люди бачать заклики про нестачу крові в соцмережах, вони реагують і приходять у центр. Таким чином запаси крові постійно поповнюються.
Нестача крові
У разі браку певних компонентів крові працівники звертаються до штату постійних кадрових донорів. Він нараховує близько 7-8 тисяч донорів. Втім, багато з них виїхали з Харківської області, тому штат поповнився новими донорами, які спочатку первинно здали кров, а через два місяці прийшли на повторну донацію. Додатково, у разі нестачі певної групи, працівники обдзвонюють цих людей, розсилають СМС або публікують відповідні дописи в соцмережах.
— Якщо у нас виникала нестача, ми також зверталися до Центру трансплант-координації, —розповідає медикиня.
Цей центр створили до початку повномасштабної війни. З 24 лютого він взяв на себе організацію міжрегіональних служб крові. Якщо у Харківському центрі не вистачає певної групи крові, то її перенаправляють з інших регіонів країни.
Резус-позитивних груп у популяції більше, ніж негативних. Однак, попит на негативні групи значно вищий. Особливо великий — на першу негативну, тому що у медиків на передовій не завжди є можливість правильно провести імуногематологічні дослідження (визначити групу крові та резус-фактор), тому переливається безпечне середовище — перша резус-негативна група крові.
Донорами крові та її компонентів були не тільки окремі цивільні, а й великі організовані колективи. Серед них — працівники магазинів, банків, різних установ, освітніх закладів та навіть районів.
У тому числі й силові структури — військовослужбовці, а також працівники ДСНС, прокуратури, СБУ та прикордонної служби.
— Взагалі-то силові структури забезпечують себе самостійно. Ми в стабілізаційні медичні пункти не виїжджали, натомість всю війну розвозили кров по закладах охорони здоров’я. У наказі №424 (про організацію забезпечення потреб донорською кров’ю та компонентами крові в умовах воєнного стану) чітко визначено ряд закладів силових структур, яким ми відпускаємо компоненти крові. Вони приїздять до нас транспортними термоконтейнерами із запитом про те, що їм потрібна кров або певні компоненти.
Політика держави щодо донорства
— Держава, на мою думку, недостатньо стимулює громадян на безплатну донацію крові. Зокрема і так невеликі пільги, що надавалися донорам крові, істотно звузяться до 2025 року, — каже Арчі.
За словами Олени Малигон, низький рівень культури донорства ускладнює роботу центру. У 2020 році прийняли новий закон, що вперше визначає стовідсотково добровільно безоплатне донорство. Зараз ведеться розробка стратегії щодо добровільного безоплатного донорства.
До цього часу популяризацією донорства здебільшого займалися центри крові — це було важко без підтримки на державному рівні. Олена сподівається, що рівень донорства буде зростати не тільки завдяки старанням працівників, але й завдяки програмам, ініційованим державою для популяризації донорства.
«Донорство — це надзвичайно важлива місія, де люди дарують життя іншим. Хоча може знадобитися тривалий час, щоб підвищити рівень свідомості про донорство, вже є певні досягнення і надії».
Як стати донором крові?
Донорами можуть стати як громадяни України віком від 18, так й іноземці з посвідкою на постійне проживання. Головна умова — важити понад 50 кг та не мати хронічних захворювань. З повним переліком умов можна ознайомитися за посиланням.
Здавати кров можна раз на 60 діб. Стандартна доза донорської крові складає близько 450 мл.
Читайте також «Як молодь з інвалідністю опановує фриланс-професії під час війни».
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
