Повномасштабне вторгнення рф в Україну загострило чимало проблем українського суспільства: низький рівень доходів, корупцію, безробіття та втрату місця проживання. Це лише невелика частина викликів, з якими стикнувся наш соціум. Таке соціальне напруження призводить до чвар і негараздів всередині сімей, які можуть переходити в насилля.
Випадки фізичного, психологічного й іншого тиску існували і раніше, проте зараз потерпілі рідше звертаються по допомогу — мовляв, є важливіші проблеми. Війна, яка наразі триває в Україні, не викреслила з нашого життя домашнє насильство.
Ситуація з домашнім насильством в Україні
Наша держава робить серйозні кроки в боротьбі з цим неприйнятним явищем: у червні 2022 року український парламент прийняв Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція).
Така зміна дозволила комплексно підійти до боротьби з насильством стосовно жінок.
Конвенція визначає відповідальність держави за протидію всім формам домашнього насильства, зокрема:
- фізичному;
- економічному;
- психологічному;
- сексуальному, включно зі зґвалтуванням, примусовим шлюбом або абортом;
- злочинами заради «честі» (культура, звичаї, релігія, традиція або так звана «честь» не розглядається як виправдання таких актів. Це охоплює, зокрема, заяви про те, що постраждала порушила культурні, релігійні, соціальні чи традиційні норми або звичаї належної поведінки) та іншими подібними злочинами, а також за захист постраждалих від насильства та покарання кривдників.
При цьому, конвенція ґрунтується на принципах, що домашнє насильство не є приватною справою і вимагає спільних зусиль для його подолання як від органів державної та місцевої влади, так і від громадськості.
Дані ПРООН станом на 2018 рік свідчать, що від фізичного насильства вдома в Україні щороку страждають понад 1,8 млн жінок, лише 10% з них звертаються по допомогу.
Інше дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення (2021 р.) свідчить: 80% українців вважають, що жінка не повинна ігнорувати насильство з боку чоловіка заради збереження сім’ї.
Портрету жертви домашнього насильства не існує: від цього потерпають жінки та чоловіки різного віку, які живуть у містах і селах, мають різний рівень освіти і заробітку.
Водночас існує закономірність, пов’язана з економічним становищем: фінансово залежні жінки страждають від домашнього насильства частіше та рідше звертаються по допомогу. Причина страху і мовчання жінок – невпевненість у спроможності самостійно забезпечити існування своє та дітей.
Жінки, постраждалі від фізичного або сексуального насильства, відчули також і психологічний тиск. Кривдники можуть обмежувати жінок у спілкуванні з друзями та близькими, контролювати мобільний телефон та особисті листування, забороняти виходити з дому тощо.
Куди звертатися у випадку домашнього насильства
- Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву.
- Національна безкоштовна «гаряча лінія» запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації надає цілодобові психологічні консультації за номером 116-123. Лінія працює за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення на базі ГО «Ла Страда».
- У серпні 2022 року за цим же номером 116-123 можна отримати доступ до застосунку, який полегшить допомогу для тих жінок, які не мають змоги зателефонувати в поліцію через фізичні особливості (наприклад особи з порушенням слуху), тотальний контроль особистого життя, або ж відсутність коштів на рахунку. Додаток доступний і в Google Play, і в App Store. Основною його перевагою є прямий зв’язок із поліцією через кнопку SOS, без дзвінка на 102 та з автоматичним визначенням місця перебування постраждалої за допомогою геолокації. Назву додатка не розголошують задля безпеки жінок, які ним користуватимуться.
- Працює урядова гаряча лінія за номером 15-47.
- У багатьох містах України створено понад 100 бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства. Соціальні працівники та психологи таких бригад надають екстрену і планову допомогу як місцевому населенню, так і внутрішньо переміщеним особам. Звернутися по консультацію телефоном можна щодня з 9:00 до 21:00. Безпосередній виїзд мобільних бригад погоджується індивідуально: працівники служби підготують для вас зручний графік.
Ситуація юної мами Анжеліки є прикладом успішної боротьби з домашнім насильством.
Анжеліка познайомилася ще в підлітковому віці зі своїм партнером. Уже починаючи з 15 років дівчина відчула на собі перші прояви насильства, коли її хлопець пригнічував психологічно та кричав, а потім підняв на дівчину руку. Вона ж, на жаль, переносила такий тиск думаючи, що «просто так вийшло».
У 16-річному віці Анжеліка завагітніла, а потім пара одружилася. У них народилася дитина, проте стосунки ставали дедалі гіршими.
Чоловік зловживав алкоголем, відмовлявся утримувати сім’ю, тому дівчині довелося робити це самотужки. Анжеліка бралася за будь-яку роботу: від заводу, і до промоутера стартових пакетів мобільного зв’язку.
Агресія її чоловіка продовжувала зростати: він бив дружину навіть коли та тримала на руках восьмимісячного малюка. Це стало останньою краплею: молода мама вирішила більше не терпіти та пішла з аб’юзивних стосунків.
Із дитиною, без роботи та перспектив, вона звернулась по допомогу. Кар’єрна радниця хабу «Розірви коло», створеного за підтримки UNFPA, допомогла Анжеліці впоратись із пригніченим емоційним станом і влаштуватися на безоплатні курси манікюру.
Нині жінка працює майстринею манікюру. Пізніше дівчина знову закохалася та зрозуміла, що стосунки мають будуватися на взаємній повазі.
Фізичне та психологічне насильство протягом чотирьох років шлюбу Анжеліка терпіла лише через страх осуду з боку знайомих. Це вплинуло і на розвиток її дитини: «Син погано реагує на гучні звуки. Інколи сильно нервує без причини». Рішення розірвати коло насильства стало єдиним правильним, і зараз Анжеліка – професійно реалізована дівчина у щасливих стосунках.
Які заходи застосовуються до кривдників?
Українським законодавством передбачено заходи щодо протидії домашньому насильству:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
- обмежувальний припис стосовно кривдника.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику працівниками поліції у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи.
Заборонний припис полягає в:
- зобов’язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- забороні на вхід і перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Як отримати?
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 10 діб.
Обмежувальний припис стосовно кривдника є заходом тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, спрямованих на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
- забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- усуненні перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
- забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Як отримати?
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу.
Поради від хабу «Розірви коло».
Статтю підготовлено в межах програми гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за підтримки CERF (Central Emergency Response Fund).
Авторка: Ольга Татохіна
