Військовослужбовець Дмитро Лясковецький і його партнер Євген Донець звернулися до суду, щоби встановити факт проживання однією сім’єю, тобто фактичних шлюбних відносин. Хоча в Україні одностатеві шлюби не дозволені, торік Верховний Суд України вперше визнав родинний зв’язок між першим секретарем Посольства України в Ізраїлі Зоряном Кісем та його партнером Тимуром Левчуком. Цього вдалося досягти, оскільки чоловіки зібрали докази спільного проживання та взаємопіклування.
Таким шляхом йдуть і Дмитро з Євгеном. Вони квапляться, бо, якщо новий Цивільний кодекс приймуть, такої можливості не буде.
Журналістка Ґвара Медіа поспілкувалася з Дмитром Лясковецьким та відвідала судове засідання у справі пари.
«Ми вирішили квапитись, поки ще є така можливість»
Півтора року тому Дмитро Лясковецький приєднався до війська. Зараз він служить у 17 бригаді Національній гвардії. За фахом хлопець юрист і паралельно продовжує працювати у власній фірмі.
Торік Дмитро поїхав у гості до друзів у Київ. Там він познайомився з Євгеном Донцем з Харківщини. З того моменту хлопці почали спілкуватися й зрештою з’їхалися. Дмитро та Євген разом вже 10 місяців.
Дмитро каже, що у разі його загибелі, потрапляння в полон чи госпіталізації Євген не матиме жодних прав, адже в Україні одностатеві шлюби не дозволені та юридично не визнаються. Однак навіть у таких умовах можливо узаконити стосунки.
У червні 2025 року Деснянський суд Києва вперше встановив факт шлюбних відносин між двома українцями — Зоряном Кісем та Тимуром Левчуком. Пара проживає разом із 2013 року.
Суд вивчив свідчення та документи — фото, листування, спільні рахунки, розписки, довідки — щоб з’ясувати, чи справді пара має спільне сімейне життя. Зрештою було встановлено, що чоловіки тривалий час живуть в одному помешканні, ведуть спільне господарство, мають спільний побут, розділяють обов’язки, витрати на утримання житла та взаємно піклуються одне про одного.
Проте після рішення суду громадська організація «Громадський рух “Всі разом”» подала касаційну скаргу до Верховного Суду України. На сайті руху наголошують, що «ЛГБТ-ідеологія і політика — шлях до диктатури і скасування свободи».
Однак 25 лютого 2026 року Верховний Суд відхилив скаргу, оскільки ГО «Всі разом» не брала участі у справі й не має стосунку до пари, а тому не може оскаржувати ухвалене рішення.
На такий сценарій сподіваються і Дмитро з Євгеном, адже їхнє спільне життя має такі ж ознаки. Серед іншого — у хлопців спільна декларація в «Хелсі», спільна картка в «Монобанку», є собака, у ветеринарному паспорті якого вони вказані як два власники.
Також є й свідки, але вони не зможуть прийти до суду. Дмитро сподівається, що документів буде достатньо.
«Ми живемо в місті, де розташована моя військова частина, і все моє коло спілкування — це військовослужбовці. Вони позбавлені можливості прийти на цей суд із багатьох причин, навіть якби захотіли», — каже Дмитро.
Він додає, що колектив його підтримує.
«Навіть мій безпосередній керівник вважає, що я правильно роблю, що борюся за свої права і намагаюся забезпечити якось свою сім’ю», — зауважує хлопець.
Також Дмитро зазначив, що військова частина займає нейтральну позицію, але участі у засіданні не братиме.
Справу розглядає голова Індустріального суду Харкова Віктор Черняк. Перед засіданням Дмитро характеризує його як суддю «старого загартування» та припускає, що ухвалення рішення буде непростим.
Однак пара квапиться, адже законопроєкт нового Цивільного кодексу №14394, зареєстрованого в січні 2026 року, виключає можливість узаконювати одностатеві шлюби. Адже однією з норм проєкту є визначення фактичного сімейного союзу як співжиття двох різностатевих осіб.
«Наскільки я знаю, вже багато пар хочуть так само [узаконити свої стосунки, — ред.]. Мені писали й питали, як це зробити, бо всі розуміють, що ця можливість скоро зникне, — каже Дмитро. — Україна провалила все, що могла провалити для євроінтеграції. Ми не прийняли жодного закону про партнерство, ні в минулій редакції, ні в теперішній — постійно відкладаємо».
Прохристиянська організація хоче взяти участь у справі
Засідання у справі Дмитра та Євгена відбулося 13 березня. Підтримати хлопців прийшли представники громадських організацій та ЛГБТК+ спільноти.
Адвокаткою пари стала Оксана Гузь, яка вела діло Кіся та Левчука. Дмитро поділився, що всеукраїнська організація «Інсайт», яка надає допомогу ЛГБТК+ людям, повністю покрила її послуги.
На початку засідання суддя Черняк оголосив, що незадовго до розгляду надійшла заява від руху «Всі разом» щодо участі у справі як заінтересованої особи.
Суддя дослідив докази спільного проживання та заслухав позиції сторін. Зрештою оголошення вироку призначили на 20 березня.
«Я думаю, що рішення має бути на нашу користь»
Дмитро та Євген налаштовані оптимістично. Вони сподіваються, що суддя ухвалить рішення про визнання їхньої родини.
«Суд був дуже лояльним. Суддя намагався жартувати, розпитував про всі обставини нашого сімейного життя, про нашу тваринку, — каже з усмішкою Дмитро. — Я думаю, що рішення має бути на нашу користь, бо це все ж таки підтвердження факту, що ми сім’я, а ми й так сім’я. Тобто тут інакшого рішення не має бути».
Хлопця не засмутила раптова звістка на початку засідання про заяву від руху «Всі разом». Він каже, що її ще не було в електронному суді, тому не встиг прочитати. Дмитро не знає, чому організація намагається зірвати хід справи, але налаштований рішуче, адже є рішення Верховного Суду щодо подібної ситуації.
«Я думаю, що ця громадська організація може далі “гуляти”», — підкреслив хлопець.
Євген додав, що для нього є важливим розвиток ЛГБТК+ спільноти й він прагне змін, аби Україна йшла до Європи.
«Мені це важливо, тому що я кохаю дуже цю людину», — каже хлопець.
Підтримати пару прийшов й Олександр Деменко, голова організації «Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права». Наразі спільнота об’єднує понад 700 ЛГБТК+ людей, але він переконаний, що їх у тисячі разів більше. Хлопець наголошує, що це люди, які так само віддають своє життя та здоров’я, але позбавлені базових прав.
«Якщо ти захищаєш державу, держава повинна захищати тебе, не здавати базові права. Тому зараз поки все зводиться до суду, єдиного інструменту визнання факту спільного проживання між двома одностатевими партнерами», — каже Олександр та додає, що також налаштований на позитивне рішення суду.
Серед тих, хто прийшов підтримати пару, була й Анна Шаригіна, президентка харківського жіночого об’єднання «Сфера», активістка ЛГБТК+ руху. Вона поділяє піднесений настрій хлопців та ділиться, що часто уявляла себе з партнеркою на їхньому місці.
«Я взагалі відчувала якусь таку причетність до величезної історично вагомої події. Бо у мене навіть на прайдах такого відчуття не було, а тут, знаєте, це як діалог із державою, який відбувся на моїх очах вперше», — поділилася Анна.
Читайте також:
- Поліція перекриває вулицю, праві заявляють про гріх, а квір-спільнота вимагає поваги. ХарківПрайд у деталях
- Олена відкрила кав’ярню на честь полеглого на війні сина. Тепер «Паломник» став місцем підтримки для тих, хто втратив
