Авторка — Яна Слємзіна, шеф-редакторка Ґвара Медіа
Учора Віталій Шабунін написав, що Державне бюро розслідувань і Офіс генерального прокурора злили його інтимні фото з телефона, який вилучили під час обшуків. За його словами, це пов’язано з тим, що його організація «Центр протидії корупції» оприлюднила список силовиків, які намагалися знищити НАБУ і САП та зашкодити операції «Мідас» із викриття корупції у сфері енергетики.
ДБР відповіло, що це хибні звинувачення, і пообіцяло перевірити всіх, хто мав доступ до нюдсів Шабуніна.
У Офісі генпрокурора повідомили, що нададуть належну правову оцінку ситуації, якщо побачать «факти, які свідчитимуть про неправомірне використання матеріалів досудового розслідування». Там також заявили, що це дискредитаційна кампанія проти відомства і сам Шабунін ще не звертався до них із проханням розслідувати, як його нюдси опинилися у телеграм-каналах.
Повномасштабна війна змінила відчуття часу. Мені у Харкові видається, що зовсім нещодавно СБУ «спіймала» працівників Бігус.Info на курінні трави або стежила за квартирою директорки The Kyiv Independent Дарини Шевченко. Буквально декілька днів тому Ярослав Юрчишин, голова Комітету ВРУ з питань свободи слова, опублікував список журналістів і журналісток, за якими, за даними НАБУ, стежили фігуранти «міндічгейта».
Можна посперечатися, що Шабунін та ЦПК вже стали повноцінними фігурантами політичного процесу і порівнювати ситуацію з нюдсами зі стеженням за журналістами не дуже коректно. Та навіть якщо так, бачимо просто еволюцію тиску: спочатку стежимо, щоб нашкрести «компромат» — потім ним намагаємось дискредитувати.
Публікувати будь-чиє інтимне фото без дозволу — це сексуальний злочин і насильство. Ми у Ґварі також вимагатимемо справедливого розслідування того, хто «злив» ці інтимні фото в телеграм, якщо Віталій Шабунін, як постраждалий, писатиме заяву.
Неприємні й нові-старі тенденції. За тими, хто намагається притягнути державу до відповідальності, стежать, цькують і постійно намагаються дискредитувати. Тут Олену Мудру «засуджують» за матеріали про вітрову електростанцію в Карпатах, розслідувачку Олександру Федорко доксять у соцмережах після матеріалів про міграційну службу, а зовнішність Севгіль Мусаєвої знову обговорюють поряд із тезою «вона оголосила війну Зеленському».
Плюс, виникає запитання: чому поширили саме інтимні фото Шабуніна?
У коментарях під дописами, які я вчора й сьогодні читали у соцмережах, дехто насипав і нерозуміння. Десь люди дивувалися, нащо зберігати фото оголеного тіла в телефоні. Інші вважали, що нюдси серед чоловіків люблять тільки геї (далі гомофобія). Однак здебільшого Віталія підтримували та визнали: те, що сталося — це насильство.
Ті, хто «злив» фото, зверталися до сорому і суспільного осуду. Вони покладалися на розуміння того, як люди в інтернеті реагують на подібні інфоприводи. Можливо, очікували, що Шабуніна засудять за розпусту, непрофесійність, за те, що у нього є тіло і він його фотографує, та ще й показує комусь.
Тобто розраховували на реакцію, яку зазвичай викликають «злиті» інтимні фото жінок.
Однак ніхто не заслуговує на осуд: ні Віталій Шабунін, ні дівчина, яка пережила порнопомсту, ні ті, чиї фото «згодували» ШІ-алгоритмам для створення дипфейків.
Держава не має втручатися у приватне життя, але вже це робить. Ми протидіятимемо цьому, як зможемо. Та у суспільстві ми також можемо змотивувати її перестати це робити — не засуджувати людей за те, що вони роблять зі своїми тілами.
