«На вашій роботі треба бути… знаєте, фартовим це точно не назвеш — під обстріли потрапляти. Але зате кадри гарні вийдуть…», — каже нам військовий з позивним Корса перед початком чергування.
Наприкінці 2024 року Росія змінила тактику дронових ударів по Україні, перейшовши до концентрованих хвилеподібних атак по всій країні. Рої дронів-камікадзе почали вражати окремі цілі, створюючи нове випробування для української протиповітряної оборони.
Цьогоріч Москва наростила масштаби атак — зараз російські війська можуть наносити до 800 ударів дронами за ніч. Водночас росіяни модернізують дрони, збільшуючи висоту та швидкість польоту, щоб ускладнити роботу українських мобільних вогневих груп (МВГ) — відносно дешевого способу збиття дронів порівняно з дорогими літаками та наземними системами ППО.
Журналістки Ґвари відвідали розрахунок ППО 115-ї окремої механізованої бригади в Ізюмському районі у серпні 2025 року. Про ефективність МВГ для знищення дронів, модернізацію «Шахедів» та нестачу військових — у нашому матеріалі.
Готовність номер один
«Твою мати, с*ка. Усі сіли? Я не чую. Готові?» — питає Корса перед тим як гуркіт мотора розриває тишу серпневої ночі.
Радянська вантажівка ГАЗ-66 вилітає з капоніра — ями, де військові маскують техніку, — та мчить на позицію серед соняшникового поля.
— Заряджаємося? — питає Корса.
— Ждемо, — відповідає його небалакучий напарник Сеньйор.
«Готовність номер один» — всі мобільно-вогневі групи виїжджають на вогневі позиції. Це означає, що є інформація про пуски «Шахедів». Очікують дрони орієнтовно о 23:00 — за 40 хвилин.
Військові із зусиллям застрибують у високий кузов вантажівки: «Ви розумієте, хто розробив цю машину? Ка-ца-пи. Ну, як туди залізти?», — командир взводу Акушер розтягує слово по складах, поки бійці готують гармату до бою.
У ніч на 21 серпня російські військові вперше за довгий час завдали удару по Україні понад пів тисячею дронів та ракет. Сили оборони знешкодили 577 цілей.
«Минулої ночі хлопці часто відкривали вогонь, — каже Акушер. — Потім дивишся в телеграмі, куди летіли ці під*ри. Кішки шкребуть на душі, що мало вдалося збити».
Росіяни завдали ударів по цивільних об’єктах у кількох областях України — Закарпаттю, Львівщині, Запоріжжю та Дніпропетровщині. Були загиблі та поранені. На Житомирщині через пошкодження залізниці затрималися потяги.
Коли російські військові запускають дрони, значить уже була дорозвідка або злили інформацію про об’єкт, каже Акушер. Тому випадкових влучань не буває, але трапляється, що внаслідок збиття чи подавлення уламки або цілий дрон падають на будинок — тоді гинуть або травмуються люди.
Військові розрахунки МВГ у відкритій місцевості мають сектор стрільби 360°, тоді як міські групи ППО на дахах будинків обмежені сектором від 30 до 40 градусів, пояснює Корса різницю між роботою протиповітряної оборони в полі та міській забудові.
Хоча міські розрахунки розташовані щільніше, якщо дрон пролітає поза їхнім сектором обстрілу, то вони не мають права відкривати вогонь — аби не влучити по житлових будинках.
«Ми надіємося на ці старенькі «ЗУшки», що робимо щось корисне, бо якщо зовсім скласти руки й сидіти… — сумно відказує Акушер. — Бригада переходить на літунів [дрони-перехоплювачі — ред.], уже ганяють їх у повітрі».
Стара шкапа
«Старій шкапі не стати рисаком. Так само і з нашою технікою. Вона працює, але ефективність…», — зітхає Корса. За його словами, радянську техніку виробляли з філософією «насипати більше — щось точно влучить в ціль».
Два стволи радянської зенітної установки ЗУ-23 дивляться в зоряне небо в очікуванні російських дронів.
«Солдат був прямий, рівний, бл*ть. К*цапи придумали, люди після цього каліками поверталися з армії. От як на цьому можна сидіти? — Акушер кряхтить, поки намагається вміститися в сидіння гармати. — Оце сідуха на максимумі?»
Техніку розробляли для людей зі зростом 170-175 см — тим, хто вищий, уже незручно: то голову треба згинати, то коліна не влазять.
На гарматі встановлена сучасна українська розробка — система ЗІР+ — оптика, далекомір, тепловізор і камера. Зі встановленою електронікою шанси влучити по дрону збільшуються, але не настільки, щоб кожен третій потрапляв — дай Бог, щоб кожен сотий влучив у ціль, каже Корса.
Гармата бере висоту до 2500 метрів, а російські «Шахеди» літають від 1500 до 2800, іноді до 3000 метрів. Якби ЗІР+ поставили раніше, коли дрони літали нижче, робота ППО була б ефективнішою.
«Але ми все одно по них відпрацьовуємо. Раптом долетить».
Окрім «Шахедів», росіяни запускають розвідувальні «Гербери». Вони кружляють, українські військові відкривають вогонь, дрони засікають позиції для подальших ударів.
Армія РФ модернізує «Гербери», щоб виявляти мобільні вогневі групи (МВГ), знижувати їхню ефективність або вражати.
Військові визначають тип дрона за звуком: «Шахед» йде важче через більший боєприпас. Раніше цей дрон міг нести 50 кг вибухівки, але росіяни змогли збільшити бойову частину до 80-90 кг. «Гербера» звучить легше. Більшість цих дронів виконують розвідувальні функції та коригують «коридори», якими летять «Шахеди».
Українські військові аналізують, де дрони літають частіше, і відповідно переміщають позиції. Як і в багатьох інших сферах, сучасна російсько-українська війна — це постійний аналіз противника та пошук протидії його діям. З обох боків.
«Ми спостерігаємо за цими дронами у Дніпрі, в Лимані, зараз на Харківщині — з кожним місяцем вони летять все вище і вище, все швидше і швидше», — каже Корса.
Корса
Корсі 52 роки. На позиціях він вже шостий день. Раніше військові працювали за схемою: двоє на роботі, двоє вдома. Потім людей стало менше. Перейшли в режим, коли лише один може звільнитися.
«Якось так викручуємося. Ждемо поповнення. Поповнення немає», — каже чоловік.
Часто трапляється, що формально військовий звільнений з чергування, а насправді продовжує разом з іншими рити оборонні споруди. Окрім основної вогневої позиції, треба облаштувати запасну. Бійці часто навіть не хочуть йти додому, знаючи, що треба копати окопи.
«Хлопці всі виснажені. З цивільного життя ніхто не хоче йти до армії», — каже Акушер.
Корса родом з Херсона та майже все життя працював в Укрпошті, розвозив посилки. Виїхав з окупованого міста у 2022 році, провівши там близько місяця. Разом із родиною переїхав до Вінниці, де вони живуть і зараз.
Одразу після переїзду став на військовий облік. Зателефонували лише на початку 2023 року. Припускає, що перевіряли через СБУ.
У ППО чоловік служить уже півтора року: «Робота є робота — її не вибирають, робота обирає тебе».
Близиться опівніч, стає холодніше. Вдалині, десь за річкою, іноді спалахує небо з різних боків. Десь там точаться бойові дії навколо Лиману, Борової та біля Купʼянська.
Мапи не фіксують дронів, що наближаються.
— А часто у вас буває таке, що все спокійно? — питаю.
— Останнім часом тут ні, а так воно ніч на ніч не схожа, — відповідає Акушер.
Проблема чергування на «Шахедів» — ніколи не знаєш, полетять вони чи ні. Проблема проблемою, а завдання бійців — стояти.
Військові запалюють цигарки, розмова заходить про бої за Кринки. Корса згадує, що це село було місцем для відпочинку.
— Олешківські піски… Ой, краще б я їх ніколи не знав, — каже пресофіцер Сергій. Він був на лівому березі Дніпра під час тієї битви.
— Я там пошту відвозив років 20. Думаю, Херсон не здадуть — правий берег вище, його не так легко взяти, — замислюється Корса, переводячи тему розмови.
Корса захворів 23 лютого 2022 року, а наступного дня пішов у лікарню. Колега, що заміняв його, подзвонив: поштову машину розвернули — росіяни дійшли до Каховки. За чотири години вони були в місті, за 60-70 км від Криму. У Херсон зайшли першого березня.
— До речі, там дороги гірші, ніж у Харківській області, — відказує Сергій. Він віз нас на позиції МВГ ґрунтовими дорогами близько години. — А зараз техніка взагалі не проходить — вони весь Херсон контролюють дронами.
— Як змінилася війна… — зітхає Корса. — Щоб перемогти, ми маємо винайти якусь зброю, як у Першу та Другу світові…
— Сєкрєт побєди прост — вибиваєш логістику і все, — каже пресофіцер.
У Акушера кукурікає телефон. Корса сміється — до світанку ще далеко.
«Як в анекдоті про пожежників»
Пищить рація. На звʼязок вийшов екіпаж, який дислокується на лівому березі Осколу. «Це мої хлопці, я собі місце не знаходжу, поки вони не вийдуть на звʼязок», — каже Акушер.
Якщо на цьому березі на «Шахеди» чергують «ЗУшки», то на лівому березі Осколу залишили мобільніші пікапи з сучаснішими кулеметами «Браунінг», бо там небезпечніше.
«Харківщина дуже красива. Війна війною, а йде збирання врожаю, обробляються землі. Тільки біда з дорогами — страшенна», — каже Акушер.
Суха погода рятує, але після дощів навіть повнопривідні пікапи не справляються. Це ускладнює організацію змін військових, особливо враховуючи заборону денного пересування.
Серйозна проблема — нестача транспорту. Підрозділ змушений ремонтувати техніку своїми силами. Військовий сподівається на більшу волонтерську підтримку
— Щось я відчуваю, що їх сьогодні вже не буде. Так, Сєрьога? — каже Корса, коли годинник перевалює за опівніч.
— Та Бог його знає, — коротко відказує Сеньйор.
— Зазвичай, якщо дали дані, хай не через нас летять, але через Куп’янськ, Слов’янськ — десь прольоти є. Сьогодні дивимося по карті — немає ніде, — пояснює Корса, звертаючись до нас.
У розрахунку МВГ цілодобово чергують дві людини. Взагалі, на цій установці мають працювати троє, але військові все спростили — кожен боєць універсальний. Якщо навіть якщо залишиться наодинці, то зможе самотужки вести вогонь.
У разі тривоги вони виїжджають на бойову позицію і чекають, чи пролетять дрони в їхній зоні відповідальності. Вони можуть летіти як о 20 вечора, так і о 5 ранку.
Після чергування робота не закінчується — військові мають зібрати серед кукурудзи або соняшників усі гільзи, в які споряджаються снаряди. Потім їх знову спорядити. Ніхто не знає, коли буде наступний виліт.
«Коли ми не стріляємо, у нас нудна робота. Це як в анекдоті про пожежників. Так? Коли пожежа, то хоч звільняйся», — каже Корса і сміється зі свого ж жарту.
Але краще така рутина, каже чоловік, ніж коли хлопці та дівчата в окопах не можуть підняти голову через дрони.
— Якщо вони вилетіли, мали кудись приземлитися, — чоловік тримає в руках мапу та не може зрозуміти, куди зникли «Шахеди», яких очікували о 23:00.
— У к*цапів може не вийти: впали, браковані попалися, — відповідає Сеньйор, усміхаючись.
— Катапульта не виплюнула? — каже Корса, сміючись.
— Або мотори не включив, — відказує Сеньйор.
— Усі полетіли на північ і на Покровськ, — раптом каже Сергій, дивлячись у телефон.
Звучить команда «Готовність 2» — військові заводять автівку та рушають до укриття. Хоча дрони й не летять, їхнє чергування продовжується.
Читайте також
- Російський наступ на Куп’янськ: «Нам ледве вистачає засобів, щоб їх стримувати»
- «Він надто проблемний»: з якими викликами стикаються ветерани в медичній сфері
- Битва за Купʼянськ, російські ДРГ та дрони: артилерія 116-ї бригади на Купʼянському напрямку — ВІДЕО
