Як ви відчуваєте ці хвилини карантину? Кожен день, здається, ніколи не закінчиться, проте, час іде. Хронемія, наука, що вивчає використання часу, може пояснити цей парадокс.
Довна Баллард, фахівець з хронемії Техаського університету в Остіні, стверджує, що зараз час іде по-іншому й це частково тому, що ми додали задачі на день, про які раніше ніколи не думали.
Замість того, щоб просто вибігти за продуктами, нам потрібно змагатися за місце в магазині, не забувати одягати маску і мати під рукою антисептик (треба ж усе ретельно витерти). І це на додаток до всіх інших змін у рутині, спричинених пандемією: робота чи навчання з дому, брак живого спілкування.
Потрібно зробити більше за ту ж кількість годин, яку ми завжди мали. Маючи багато часу, ми маємо для нього і багато правил.
Починаючи з промислової революції, ми жили та надихалися тим ідеалом, який твердив, що чим швидше темп – тим кращі результати. І це мало сенс для продуктивного виробництва. Проте, в організації роботи зараз ми ставимося до неї так само (як правило, не замислюючись), як і до нашого вільного часу.
Те, як ми розпоряджаємося часом, може стати проблемою, коли ми не налаштовуємо себе на повністю змінену реальність режиму самоізоляції.
Попри це, нові звички, які ми практикуємо під час карантину, непомітно прискорюють наш темп, хоч ми й не планували ставати більше продуктивними. Частково це відбувається тому, що вони не були частиною нашої реальності до цього. Тепер же звички стали “передумовами” для наших ролей як співробітників, батьків, мешканців свого міста, і вони, по суті, не приносять винагород, за винятком того, що ми залишаємося в безпеці ще на один день.
Але навантаження на мозок, пов’язане з усіма цими новими завданнями – ретельне дотримання гігієни, перебування в курсі новин – створює відчуття уповільнення часу.
«У звичайний день ви могли прийняти 10 нових рішень. У будь-який день під час пандемії ви можете приймати буквально сотню рішень, – каже Довна Баллард, – і тому день відчувається місяцем».
“Я маю на увазі, у мене були моменти, коли я просто не могла повірити, що я все ще існую в тому самому дні. Я відчуваю, що все, що сьогодні сталося, було наче два тижні тому”, – зізнається Довна. “Ви швидко починаєте звикати до нових поставлених перед вами задач, і водночас відчуваєте, що “зараз не може бути той самий день, коли я прокинувся”.
Баллард вражається своїми новими досвідами в житті: наприклад, догляд за дітьми під час роботи чи те, що неподалік є місцева хімчистка.
Таким чином, порада Баллард для всіх, хто живе в режимі карантину: жити повільно. Спіть більше, ніж ви думаєте, що вам потрібно. Робіть менше, коли можете. Продовжуйте підтримувати спілкування з людьми (плануйте його також).
Що б ви не робили, намагайтеся не захоплюватися мультитаском. «Немає досліджень, які б довели, що мультитаск є ефективним. Він здається суперефективним, але, насправді, на практиці проблематичний, бо призводить до більшої кількості помилок “, – каже Баллард.
На щастя, за словами Довни, рівновага в стосунках – “щось, для чого ми всі створені”. Ми, природно дозволяючи однім життєвим ролям стати на перший план, а іншим відійти на задній, продовжуємо працювати. І це не змінюється, незалежно від того, наскільки швидко ми рухаємося чи як проминають дні.
Читайте також про нову серію емодзі, присвячених карантину.
