Ти слухаєш шоу Gwara Talks – подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас до майбутнього: нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з кріейторами, щоб поговорити про хід їхніх справ, уроки, які вони засвоїли, та як зробити більший імпакт.
З Це Крафт ми познайомились близько року і створили про них веб-сторіс, яку ви можете прочитати у нас на сайті Gwaramedia.com. A цього року в листопаді ми дізнались, що в Харкові проходить форум соціального підприємництва та корпоративної відповідальності і виявилось, що Вікторія з її командою буде там.
Ми списались і я подумав: “Так, треба підтримувати соціальне підприємництво, це важливі речі, які змінюють та розвивають наше суспільство.” Так виникла ідея нашого подкасту. Після того, як ми вперше познайомилися, я заходив декілька разів на їх сайт, дивився продукцію крафтових майстрів, яких вони підтримують і навіть хотів щось замовити, але думаю вже познайомимось у Харкові, ще раз поговоримо і буду уважніше за цим спостерігати.
Так виникла ідея нашого подкасту. Вам пропоную послухати, що таке револьверні фонди, як вони працюють і як крафтовиків розвиваються не тільки в великих містах, де є багато різних підприємств великих, маленьких, а й в регіонах, і яку цікаву та унікальну продукція тут роблять, адже ми всі любимо щось смачненьке та цікавеньке, і це якийсь новий такий тренд соціального, відповідального і повільного споживання. Давайте послухаємо. І у нас в гостях фонд “Це Крафт”.
Говоримо з Вікторією Кулаковою, керівницею револьверного фонду Це Крафт: про соціальне підприємництво, розвиток малих громад, малих підприємців та що таке соціальна відповідальність Привіт, Вікторіє!
Вікторія: Привіт! Дуже цікава тема.
Сергій: Розкажи хто ти, чим ти займаєшся.
Вікторія: Хто я? Це таке круте питання, особливо для першого. Сьогодні можна сказати, що я представляю платформу Це Крафт. Платформа об’єднує декілька напрямків: це онлайн магазин крафтових товарів і крафт це також дуже велика тема. Потім благодійний фонд, котрий має два напрямки, там грантова допомога, револьверна допомога. І ще будуємо спільноту крафтовиків, митців, тому так, об’ємне питання хто я.
Сергій: А що таке власне револьверний фонд? Там, де роблять пістолети чи що це таке?
Вікторія: Хочеться також пояснити, тому що ті, хто займаються якимись інноваціями або регіональним розвитком, чули про револьверний фонд. Дуже корисно було б, щоб і всі інші розуміли, що це таке. Ми в Це Крафті хочемо піти далі, ніж коли люди беруть гроші на своє підприємство, тобто грантову допомогу. Це можна сказати передісторія нашого створення. Ми як команда, громадська організація, котра займається регіональним розвитком, працювали досить багато років (близько 20) з міжнародними організаціями і працювали як ГО-шка звичайна: писали гранти, виконували проєкти. Але знаєте, коли крила виростають – хочеться більшого. Дуже хотілося сталості і сталості не просто для себе, а сталості для регіону і придумати якусь таку модель, котра була б цікавою, сталою, з точки зору, що рік за роком буде краще. Ну для мене особисто, можливо і для інших, револьверний фонд – це відповідь на таке питання. Тому що ми створили установу, котра має постійно поновлювальний бюджет. Тобто фонд Це Крафт є за моделлю револьверним фондом і наповнюється з прибутку магазину Це Крафт. Але коли ми надаємо кошти іншим, вони їх повертають без процентів, просто повертають і рік за роком у нас 2 джерела надходжень, тобто із магазину і з тих людей, котрі повертають гроші. І так рік за роком ми допомагаємо іншим людям і масштабуємося. І це ще не межа, тому що ми дивимось зараз у напрямок КСВ (корпоративної соціальної відповідальності) і скоріше за все будемо іще мати наступне джерело надходження і фонд Це Крафт буде масштабуватися. Сподіваюсь не дуже складно сказала.
Сергій: Ти кажеш регіонального розвитку. В якому регіоні ви працюєте і як ви саме допомагаєте цьому регіональному розвитку?
Вікторія: Це Крафт створений Агенцією регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад, дуже велика назва. Якщо коротко, то ми знаходимося в Таврії (я так дуже люблю це слово), а насамперед це Херсонська область, але працюємо ми з усією Україною. Тобто до нас можна звернутися і можна сказати, що у нас є виробники зі всієї України від Закарпаття до Краматорська, і з Києва основні покупці, але товари реально зі всієї України. Тому і фонд працює на всю Україну.
Сергій: Скажи, а як суспільство сприймає зараз крафтових виробників? Наскільки любить цю продукцію? Чому ви саме сфокусувались на цьому, а не наприклад, на підтримці просто малого та середнього бізнесу?
Вікторія: Ну дивись… Ми ж не виробники, тобто є щось, що ми виробляємо, але це потроху і ми не прагнули бути виробниками і там просувати свій бренд. Наша місія – це допомога іншим підприємствам, підприємцям і особливо з малих громад. Тому ось так склалося, що ми об’єднуємо їх і допомагаємо особливо малим громадам. Крафт ми пояснюємо як… у нас є формулювання спеціальне: це продукт з високою доданою вартістю, але він має бути ще з ручним трудом. Тобто обов’язково… якщо перевести слово в слово – це буде ремісництво, але ми ж не сприймаємо, що сироваріння – це ремісництво на пряму. Але сироваріння, якщо там має якусь автентичну рецептуру, або щось таке цікавеньке авторське – то це вже точно крафт, тому що там людина думає як це робити, є ручний труд. Крафт – це точно ремісництво, це все ремісництво, що можна придумати: від ювелірки там до теслярів, але іще і продукти харчування і напої, котрі інакші, не такі як всі, не потокові, тобто це не промислове, потокове виробництво.
Сергій: А чи можете сказати, якщо людина, наприклад, працює на якійсь роботі і хоче переключитися на самозайнятість, чи крафтове виробництво може бути її базою для перетворення з найманого працівника в підприємця? Чи гарний цей шлях чи ні? Як ти вважаєш?
Вікторія: Ну тут остаточно так, остаточно-точно, тому що дивись: я спілкуюсь дуже з багатьма людьми, котрі щось виробляють, ми так комунікуємо. Наша комунікація на цьому побудована, що митці, крафтовики, творці… Ці три слова я повторюю для того, щоб людина відчула: слухайте, ну я там також щось пов’язую або вишиваю ввечері, щоб там відпочити від роботи. Ми тут вже сегментуємо, наскільки цей творчий виріб спроможний бути не просто хобі, а виробом для просування і для торгівлі. І звісно спочатку людина щось робить для себе, вона відпочиває душею і в неї зароджуються там маленький творець, але коли можливо там друзі кажуть: “Слухай, ну таке гарне. Давай там продавай”. Або там чоловік каже: “Давай вже свої вишиванки кудись дівай, тому що там повен дом цих вишиванок”. Ну я до прикладу кажу. І я точно вважаю, що це первинний шлях до того, щоб бути виробником. Є ще сенс сказати, що Це Крафт працює не обов’язково з зареєстрованими підприємцями, але і з тими, хто щось потроху виробляє. Тобто в нас є такі люди, котрі працюють реально не великих компаніях, але приходять додому і вирізблюють там миски дерев’яні, до прикладу. І вони користуються попитом, це цікаво, це те заради чого ми хотіли бути, щоб допомагати таким творчим людям, щоб розвивати творчість.
Сергій: Мені сподобалась фраза “стає маленьким творцем”. А які власне є у вас кейси? Розкажи, хто саме є користувачами фонду Це Крафт?
Вікторія: Виробниками, ти маєш на увазі?
Сергій: Виробниками. Кому ви допомогли?
Вікторія: На сьогодні у нас 52 виробники і вони досить різні. Починали ми з Херсонської області, тому що там регіонально знаходимося, і ми вишукували тих, хто виробляє смачне, тобто те, що буде більше продаватися. Зрозуміло вже там на першому тижні, що ми не знайдемо м’яса, такого як в’ялять там десь в центральній Україні або на західній Україні, і ми не знайдемо сирів таких, котрі реально ми любимо, котрі витримані там дуже багато років. І потроху так розвивалося, що продуктова лінійка у нас реально з усієї України, а ремісництво… також з усієї України. До прикладу, є підприємства маленькі, фермерські, такі сімейного плану, і вони до прикладу продають тільки через вайбер, у них своя вайбер-група. Є ремісники, котрі, те що я вже сказала, вони не є підприємцями, виробниками, вони просто роблять свою роботу і по вечорах чи в інший час роблять щось інше, це кераміка, це різьблення з дерева. Є ювеліри, от нещодавно зайшли. Я здивувалася, але він це тільки і робить. Тобто зазвичай в нас в Україні так сприймають, що ремісництво це там десь, що не можливо на нього прожити. Що там можна заробити на ремісництві? Там якісь копійки. Ну а це також місія Це Крафту, ми допомагаємо їм просуватися і реально виходить, я не про себе, а про них. Тобто в них реально виходить відмовлятися від тої роботи, котра їм не сподобалася, або від котрої просто вже стомилися, і вони переходять у свою творчість і творчість потроху переростає у діяльність, котра дає сили жити, можем так сказати.
Сергій: Що саме ви допомагаєте? Тобто я зрозумів модель, слухачі думаю також, що ви допомагаєте фінансово, на якихось умовах вони вам повертають. А що ще ви робите? Я бачив у вас на сайті якесь менторство, підтримка, промоція. Розкажи про цей пул всяких штук.
Вікторія: Тут треба розділити. Можна сказати про три або чотири лінійки діяльності. Перше, ті, хто щось виробляють, вже можуть зайти як виробники, навіть якщо ви там не є статусом підприємство. Виробники можуть зайти на Це Крафт і ми будемо вас просувати через сайт, через соціальні мережі, через ярмарки і виставки, на котрих ми приймаємо участь як Це Крафт. Тобто ми просуваємо всю платформу. Ми робимо власні продукти комбіновані з декількох виробників. Це є наш продукт Локомотив, котрий дуже гарно продається у крафтових боксах, котрі ми також виробляємо. Це одна лінійка, одна історія. Друга історія – це фонд Це Крафт. Якщо то підприємство, то тут благодійний фонд. В Україні тільки так ми знайшли найкращу модель, щоб зробити ту діяльність, котру хотіли, це револьверний фонд, як юридичний фонд револьверного фонду в Україні немає… Тут є поворотна фінансова допомога, котра рік за роком зростає. Складно сказати… ну вже я знаю, в 2022 році у нас буде бюджет фонду – 50 тисяч, невеличка сума, але треба розуміти, що це ми робимо самі, без ніяких міжнародних коштів або бізнесу великого. Третя історія – це менторство. До прикладу, до нас звертаються і кажуть: “Ми хочемо до вас зайти, сьогодні я принесла мед.” І бачиш як так коробку треба змінити, треба зробити неймінг, треба зробити якісну поліграфічну продукцію, скоріше за все треба подумати про баночку і таке інше. Тобто це та діяльність, котрою я займалася до Це Крафту. Я є графічним дизайнером і бренд майстром, це моя професія, котру я точно можу безкоштовно в рамках Це Крафту надавати тим, хто хоче розвиватися. Окремо не забуваємо, що ми Агенція регіонального розвитку, в нас реально багато зв’язків по всій Україні і не тільки в Україні. Якщо потрібно, до нас звертаються, але це вже буде через громадську організацію, робота з експертами. Тобто є експертиза, і там багато напрямків.
Сергій: Ми зараз сьогодні говоримо в Харкові і мені цікаво, як ви, як фонд, який у Таврії працюєте, яку ви ведете активність взагалі по Україні? Тобто що ви робите, як ми сьогодні говоримо у Харкові, як це сталося?
Вікторія: Ну сьогодні другий день форуму соціального підприємства і корпоративної соціальної відповідальності, котрий проводить SIlab при підтримці USAID, програма Схід, але можна сказати, що я би хотіла, щоб ми Це Крафт відділили від Таврії, тому що ми реально працюємо з усією Україна і кошти, до прикладу, грантова допомога найбільша минулий рік пішла у Хмельницький. Потім цього року грантова допомога поїхала у Львів. Тобто треба відділяти це. Просто ми звичайно привикли, що всі фонди, великі фінансові інституції знаходяться в Києві, а ні, не тільки. Повертаючись до форуму, сьогодні буде секція, де я представлятиму реально програми, відповідатиму на питання про програму фонду Це Крафт. Дуже якісний захід і цікавий, тому що ми дуже багато чекали, коли зможемо зустрітися в офлайні і всі поспілкуватися. І вчора була дуже цікава модель, коли міжнародні експерти розповідали про те, як у них з соціальним підприємництвом.
Сергій: Так, і з цим питанням якраз. У нас багато говорять про соціальне підприємництво, вчора я почув тезу, що ми поставимо один бал соціальному підприємництву, бо в нас його юридично немає. Всі якось щось роблять якісь підприємництва, або соціальні підприємництва. Можеш прокоментувати цей кейс? Що взагалі відбувається з цим юридичним соціальним підприємництвом? Нічого не ясно.
Вікторія: В мене чесно кажучи дуже широка улибка зараз. Зараз я розумію, що ніхто її не бачить, але ну от скажіть мені: “Чогось не існує, але ви це робите, то це існує чи не існує?”
Сергій: Да, це існує.
Вікторія: Ну тому соціальне підприємництво існує, не обов’язково має бути закон. І це не тільки там Україна така якась відстала або незрозуміла. У багатьох країнах спеціально не приймається закон, або приймається закон, бо вони так вирішили. Дискусія в Україні триває вже не перший рік. Ініціація законопроєкту про соціальне підприємництво ініціювалась, наскільки мені відомо, не раз. І там вчора спікерка із Грузії, казала що з 2009 року у них існує Асоціація соціальних підприємців, але закону немає. Тобто асоціація є, підприємці є, а закону немає. Чому? Тому що… І ось тут дуже велика межа між тим, аби хотіти допомогти, а якщо держава хоче допомогти чомусь там, навіть регулюванням, але не заважати і не робити привід для корупційних схем. І це велике питання. Я думаю, що треба робити серії підкастів, аби розжувати, як створити законопроєкт, тому що експерти і підприємці, і асоціації, і представники державної влади спілкуються і шукають вихід як це зробити, як це регламентувати і не обмежувати і зробити це, щоб поліпшити ситуацію.
Сергій: Я би ще уточнив. Власне всі там підприємці, а деякі є соціальні підприємці. От наприклад, люди, як роблять оці крафтові роботи або продукцію – це соціальні підприємці чи це просто підприємці?
Вікторія: Ні, не обов’язково. Тобто тут ми не є платформою соціального підприємництва, але просто ми самі є соціальним підприємством, хоча б так вважаємо. Але це також дискусія. До прикладу, Німеччина вважає, що соціальне підприємство має бути інновативним, тобто якщо ти не створиш інновацію, то ну окей, ти просто там з соціальною місією підприємство. В нас ще розділяють КСВ (корпоративну соціальну відповідальність). Ті, хто там раз від разу хоч там якось допомагає благодійній діяльності, тобто він просто благодійник. Тут можна казати: з чого починалась, яка була місія або мета створення підприємства? І те, і те підприємство, і там, і там регламентується все: ви або ФОП або ТОВ, там інша якась форма, ви заробляєте кошти. А от з якою метою це ви створили? Ми створили для того, аби допомогти тим, хто зростає, допомогти особливо людям з малих громад. Але і також до нас можна закинути, що там ви там якась асоціація, не знаю. Але є соціальні підприємства, котрі ну точно відповідають на цей та інші критерії, котрі до прикладу в Латвії, якщо ви працевлаштовуєте людей з соціальної групи, то ви точно соціальне підприємство. І таких критеріїв у Латвії десять, у Німеччині один, може там ще. В Україні цей перелік мабуть буде на декількох листках, тому що “А хто така соціальна група?” Наступне питання і там також треба регламентувати, один, два, три, ці да, а ці ні, а ці вже не соціальна група, вони там пройшли реабілітацію. З ним все нормально.
Сергій: Що власне планує фонд Це Крафт цього року? У вас є якийсь суперкол зараз відкритий і ви приймаєте крафтовиків. Розкажіть детальніше, що ви цього року їм допомагаєте і що пропонуєте.
Вікторія: Ну можна почати з маленького. Постійний конкурс творців, так він називається спеціально, тому що він постійний, він щоквартально збирає заявки, комісія їх переглядає і це грантовий конкурс для дуже-дуже-дуже маленьких. Це ті, хто щось там десь пороблює, так скажу, але не має внутрішнього запалу, впевненості в собі, аби вийти в новий рівень. Це означає, що людина… в приклад буду казати, минулий грант отримала Зоряна зі Львова і вона виробляє намиста, але всі намиста однакові. Ми не хочемо брати ці намиста на Це Крафт, тому що вони всі однакові. В Китаї купили, склали намистини в рядочок – все, це намисто. Вона захотіла виробляти деталі металеві для свого авторського намиста, це вже більш-менш цікаве нам і тому ми підтримали, але це не її пряма діяльність, вона бухгалтер. Ось, тому постійний конкурс творців надає на грантових основах, тобто безповоротно, без процентів, без ніякого, щоквартальну фінансову допомогу до півтори тисячі гривень і це на прототипи, на щось мале, на частину роботи, можна сказати. Якщо ваша задача вартує більше, то ви просто докладете свої кошти і виробляйте, це потрібно робити. Не можна отримати кошти і дякую.
Другий конкурс це для підприємців на стадії розвитку, можливо початківців. Там надаються кошти за правилами револьверного фонду. Раз на травень проходить конкурс, перемагають дві заявки, і там фінансуються підприємства і ми тут не обмежуємо на що підуть кошти. Єдине, якщо там буде на ремонти, на щось таке, що не приносить прибутку, і ми точно розуміємо, що ці кошти там не до місця, то звісно за рейтингом ця заявка піде вниз. А якщо це ближче до нас там, щось автентичне, проукраїнське, не українське, а таке щось… сучасне українське, потім з натуральних матеріалів, можливо з соціальною місією, то да, звісно заявка піде догори по конкурсу і має всі шанси виграти. Минулорік виграв, я вже казала, з Хмельницька Олександр. Вони виробляють крафтові пакети і це Асоціація людей з інвалідністю. І вони виграли не тому, що вони Асоціація людей з інвалідністю, а тому що в них та ніша, котра розвивається, і та, котра потрібна. Ну там все склалось. Друга заявка це жінка з Херсону – Наталя. Вона на той час не була зареєстрована соціальним підприємством, але вона хотіла нішуватися і якщо вона раніше робила чаї, свічки, таке все, ручна робота, вона захотіла вийти у виробництво предметів інтер’єру, цікаві такі маленькі. І там потрібно тестувати і це також прототип. Треба тестувати щось, щоб щось виробити і тут такі процеси мають бути.
Сергій: А ви дивитесь на якийсь інноваційний потенціал, як ти казала в Німеччині наприклад дивляться? Чи зараз ще у нас регіональні крафтовики поки просто окей?
Вікторія: Це не було нашою місією насправді. Ми хотіли допомагати тим з малих громад, щоб економіка розвивалась. Інновації це дуже круто, але інновації зазвичай потребують більших коштів. Можливо я не експерт в цій темі, але тим не менше. І треба розуміти, що таке інновація. В Україні можна інновацією рахувати те, що там в Ізраїлі вже давно використовується, як метод, або як методологія якась. Навіть вчора на сесії розмовляли з вузами, звідки ми взяли цю модель соціально підприємства і револьверного фонду. Це з інших країн, тобто ми беремо досвід. Звісно якщо буде якась заявка, якесь підприємство щось хоче поліпшити з інновативним характером, то це буде привілегією для цієї заявки і така людина отримає кошти.
Сергій: Що ж, будемо слідкувати за крафтовиками, які з’являються на револьверному фонді і запрошуємо читачів також гуглити, і заходити, і дивитись. Можливо навіть спробуємо ми і розповімо в наступному подкасті як це працює. Дякую, Вікторія, і дякую за сьогоднішню розповідь.
Вікторія: Дуже дякую.
Це був подкаст Gwara Talkz від Gwara Media. Прошу вас поширити і поділитись зі своїми друзями, ставте нам зірочки на платформах, де ви слухаєте. Нагадую, ми доступні на всіх платформах, на Apple podcast, Google podcast, Anchor та, звісно, на сайті Gwara Media. Очікуємо на наступні зустрічі. Якщо у вас є ідеї, кого можна запросити на наш подкаст, пишіть нам в інстаграм, усі соцмережі, на нашу пошту, ми завжди будемо раді. Це був Сергій Прокопенко, до наступних зустрічей, скоро побачимось і почуємось.
Текст розшифровано Євгенією Міхаілідіс в рамках волонтерської програми Gwara Media
