Цьогоріч Руська Лозова відзначила третю річницю деокупації. До повномасштабної війни тут мешкало понад п’ять тисяч людей, зараз — менше тисячі. З травня 2024 року ситуація знову ускладнилася: фронт наблизився, а село регулярно перебуває під атаками дронів та авіабомб.
Сьогодні місцеві збираються в амбулаторії через особливих гостей. До Руської Лозової знову мають прибути литовські лікарі-волонтери. Вони приїжджають у маленькі міста й села до людей, які пережили окупацію та не могли отримувати якісну медичну допомогу. Їхні пацієнти не лише ті, хто приходить в амбулаторію на прийом, а й маломобільні хворі. До них лікарі виїжджають додому.
Литовські медики працюють у Харківській області кілька років поспіль. Їхня місія — дістатися туди, де українці не мають стабільного доступу до медицини. Журналістка Ґвара Медіа з’ясувала, як працює медична місія і з якими проблеми звертаються місцеві до медиків.
Лікарі-волонтери
Під сільською амбулаторією люди збираються з самого ранку. Вони сидять на лавках або ховаються від сонця в тіні дерев, чекаючи своєї черги. Медична місія для них — можливість отримати фахову допомогу безплатно й без поїздки в обласний центр.
— До зубного? — медикиня Вайва звертається до місцевого мешканця Сергія, який вкотре приходить на прийом до лікаря.
— Так.
— Лише вчора про вас згадувала. Так і подумала, що ви прийдете. Рада бачити, — відказує Вайва і звертається до іншого пацієнта. — А у вас нормально?
— Так, нормально. Живемо, «тягнемо лямку».
Вайва Янкєне координує медичні місії благодійної організації «Blue/Yellow» в Україні. Це вже дванадцятий приїзд організації на деокуповані території. Медики переважно працюють у Харківській, Херсонській та Дніпропетровській областях.
«Там перебувають люди, які постраждали від окупації. Їм потрібна допомога».
Зазвичай в Україну приїжджає команда з сімейного лікаря, двох стоматологів та медсестри. Утім, склад буває різний — у деякі поїздки медики відправляються без сімейного лікаря. Як і цього разу.
«Сьогодні дуже незвичайна команда: стоматолог, медсестра і — як ми його називаємо — історик, який збирає та документує історії про литовських волонтерів в Україні».
«Історик» — це антрополог та старший науковий співробітник Литовського історичного інституту Арвидас Грішінас. Ця медична місія для нього перша, зазначила Вайва. Чоловік зателефонував медикам і попросився з ними до України, аби документувати їхню роботу. Адже у медиків немає сил та грошей якісно комунікувати свою роботу.
Медична місія працює на деокупованих територіях два-три тижні, відвідуючи декілька сіл та міст.
«Перший раз працювали місяць. А тепер два тижні зазвичай, тому що всі наші медики працюють і не так легко відпроситися з роботи, щоб волонтерити в Україні»
Раніше медики відвідували більше сіл: Гоптівка, Козача Лопань, Проходи — і маленькі, і великі населені пункти. Утім, з просуванням фронту та збільшенням кількості FPV-дронів лікарі зменшили перелік населених пунктів.
«Навіть у Слатине вже не будемо їхати. Це дуже боляче визнати».
Готуватися до війни
Вайва за освітою медсестра, хоча в Литві такої професії немає понад чверть століття. В Україні жінка вже вдвадцяте. Уперше вона приїхала у квітні 2022 року з групою литовських медиків.
«Дуже важливо допомагати одне одному — як країні, так і людям — важливо не тільки для них, а й для нас самих. Ми теж вчимося працювати в умовах війни. Нам це вкрай необхідно — бути з вами у цій війні».
Вайва працювала в госпіталях, допомагаючи пораненим. Побувала у Бучі на Київщині, у Харкові, Дергачах та Ізюмі, а також у Херсоні. Разом з колегами займалася гуманітарною допомогою та підтримкою військових.
«Ми хочемо вивчити весь шлях пораненого — як це відбувається в Україні, як працює логістика, як відбувається координація і як пацієнт з місця поранення проходить усі етапи лікування та допомоги. Зараз у нас, слава Богу, всі вже зрозуміли, що потрібно готуватися дуже швидко».
Згодом медики почали шукати організацію для системної роботи. Тоді їх помітила міжнародна організація «Blue/Yellow» з Литви, яка займається волонтерством в Україні з 2014 року. Так утворилася група «Blue/Yellow Medical».
Робота Вайви — набирати команду та організувати логістику. Зазвичай охочі звертаються до них самі, рідше доводиться шукати їх. В організації є 18 лікарів і медсестер, які їздять систематично. Вони телефонують Вайві й називають місяці, коли можуть поїхати, щоб та підготувала розклад відряджень.
«Моя справа — підготувати автомобіль, зібрати все необхідне: каски, бронежилети. Замовити й купити ліки. У нас ще є й РЕБ та антидрон. Треба усе до дрібниць організувати, щоб наші лікарі не думали про те, як ми поїдемо, де будемо жити та їсти, чи є все обладнання».
Стоматологи
— У місцевій групі написали, що приїжджають стоматологи. Тому вирішила скористатися моментом, — каже місцева мешканка Ольга в холі амбулаторії. — Ми ж пенсіонери, не дуже можемо собі дозволити піти в клініку. А це для нас шанс.
Найчастіше до медиків звертаються люди похилого віку, і найважча категорія — самотні люди, розповідає Вайва. Зазвичай це літні жінки.
«Спочатку приходили тільки жінки — вони завжди сміливіші. А коли пішов добрячий розголос про нас, почали приходити й чоловіки», — каже Вайва.
Зазвичай чоловік не хоче до лікаря — все в нього добре, розповідає медикиня. А коли один іншому сказав: «О, там добре, ліки дають і вони допомагають», — то почали ходити.
Коли лікарі вперше приїхали працювати на деокуповані території, отримали багато прохань допомогти із лікуванням зубів — місцевих турбували запалення та болі. Ситуація: зуб болить давно, але пацієнт не може його вилікувати через брак коштів чи можливостей. Багато хто останній раз був у стоматолога 15-20 років тому.
«Порозпитували, як тут усе працює, і хоча це виявилося непросто, вирішили ризикнути. Проєкт зі стоматологами пішов дуже добре — завжди аншлаг. Багато людей потребують допомоги, бо просто не могли собі дозволити лікування», — каже Вайва.
— З якими труднощами по здоров’ю стикаєтеся? Може, через війну щось погіршилося? — запитую у Сергія.
— Нерви найбільше. Звичайно, нерви — вони відразу на все впливають. Практично на все. А так усе, як і раніше, — спина, коліна. Старість не радість.
Сергій — місцевий. Повернувся до села півтора року тому: «До цього до родичів їздив, бо тут було взагалі неможливо залишатись. Був час, що розділилися з мамою і не могли одне одного знайти. Потім через знайомих знайшлися. Щось допомогло».
Чоловік вже двічі відвідував литовських стоматологів. За цей час йому вилікували вісім зубів.
Здебільшого люди скаржаться на три групи симптомів: біль, безсоння чи занепокоєння і тиск. Сімейний лікар оглядає пацієнта, ставить діагноз і призначає лікування. Медикаменти видають на 2-3 місяці, щоб забезпечити пацієнтам безперервне лікування до наступної місії. За потреби роблять аналізи, записують електрокардіограму.
«Наша мета — щоб людина отримала лікування і могла жити. Значить їй не повинно боліти, вона має висипатися і їй треба регулювати тиск. Ми намагаємося пояснити, як жити якісно і як правильно вживати знеболювальні. Помітили, що пацієнтам не вистачає знань про хвороби та правильний прийом ліків».
Найскладніше було знайти спосіб закупівлі медикаментів, каже Вайва. Адже привозити їх з Литви — довгий і дорогий процес, який потребує ліцензій. Літнім людям, які не знають іноземних мов, було важко розбиратися в інструкціях. Коли знайшли можливість купувати в Україні, робота стала значно простішою.
«Добре відчуття — допомагати людям»
Рітіс Жієдас — лікар-стоматолог із Литви, але останні 20 років живе та працює у Швейцарії. В Україну приїжджає вдруге.
«Це почуття справедливості. Тут потрібна допомога. Чим я можу допомогти? Можу допомогти грошима або своїми руками — я роблю і те, і інше. Це добре відчуття — допомагати людям».
Коли лікарі приїжджали вперше, у них було мало інструментів і техніки. Вони не знали, що знайдуть і як зможуть працювати. Згодом закупили більше обладнання. Тепер у них є портативна стоматологічна техніка, ультразвук, портативний рентгенівський апарат та усі необхідні інструменти для пломбування, видалення зубів та лікування. Матеріали купують у Литві або в Україні.
«Як правило, люди бояться стоматолога. Але ми працюємо з хорошою анестезією. Думаю, у людей тепер хороший досвід — вони йдуть до нас на лікування. Проблеми, звісно, великі».
Найчастіше лікарі видаляють коріння зубів, які вже неможливо лікувати, роблять хірургічні операції при запаленнях і ставлять пломби. Поки що вони не займаються лікуванням каналів та естетичними процедурами — коронки й імпланти не встановлюють, бо це складні операції, каже Рітіс. Медики також навчають людей правильно чистити зуби, уникати пародонтиту та проблем із яснами.
«Коли я приїхав уперше, страшно мені не було — і зараз не страшно. Звичайно, є відчуття, що потрібно бути уважним. Удома, у Швейцарії, я розповідаю правду про те, що бачу, як тут живуть люди. Там люди читають різну інформацію в інтернеті, а я розповідаю, як є насправді — що українці тут дуже добре тримаються і будуть триматися, скільки потрібно. Оптимізм поки що не зник, і не думаю, що зникне. Будемо триматися далі».
Дивіться також
- Медики-волонтери з Литви на деокупованій Харківщині: допомога Дергачівській громаді — ВІДЕО.
