26 січня стало відомо, що Агентство США з міжнародного розвитку — або ж USAID — припиняє фінансування всіх своїх програм та проєктів. Це сталося після директиви Державного департаменту США про аудит на 90 днів.
Тоді українські громадські організації та органи місцевого самоврядування зіткнулись необхідністю зупинити діяльність, що фінансувалася USAID або організаціями, які залежать від американських коштів. В Україні це були програми, що стосувалися передусім економічного розвитку, гуманітарної допомоги та програм сприяння демократії та захисту прав людини.
Самі ж громадські організації опинилися в різному положенні. Хтось вже зміг адаптуватися, адже кошти від USAID не були основним джерелом фінансування. Хтось був змушений призупинити реалізацію багатьох проєктів та шукати шляхи задля власного порятунку. До вашої уваги — досвід чотирьох організацій, які втратили американське фінансування і зараз мають призвичаюватися до нових умов.
«Державі доведеться взяти ці проблеми на себе»
Як було сказано раніше, захист прав людини був одним з пріоритетних напрямків USAID в Україні. Цим Чугуївська правозахисна група [Далі ЧПГ — ред.] займається з 2011 року. Основні напрямки роботи — правова допомога та просвітницька діяльність щодо дотримання прав людини.
Також на базі ЧПГ був створений ветеранський центр, де співробітники організації на безоплатній основі працюють з військовими та їхніми родинами. Як розповів голова Чугуївської правозахисної групи Роман Лихачов, у них і раніше були періоди, коли не було взагалі ніякого фінансування. Тоді організація утримувалася за спільні внески членів команди. Коли USAID припинив фінансування, у них якраз закінчувався один з проєктів.
«Проєкти взагалі дозволяють в чомусь розширити діяльність організації, — зазначив Роман Лихачов. — Але якщо вона існує тільки за рахунок проєктів і не може здійснювати діяльність, то тут питання до самої організації. Бо на нашу думку, організація повинна забезпечувати сталий розвиток таким чином, щоб проєкти давали можливість розширювати чи зменшувати свою діяльність. Але це не повинно бути так: якщо проєкт є, то організація працює, якщо немає — то не працює».
Зокрема в ЧПГ був проєкт, направлений на діяльність громадського центру правосуддя. Там надавали безоплатну правову та інформаційну допомогу ветеранським орагізаціям, ветеранам та переселенцям. Проте моменту припинення фінансування ситуація для ЧПГ не змінилася критично. Її представники продовжили діяльність, хоча і в меншому форматі. За словами Лихачова, раніше за донорські кошти залучалися додаткові спеціалісти. Тепер же вони працюють на волонтерських засадах.
Зараз в планах ЧПГ і надалі допомагати своїй цільовій аудиторії, а також шукати додаткові ресурси. Адже донорські кошти йшли в тому числі на оплату судового збору. Чого, за словами Лихачова, наразі не кожна людина може собі дозволити. Також паралельно в ЧПГ пишуть нові проєкти, координуються з різними організаціями та запрошують їх до подальшої співпраці.
Зокрема Роман Лихачов зазначив, що наразі в Україні викривлене розуміння донорських коштів. Люди думають, що вони йдуть на оплату працівників громадського сектору. Але на ділі більшість донорських коштів отримує держава та органи місцевого самоврядування.
«Але паралельно з допомогою нашій державі надається допомога громаді, — розповів Роман Лихачов. — Наприклад, закупляють якусь техніку, а також навчають працівників громади дотриманню прав людини та діяльності в органах місцевого самоврядування. Плюс один з видів діяльності, в тому числі USAID — це розвиток громадського сектора. Саме він в основному і контролює виділення та використання бюджетів, намагається розвивати за загальними правилами. Якщо не вчити людину ловити рибу, а постійно давати її — то це ні до чого гарного не призводить. От тому, в принципі, наша діяльність не закінчена».
Припинення фінансування від USAID більше вдарить по державі і місцевому самоврядуванню, ніж по громадському сектору, зазначає він. Бо отримувачем допомоги більшою мірою була саме держава. Наприклад, це могла бути безоплатна техніка чи фінансування якихось заходів. Іноді партнери закривають ті витрати, які повинна забезпечити держава, розповів Роман Лихачов.
«Зараз багато працюємо з ветеранами та військовослужбовцями, — додав він. — І я бачу великий попит на юридичну допомогу. Держава з Центрами безоплатної правової допомоги не покриває цю потребу. Наприклад, ми залучили більшу кількість юристів до цієї правової допомоги. Зараз будемо долучати меншу. Тому ця проблема залишається. Хтось її повинен вирішувати. Тому якщо USAID та інші організації не допомагають державі, то державним органам місцевого самоврядування потрібно буде брати цю проблему на себе. Бо вона нікуди не дівається».
«Це удар по свободі слова»
«Я вже задонатила кільком медіа, — розповіла голова Харківського кризового інфоцентру та головна редакторка медіагрупи “Накипіло” Олена Лептуга. — Не тільки харківським, а і загалом. Тому що я розумію важливість правдивої інформації, яка розвінчує всі маніпуляції росіян. Відсутність фінансування, особливо локальних чи гіперлокальних медіа, спричинить “інформаційну пустелю”. Вона заповнювалася протягом цих років завдяки відданій роботі медійників і підтримці закордонних фондів. І тому я вбачаю в цьому величезну загрозу. Тому що ворог навряд зменшить інформаційний тиск. А ми можемо втратити якісні медіа, які цьому протистояли».
Так, зупинка фінансування USAID вдарило ще й по медійній сфері. Це вже відчув на собі Харківський кризовий інфоцентр, який діє в місті з 2014 року. Він став відповіддю на початок війни в Україні і останні одинадцять років працював як мультиплатформна організація. Інфоцентр складався з майданчику для пресконференцій, брифінгів та культурних заходів, а також редакцію, яка робила як новини, так і великі мультимедійні матеріали. У 2022 році там сталися зміни. Наприклад, радіо «Накипіло» стало окремою організацією. Воно отримало FM-частоти, які працюють у Харківській області. Його сигнал доходить аж до Білгорода. Також виокремилася освітня організація — «Накипіло освіта». У її межах проводилися тренінги з медіаграмотності.
«У 2014-2015 році USAID підтримала випуск газети “Форум”, яку ми видавали протягом року, — зазначила Олена Лептуга. — Вона безкоштовно розповсюджувалася в Харкові та області. І це були розбори реформ, аналітичні та пояснювальні матеріали, фоторепортажі. Ми робили також QR-коди, які вели на наші відео.Тобто давали таку інформацію, яку в деяких районах важко було отримати. Пізніше USAID також підтримував радіо. Але щоб була у нас інституційна підтримка — такого не було».
Також була призупинена підтримка Національного фонду на підтримку демократії (NED), яку зокрема фінансував USAID. Це призвело до того, що діяльність Internews зупинилась. Через це Харківському кризовому центру не вдалося розпочати проєкт, який мала підтримати саме ця організація. У його межах планували створювати матеріали, які протидіють російській дезінформації. Наразі інфоцентр отримав листи про те, що проєкти, які мали реалізовуватися до червня 2026 року, також призупиняються.
«Це виклик, який ми намагаємося подолати, — розповіла Олена Лептуга. — Оскільки це стосується радіо “Накипіло” в тому числі. Тому що це гроші, які покривали і оренду офісу, і основні зарплати. У нас був розроблений кризовий план. Але це дуже суттєво впливає на те, як “Накипіло” буде жити далі. Власне, у нас є кнопка “підтримати”. Тому ми розраховуємо, безумовно, на підтримку громади. Друге — найближчим часом ми маємо запустити спільноту, яка буде стосуватися медіагрупи в цілому. Наша задача — це зберегти людей і приміщення».
За її словами, на розвиток медіа йшов невеликий відсоток коштів USAID. Підтримка інфраструктурних проєктів була пріоритетнішою. Олена Лептуга згадувала, як журналісти з «Накипіло» знімали в Ізюмі наслідки влучання російської ракети. Вони бачили, як на місце прильоту приїжджала техніка з величезними логотипами USAID. За словами Олени, підтримка цього фонду стосувалася значно глобальніших процесів в Україні. «Взяти, наприклад, все той же Ізюм, де внаслідок війни було зруйновано 80% інфраструктури. Він точно потребує іноземних інвестицій».
«Що стосується медійних організацій — це удар по свободі слова, — зазначила Олена Лептуга. — Виснажені війною люди будуть отримувати менше інформації. І ними буде простіше маніпулювати. А в контексті розмов про вибори — то тут взагалі це питання стає ще гострішим. Якщо залишаться тільки ті, хто фінансуються політиками чи виключно провладні медіа, то це буде не знаю скільки кроків назад до того моменту, як у Харкові з’явилися незалежні медіа, які працювали на укріплення громадянського суспільства».
«Історія погана, але ми не сидимо на місці»
Волонтери «Добробату» одні з перших, хто опиняється на місці чергового прильоту. Разом з іншими волонтерськими організаціями вони допомагають розбирати завали, перекривати дахи та забивати шибки в потрощених будинках. Словом, головна місія «Добробату» — долучитися до відновлення житла та інфраструктурних об’єктів, які постраждали внаслідок російських обстрілів. Його осередки діють в різних областях України, у тому числі і в Харкові.
Як розповів керівник Харківського підрозділу «Добробат» Павло Філіппенко, припинення фінансування від USAID також на них вплинуло. Наприклад, з американцями з Флориди був підписаний global grant. За ці кошти вони в Харкові мали навчати 60 ветеранів і ветеранок впровадженню сонячної енергетики та обслуговуванню сонячних панелей в громадах.
«Тільки ми отримали кошти (третина була від фонду USAID Серце Європи), і буквально через три дні нам прийшов лист, що треба призупинити програму, — згадував Павло Філіппенко. — А також надати інформацію, що було вже витрачено. Ми ще не встигли нічого витратити.Тому зараз кошти на рахунку заморожені. Написали, що це до з’ясування обставин. Але коли це буде — нікому не відомо. Зараз ми подалися на декілька інших фондів, такі як Nova Ukraine та GIZ. Для того, щоб вони взяли на себе частку фінансування від USAID і щоб цей проєкт втілити в життя. Поки відповіді немає».
За його словами, чимало фондів, які заходили до України зі своїми програмами, мали частку фінансування від USAID. Тому зараз вони мають призупинити всі програми. І одна справа, коли організація ще не почала реалізовувати домовлений проєкт, як це було, наприклад, з «Добробатом». І зовсім інша — коли робота вже стартувала і кошти почали витрачатися.
«Наприклад, це ремонт якихось гуртожитків для ВПО — зазначив Павло Філіппенко — Де люди почали витрачати гроші, частково купили якийсь матеріал, почали робити вікна, опалення, та що завгодно. І тут раз — фінансування призупиняється. І що з цим робити? Тобто приміщення, умовно кажучи, стало гірше, ніж воно було до того. Прийшли, демонтували, почали робити ремонт. І все треба призупинити».
Так само сталося з додатковим обладнанням для когенераційних установок, які в Україну постачалися в тому числі й завдяки USAID. За словами Філіппенка, воно просто стоятиме без діла, адже тепер немає можливості ні підʼєднати, ні нормально оформити. Програма була призупинена, а її безпосередні виконавці не мають права щось робити далі.
«Тому ситуація складна та незрозуміла, — розповів Павло Філіппенко. — І не факт, що після 90 днів зупинки все буде відновлено і робота триватиме далі. Тому історія насправді дуже погана. Але ми звертаємось до інших фондів. Слава богу, з’явились фонди, які, розуміючи необхідність продовження програм в Україні, готові брати на себе фінансування тієї частки, яку мав фінансувати USAID. Тому ми не сидимо на місці, ми звертаємось до інших фондів, ми пишемо листи і чекаємо позитивних відповідей».
«Зараз особливо важливо зберегти команду»
Вдарило призупинення фінансування і по молодіжних організаціях. Одна з таких — Будуємо Україну Разом. Або якщо казати простіше — БУР. Це волонтерська організація, представники якої мандрують українськими громадами. Там вони допомагають створювати молодіжні та громадські простори, а також відновлюють будинки для людей, які цього потребують. Також осередок БУРу діяв і в Харкові.
Як розповіла керівниця комунікаційного відділу Анна Сабо, їх організація опинилася в складній ситуації через втрату фінансування від USAID та NED. А це може призвести до призупинення діяльності вже у березні. Що стосується Харківської області, то тут реалізувались програми спільно з NED, зазначила вона. Переважно це були БУРчики — короткострокові будівничі акції взаємодопомоги та добросусідства. Вони тривають всього 1-3 дні. Є ще в організації формат БУР-таборів, які тривають вже 7-9 днів.
«Табір — це наш довгостроковий проєкт, коли приїжджають в кілька заїздів волонтери і займаються відновленням чи будівельними роботами на об’єктах інфраструктури, — розповіла Анна Сабо. — Це можуть бути укриття, ветеранські простори. Тобто залежно від того, чого потребує громада і що ми можемо забезпечити. А БУРчик — це короткострокова акція, коли максимально залучаються місцеве волонтерство. І, відповідно, у короткі терміни можемо провести якісь відбудовчі активності. За 2024 рік вдалось реалізувати 19 БУРчиків, у 2025 році планувалося реалізувати 21. Але тепер ці плани призупинені через брак фінансування».
Вона також зазначила, що БУР був членом консорціуму програми «Мріємо та діємо», яка реалізовувалась спільно з IREX за фінансової підтримки USAID. Вони співпрацювали п’ять років в рамках цієї програми. У межах проєкту було відновлено понад 27 соціально важливих об’єктів, серед яких укриття, молодіжні центри, громадські та ветеранські простори. Також вдалося реалізувати п’ять відбудовчих таборів у ветеранських просторах. Фінансування USAID покривало значну частину інституційних витрат, зокрема по частині зарплат команди. У квітні 2025 року в БУР мали реалізувати навчальну школу з перекваліфікації жінок, які згодом могли працювати в будівельній галузі. А також провести шість відбудовчих таборів, на які б залучили понад 300 волонтерів.
«На цей рік з NED по Харківській області була запланована 21 активність, — зазначила Анна Сабо. — Але після того, як USAID повідомив про скорочення свого фінансування, ми отримали інформацію від нашого ключового партнера про призупинку всіх активностей. Це для нас зараз доволі критично. Адже якщо не віднайдемо фінансування, то з березня організація, скажімо так, втратить свою певну інституційну спроможність. І нам доведеться припинити діяльність. Принаймні короткостроково».
Тому зараз в БУР шукають інші шляхи фінансування, звертаються до інших європейських партнерів, активно прописують грантові заявки. А також пробують комунікувати як з і місцевим, так і національним бізнесом щодо різних форматів співпраці та партнерства. Зокрема в організації запустили розіграш одного з БУР-автобусів, яким раніше розвозили волонтерів. Він цінний для самої спільноти, адже побував в різних регіонах України і був залучений до різних відбудовчих активностей. За словами Анни Сабо, зараз вони намагаються якось стабілізувати цей стан. Адже особливо важливо зберегти команду, яка займається організаційними питаннями.
Читайте також
- Спеціальний трибунал для Путіна й вищого керівництва Росії у 2025: виклики та рішення.
- Як не втратити автентичність: у Харкові працюють над збереженням пам’ятки архітектури.
- Проблеми інклюзивності Харкова: як зробити вулиці міста доступнішими.
