20 липня у Харкові відбувся традиційний мітинг на підтримку українських військових та цивільних у полоні «Не мовчи. Полон вбиває». Журналісти Ґвара Медіа долучилися до акції, детальніше дивіться у фоторепортажі.
До чергової акції долучаються родичі та близькі бійців, які перебувають у російському полоні. Серед учасників – жінки, які чекають на повернення своїх чоловіків, батьки полонених, а також діти, що тримають у руках фотографії рідних.
Одна з учасниць демонстрації – Наталя – дружина зниклого безвісти чоловіка. Він добровільно долучився до служби. У грудні 2022 року військовослужбовець зник безвісти під Бахмутом на Донеччині.
«Намагаюся ходити на кожну акцію, щоб нагадувати, що вони в полоні або зникли безвісти. За них треба боротися», – поділилася жінка.
Наталя також є членкинею громадської організації «Жінки ТрО», яка об’єднує дружин, батьків й дітей зниклих безвісти та полонених з усієї країни.
Під час акції до учасників із промовою звернувся Арсен – звільнений з полону військовослужбовець. Хлопець добровільно почав служити, попри те, що його мати росіянка. Зі слів військового, російська сторона дуже сильно не хотіла його обмінювати.
«Я не очікував, що взагалі мене обміняють до кінця війни. До зони, з якої міняли, я добрався тільки через 11 місяців, РФ підтвердила, що я у них є тільки через 13 [місяців]. Мені пощастило перший раз в житті, астма виявилась мені на користь і я попав на обмін», – розповів Арсен.
Чоловік додав, що Росія використовує полонених як важіль впливу на Україну та їхніх близьких. Він наголосив, що РФ намагатиметься якомога довше розтягнути процес обмінів, щоб мати певну кількість людей, через яких вони зможуть тиснути на «нас із вами».
«Вони понапридумували собі штампів про нацизм та іншу маячню, і просто не відпускають наших хлопців. Наприклад та ж сама Азовсталь. Їм байдуже чи він реально був в «Азові». Для них вони всі азовці, навіть якщо вони не з нацгвардії, навіть якщо просто ТрО», – підкреслив колишній військовополонений.
Сьогодні до підтримки військовополонених і зниклих безвісти також приєдналася переселенка з Куп’янська Валентина. Вона розповіла, що доєднується до акції щоразу як є змога.
«Як колись на зорі нашої незалежності казав Анатолій Лупиніс [український політичний та громадський діяч, поет, дисидент-політв’язень – ред.] “Життя триває, точиться війна”. Немає чужих дітей, чоловіків, батьків. Це наші люди, наші захисники. Навіть маленькі діти підтримують гасла, бо вони хочуть бачити своїх батьків, братів та дідусів вдома», – прокоментувала вона.
Читайте також
- У Харкові відкрилась фотовиставка, присвячена безвісти зниклим військовим — фото.
- Росіяни вдарили поблизу гуртожитку для переселенців: наслідки ранкового обстрілу Харкова — фото.
