Мій викладач малювання був тією великою людиною, яка, на мою думку, необхідна кожній дитині. Той, хто візьме за руку та покаже, що є щось ще. Я була вражена його внутрішнім світом, він зроблений з іншого тіста на відміну від мого кола спілкування. І завдяки його інакшості я почала пошуки себе. Я вважаю, що для дитини важливе доросле оточення крім батьків, яке може показати різноманітність світу. Ірина Іллінічна, викладачка моєї дочки, все життя працює в ліцеї мистецтв. Вона їздила з дітьми на конкурси та фестивалі, показувала їм світ, завдяки чому студенти усвідомлювали цінність їхніх умінь і навичок. Шість років тому я вирішила, що було б класно реалізувати власний художній проєкт, схожий на її підхід. Стадія прийняття цієї ідеї була тривала, адже психологічно складно змінити фах дизайнера інтер’єру на вчителя малювання. Мені здавалося, що тільки творчістю ти ніколи не зможеш гідно забезпечити себе. Однак я горіла цією справою, тож почала займатися з друзями дочки в нас вдома. Поступово нові люди дізнавалися про мої уроки через знайомих, охочих побільшало, тож з розширенням студії я знайшла помічників і сформувала штат. Наші викладачі різні за гендером і віком. Кожен несе власний вайб: наприклад, я швидка, чітка, прямолінійна та люблю колір і фарби, хтось інший – м’який, добрий і тяжіє до графіки. Так ми показуємо дітям, що всі важливі та потрібні, можна бути класним у будь-якому віці.