Роялті:  музика в кафе

Нещодавно на пресконференції в Українському кризовому медіацентрі активісти та музикант Сергій Вусик оприлюднили факти про тіньові схеми у сфері авторського права.

Розповідаємо, чому виконавці та музиканти не отримують тих грошей від використання їхньої творчості, на які заслуговують, та що із цим робити.

Етап 1.  Нам потрібен  договір

Власник бізнесу (ресторан, кафе, бар тощо) підписує договір з акредитованою державною організацією (ГС УЛАСП) на використання музичного продукту.

Це обов’язково для всіх, хто в кафе чи магазині крутить музику. Єдиний спосіб не підписати такий договір з державною організацією – мати власний музичний продукт й авторські права на нього..

Етап 2.  Двох сторін  замало для  обкрадання

Договір зазвичай чотиристоронній, а не двосторонній (власник бізнесу і власник музики), бо решта дві сторони – це так звані фірми-«прокладки».  Іншими словами, в Україні таким чином гроші відмиваються і не доходять до виконавця.

Етап 3.  Початок епопеї  схем

Акредитована сторона (це та, що від держави) має право на розподіл коштів, отриманих від бізнесу. Із цих грошей вона може забирати собі 25% (комісійні). Ще до 30% забирає (за свої послуги так само) приватна організація (зазвичай одна), яка фігурує в договорі як ще одна сторона (читайте як «прокладка»).

Етап 4.  Юридичні  питання

Об’єкт авторських прав (наприклад, пісня, лекція тощо) підпадає під дію і авторських прав, і суміжних. Таким чином після комісійних суму, що залишається, акредитована й інші сторони договору (крім автора-виконавця) ділять навпіл, і рух цих коштів роздільний надалі (що ускладнює їхнє відслідкування).

Етап 5.  Друге  коло пекла

Якщо ви подумали, що на цьому комісію знімати досить, то готуйтеся до розчарувань. Наприклад, із частини грошей, які є винагородою за суміжні права, береться ще 25% комісійних (тією ж акредитованою організацією).

Етап 6.  Ніхто не знає,  що лунає

Найбільша проблема роялті для музикантів – це те, що ніхто і ніяк не контролює, яка насправді музика лунає  в кав’ярнях, ресторанах і т.д. У багатьох інших країнах у кафе та ресторанах використовується підхід, схожий на SHAZAM,  що зчитує всі мелодії,  які там лунали..

Етап 7.  Приховуй,  фальсифікуй

Закордонним правовласникам надсилають крихти пирога, який був цілим  до опрацювання всіх акредитованих і неакредитованих організацій. Надсилають крихти разом  з фальшивим пакуванням  у вигляді звітів.

гроші, що не йдуть до виконавців

теж гроші,  що не йдуть  до виконавців,  але іншим кольором

Фальшивим, бо ресторани не подають жодних звітів (про те, яка музика лунала), а формуванням всіх звітів про юридичні і фінансові операції займається фірма, пов’язана з директором акредитованої сторони.

Етап 8.  Система  візьме свої

Наразі український автор починає усвідомлювати, якою мірою його обдурювали. З роялті, що його сплатив ваш улюблений паб, у кишені виконавців піде тільки приблизно 10%. Усе інше чиновники та авантюристи химерних схем спишуть на «недосконалості бюрократичної та податкової систем».

Етап 9.  Як має бути

Автор має отримувати приблизно 80% роялті. Схема  повинна бути просто скасована,  а замість неї має бути прозорий механізм, за яким не існуватиме хоча б фірм-«прокладок».

Етап 10.  P.S.

Так ця схема діє на державному рівні – і залишає музикантів без заробітку.  У регіонах з місцями, де музика лунає, але її може і не бути (приватні бібліотеки, хаби, книгарні тощо), договір можуть не підписувати,  бо центр не знає, що відбувається в регіонах, це не їхній профіль.

Просто за щомісячну / щоквартальну плату кількох сотень гривень у кишені представника акредитованої організації чи знову-таки фірми-«прокладки» ви отримаєте наліпку на стіни вашого закладу «Тут поважають авторське право». Для ваших клієнтів це плюс один пункт довіри, а для вищезгаданих представників – «мітка», що цей заклад уже в системі.

Ділися цією історією