Про людей, улюблені вулиці Харкова, роботу і лайфстайл: пасажири й водії розповідають про свій рух в місті

Харківʼянка Ксенія працює вебдизайнеркою на фрилансі. Вона пізно лягає спати, але вранці має всюди встигнути й без хаосу. Не надто любить громадський транспорт, бо довго чекати й довго їхати — трохи все непрогнозовано, незручно з лептопом і забагато пасажирів. Тому щоденний виклик авто — її необхідність. А ще жартує, що складно орієнтується на місцевості, тож на авто простіше, адже приїздить до «дверей». Дівчина цінує безпеку, час і комфорт, аніж очікування автобуса в дощ/вітер/сніг/спеку і тривалу тисняву.

— Ксеніє, мабуть, тобі зручніше користуватися мобільними застосунками, ніж телефонувати? Як і більшості молоді…

— Ну, я дивлюся на мобільний додаток і як дизайнер. Я колись займалася редизайном застосунку одного бренду райдхейлінг сервісу та порівнювала інші сервіси в Харкові. І тоді мені найбільше сподобався Uklon — за функціоналом і зрозумілістю, там нема нічого зайвого. Інтерфейс зручний і як дизайнеру, і як користувачу. Я можу легко обрати клас авто, машина швидко приїздить, можу відразу оцінити послуги водія.

— До речі, про водіїв. Ти спілкуєшся з ними? Про що, якщо не секрет?

— Важливо, що до мене завжди приїздило дуже охайне авто і так швидко, як було вказано в застосунку. Водії — ввічливі й дуже тактовні в спілкуванні. Загалом сідаю спереду, якщо хочу побалакати й дорогу бачити. А якщо не хочу — коли сумна чи прагну насолодитися мовчанням — сідаю позаду. Говорять авжеж про війну, журналістику, виживання в наших реаліях, але є й інші теми — про стосунки, погоду.

— Маєш улюблених драйверів?

— Так, вже є. Є дуже прикольні, які надихають, веселі, можуть пожартувати. Коли їздила вулицею Науковою до Саржиного Яру, то кілька разів водії розповідали про навколишню архітектуру — це було пізнавально. Я ставила їм пʼять зірочок і писала коментарі про їхню роботу.

Харківʼянка Наталія четвертий рік використовує Uklon. Їй 49 років і це її перший досвід. Вона обрала таку діяльність, аби довести своєму чоловіку, що може — і може класно. Пара посперечалася: коханий, який все життя працює в цій сфері, не вірив, що Наталія і день витримає. Натомість професія драйверки відразу стала улюбленою.

— Наталіє, чому тобі до вподоби ця справа? Які твої три мотивації?

— Я стала водійкою, тому що мені дійсно подобається спілкуватися з людьми. А тепер і психологічно легше, бо мій чоловік вже девʼять місяців мобілізований, за кермом не так важко переживати розлуку.

Також мені подобається вільний графік, я сама його обираю: з 6:00 ранку до 10:00–11:00 ранку, далі — відпочиваю, і знов виїжджаю з 13:00–14:00 до 18:00.

Я люблю свою справу, отримую від неї задоволення, дохід влаштовує. І повторюся: дуже важливо, що це допомагає мені морально, бо чоловік мобілізований.

— Ти сказала, що любиш спілкування. А про що найчастіше говорять пасажири?

— Переважно говорять про ситуацію в країні, всі хочуть миру.

— А які люди сідають до тебе в авто? З якою метою їздять і коли? Вік, професія?

— Вранці зазвичай пасажири їдуть на роботу — це ті харківʼяни, які дуже цінують свій час. Якщо на громадському транспорті треба добиратися мінімум годину, то на машині — 20–30 хвилин. А вдень прямують, наприклад, в лікарню. Увечері повертаються з роботи. У вихідні ввечері збираються відпочивати, якщо гарна погода. До воєнного часу дуже багато діток возили на гуртки.

Вік пасажирів: 20–50 років. Щодо професій, то на заводи їдуть, а також лікарі, айтівці, військові. Раніше було дуже багато студентів.

Буває, що сусіди з мого під'їзду сідають до мене в авто.

Харківʼянка Яна любить домашні затишні ранки й поспати довше, тож переважно викликає авто, аби спокійно встигнути на роботу в лікарню. Для неї це комфорт і швидкість — пʼять хвилин, і ти вже в праці, без очікувань переповненого автобуса та 15 хвилин їзди на ньому.

Також Яна прямує з дому до мами на роботу і назад, коли треба забрати речі. А загалом її улюблені маршрути — повз Центральний парк, парк Шевченка, Саржин Яр.

Дівчина зазвичай їздить 2–4 рази на місяць, викликає в час-пік, між сьомою і девʼятою ранку.  

— Яно, яка твоя улюблена дорога в Харкові?

— Я мешкаю біля станції метро Наукова, тому часто їду на авто повз Саржин Яр, бачу з вікна красивий пейзаж, дерева навколо.  

— Ти спілкуєшся з драйверами?

— Ми частіше мовчимо, та й не добре відволікати їх від дороги. Але от сьогодні якраз їхали, то говорили про технічні особливості роботи навігаторів.

— Ти працюєш в лікарні, а багато речей щодня береш з собою?

— У мене завжди з собою їжа в контейнері, щоби поїсти на роботі. Ввечері можу скупитися в супермаркеті далеко від своєї адреси, але з важким рюкзаком трохи важко дістатися дому. Тому іноді краще їхати на машині, а не пересідати із забитим рюкзаком з маршрутки на маршрутку. Коли буваю в батьків у Харківській області, то вони передають мені дещо з собою: я доїжджаю до Холодної гори, а звідти можу викликати авто.

— Чи сказала б ти, що виклик авто — це доступно для більшості?

— Наскільки знаю, мої друзі частіше викликають авто, ніж сідають в громадський транспорт, тому що швидко й зручно. Мої колеги з лікарні часто замовляють авто від різних сервісів.

Від себе на всі сто можу сказати, що Uklon всім підходить. Бюджетний, доступний. Вважаю, що більшість харківʼян може собі це дозволити.