Спецпроєкт
Ілюстрація: Олександра Зіненко
Поки Україна вчиться жити й вистоювати під час повномасштабної війни, у різних регіонах тривають важливі процеси. Один з них — «Мережування для миробудування». Це не просто черговий тренінг, а освітня та практична ініціатива, яка допомагає жінкам-лідеркам об’єднатися, щоб разом впливати на локальні рішення й підтримувати діалог у своїх громадах.
Перша зустріч учасниць та презентація концепції миробудування у Кракові, 26-27 жовтня 2024 року
Назва складається з двох слів, які спершу здаються абстрактними, але в українських реаліях мають цілком конкретний, людський сенс.
Мережування — це про створення живих горизонтальних зв’язків. Наприклад, активістка, депутатка, психологиня та освітянка з різних міст знаходять одна одну, щоб почати діяти разом. Вони не просто знайомляться, а підтримують, радяться, передають досвід і пропонують рішення, які справді працюють у реальному житті, а не лише на папері.
Миробудування — це практична навичка виживання. Це не про абстрактний «мир у всьому світі», а про те, як діяти у виснаженій війною громаді. Як налагодити діалог між різними групами, як помітити, де назріває конфлікт, і як його м’яко розв’язати. Це щоденна робота на рівні маленьких кроків: від взаємної поваги до створення безпечних просторів, де люди можуть бути почутими, а не змушені мовчати, навіть під час війни. Саме цей фокус є принциповим для програми.
Координаторка програми Олена Зіненко пояснює це так:
«Точкою відліку цієї програми є усвідомлення значення поняття “мир” для людини. У міжнародному праві його найчастіше визначають, як “стан спокою й гармонії у період між війнами”. У цьому сенсі мир наступає, коли закінчується війна. Таке формулювання є величезною шпариною для російських наративів, які пропонують мир як погодження на втрату ідентичності та підкорення агресору.
З першого формулювання виходить, що розбудовувати мир можна тільки після припинення бойових дій та обстрілів, а друге розуміння взагалі схиляє до відмови від життя та пам’яті. У такому випадку того, що зараз роблять жінки в Сумській, Запорізькій, Тернопільській та інших українських громадах – просто не існує… Такі визначення примушують називати життя війною та сприймати його як щось тимчасове без бачення майбутнього.
Наша програма пропонує окреслювати своє значення миру тут і зараз на основі потреб людини у визначеному контексті. Програма навчає налаштуванням та інструментам, що допомагають розбудовувати мир під час війни як проєкт майбутнього, яке втілюється вже тут і зараз та спирається на принципи прав людини — поваги до гідності, вшанування свободи й справедливості».
.webp)
П’ятиденний «Тренінг для тренерок» зібрав у Кракові учасниць, щоб навчити їх проводити власні миротворчі заходи, 21-26 лютого 2025 року
Програма об’єднує людей і дає їм інструменти для дії. У воєнний час це стає способом утримувати громаду в рівновазі та допомагати їй вистояти, рухаючись від виживання до розбудови життя.
«Мережування для миробудування» є частиною великої ініціативи «Україна: бачення миру на основі потреб. Розбудова миру під час конфлікту». Учасниці проходять навчання з мережування, соціальної комунікації, медіаграмотності на основі діалогу, медіації, управління конфліктами та вчаться формувати горизонтальні мережі між регіонами. Оскільки програма працює під час активної фази війни, головний акцент — на стійкості та взаємопідтримці громад. Програму втілює Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива» у співпраці із ГО «Сматра» та партнерстві зі швейцарською мережею PeaceWomen Across the Globe.
Повномасштабна війна розірвала звичні соціальні зв’язки. Мільйони людей перемістилися, сотні міст зруйновані. За даними гуманітарних організацій, саме локальні спільноти несуть основний тягар відновлення. Вони приймають переселенців і намагаються зберегти ті горизонтальні зв’язки, які утримують суспільство від розпаду.
У таких умовах зростає ризик соціальної напруги: між старожилами й новоприбулими, між людьми з різним досвідом війни. Соціологи зазначають: громадам потрібні не лише ресурси, а й навички діалогу — уміння чути, домовлятися. Програми з мережування й миробудування працюють на те, щоб конфлікти не перетворювалися на затяжні протистояння.
Крім того, навантаження на людей посилилося через втому, стрес, невизначеність. Програми, які поєднують роботу з емоційною стійкістю та комунікацією, допомагають відновити опору на себе, свою спільноту й довіру одне до одного.
Питання відбудови також стоїть на порядку денному. Україна формує нову модель взаємодії громад, де локальні ініціативи стають точками росту. Це зафіксовано у Плані відновлення України, який є візійним. Тож є вагомий сенс напрацьовувати механізми взаємодії на місцях та бути пильними щодо врахування потреб громад при втіленні державних програм.
Посилення навичок миробудування у жінок — це не про «м’які» теми, а про довгострокову стійкість країни, і не про те, що стосується відповідності резолюції ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Програма фокусується саме на активізмі жінок, розумінні миру як підґрунті для безпеки й персональної, й національної.
Фішка програми в тому, що вона спирається не лише на «суху» теорію, а й на особисті історії учасниць. Жінки діляться власним досвідом: як живуть у війні, як волонтерять, як взаємодіють із місцевою владою чи підтримують ВПО.
Організаторки не втомлюються наголошувати: лише ці реальні історії дозволяють побачити справжні потреби громад і зрозуміти, які формати діалогу та підтримки спрацьовують, а які — ні.
Під час мережевих зустрічей жінки разом аналізують реальний досвід — від локальних сварок у громадах до ситуацій власного емоційного вигорання. Так минуле стає не важким тягарем, а інструментом для спільної взаємодії, зміцнення мережі та побудови майбутнього.
Особиста залученість жінок робить програму справжньою: рішення тут не спускаються «згори», а народжуються всередині групи, базуючись на викликах, які відображають сучасні воєнні реалії та вибудовують простір майбутнього.
П’ятиденний «Тренінг для тренерок» зібрав у Кракові учасниць, щоб навчити їх проводити власні миротворчі заходи, 21-26 лютого 2025 року
Однією з ключових подій став міжнародний тренінг у Кракові 26–27 жовтня 2024 року. Тоді учасниці обговорювали практики ненасильницької комунікації, аналізували кейси конфліктів та опановували інструменти миробудування, які можна впровадити в українських громадах вже сьогодні.
Програма включає модулі, що дають жінкам конкретні навички:
Соціальні комунікації на основі потреб у громаді: як вони проявляються, який мають конфліктний потенціал і як їх можна вирішувати та шукати ресурси для змін. Модуль дає інструменти для безпечного втручання в локальні суперечки, навчає розпізнавати приховані причини напруги та будувати стратегії мирного врегулювання.
Робота з емоційною стійкістю. Цей блок — про турботу про себе. Експертки навчають технік саморегуляції, допомагають зрозуміти власні реакції на стрес, втому та травматичний досвід. Мета — щоб жінки могли підтримувати не лише громаду, а й себе, зберігаючи ясну голову й здатність діяти.
Інструменти фасилітації та діалогу. Як створити простір довіри та діалогу, де всі голоси будуть почуті? Учасниці вчаться вести розмову так, щоб вона не руйнувала, а з’єднувала. Практика передбачає моделювання реальних зустрічей у громаді, де треба приймати емоції та поважати думку іншої людини.
Підходи до мережування між громадами. Жінки досліджують, як розвивати горизонтальні зв’язки між різними спільнотами, обмінюватися досвідом та підсилювати локальні ініціативи через синергію. Конкретна практика допомагає активісткам на місцях ставати лідерками та провідницями змін.
Проєкт передбачає практичні завдання та створення міжрегіональних зв’язків. Саме вони, на думку організаторів, стануть основою майбутньої інфраструктури миробудування в Україні.
Ідея: PeaceWomen Across the Globe
П’ятиденний «Тренінг для тренерок» зібрав у Кракові учасниць, щоб навчити їх проводити власні миротворчі заходи, 21-26 лютого 2025 року
У програмі свідомо акцентують на жіночому активізмі як лідерстві. І це не про «виключність», а про реальний контекст війни, де жінки включені в усі процеси життя, і це підтверджують учасниці програми.
Жінки тримають пласт роботи. Саме вони сьогодні тягнуть величезний обсяг роботи на рівні громад: волонтерство, освіта, підтримка ВПО, комунікація з владою. Часто вони першими бачать напругу і пропонують рішення, засновані не на конфронтації, а на турботі та здоровому глузді.
Протидія невидимості внеску. Варто підсвітлювати діяльність жінок, оскільки їхні результати часто вважають чимось звичайним.
Український досвід вибудови життя під час війни тримається переважно на жінках, але водночас участь жінок у політиці є нерівномірною і незбалансованою та показує тенденцію до зменшення представництва, каже Олена Зіненко. Патріархальні вимоги виживання під час війни зменшують, роблять майже невидимим цей внесок. Програма покликана змінити ситуацію через мережування, щоб миробудування втілювалося не тільки на рівні активістських ініціатив, але й на політичному рівні.
Людський вимір (за визначенням нобелівської лавреатки Олександри Матвійчук). Коли у мирних процесах звучать жіночі голоси, рішення стають комплекснішими й людянішими. Учасниці мислять не лише категоріями «як владнати конфлікт», а й «як не втратити одне одного в цьому процесі». Така оптика допомагає громадам втримати рівновагу навіть у стані війни.
У межах програми, наприклад, у Житомирі, проводилися міжрегіональні воркшопи, присвячені миротворчому лідерству. Організаторки впевнені: участь жінок в ухваленні рішень — критичний фактор стійкості громад.
П’ятиденний «Тренінг для тренерок» зібрав у Кракові учасниць, щоб навчити їх проводити власні миротворчі заходи, 21-26 лютого 2025 року
З’єднання громад. Обмін досвідом зменшує відчуття ізоляції.
Передача ефективних практик. Спільноти не чекають інструкцій «згори», а діляться власними інструментами, зміцнюючи автономність і швидкість реагування.
Формування довіри. Горизонтальні зв’язки знижують рівень недовіри між людьми з різним досвідом війни. Учасниці вчаться бачити одне одного через взаємодію, а не стереотипи.
Підсилення ініціатив. З’являється можливість кооперуватися, ділитися знаннями, спілкуватися з експерт(к)ами. Так маленькі проєкти виростають у стійкі мережі.
Протидія виснаженню. Мережування створює відчуття плеча поруч. Спільна боротьба додає сил, знижує ризик вигоряння й підсилює психологічну стійкість.
Ідея: PeaceWomen Across the Globe
Програма не закінчується останнім тренінговим днем. Вона закладає основу для довгострокових зв’язків, які продовжують працювати.
Після повернення додому учасниці розвивають локальні ініціативи, співпрацюють між містами та підтримують одна одну в проєктах. Часто це стає стартом власних маленьких, але дієвих «центрів діалогу».
Жінки зберігають контакти, обмінюються напрацюваннями. Саме після завершення програми народжуються нові партнерства: між школами, культурними просторами, волонтерськими ініціативами. А головне — підприємливі й стійкі жінки починають бачити, що їхній голос впливає на позитивні зміни в суспільстві навіть під час війни.
У планах організаторів розширення мережі, залучення нових регіонів і створення платформ, де напрацювання учасниць стануть доступними іншим громадам. Так в Україні з’являються системні практики миробудування, що крок за кроком формують людяну якість життя.
Уляна Круча — журналістка
Вікторія Маньковська — редакторка
Віта Опалінська — менеджерка з розвитку
Ярослав Устіч — менеджер проєкту
Максим Гармаш — дизайнер
