fbpx

КРЕАТИВНІ ЛОКАЦІЇ НА КУЛЬТУРНІЙ МАПІ ХАРКОВА.
ТРИ ТОЧКИ

за підтримки
Гараж, бізнес-центр, пам'ятка архітектури – це локації, в яких у Харкові розташовані три креативні простори: 127 garazh, Minin Art Hub, 1898 ArtSpace. Незвичне розташування та латинка в назвах – не єдине, що між ними спільного. Усі вони мають схожі історії появи, об'єднують активних людей і шукають способи зацікавити мистецтвом й інтегруватися в міський ландшафт. Проблеми в них теж спільні: як стати прибутковими, як бути привабливими для своєї авдиторії, як розвиватися далі.
Олена Руда
простір для культурних ініціатив
для художників і від художників

засновники
Антон Ткаченко
Анастасія Хлестова

вул. Новоолександрівська, 54 а

працює з серпня 2019 року
тільки в теплі пори року
простір для вільних та космічних митців, які займаються VR

засновник
Роман Мінін

Сімферопольський провулок, 6

працює з липня 2020 року,
але офіційного відкриття ще не було
івент-простір для дорослих і дітей

менеджери
Володимир Мороз
Валентина Дегтярьова

вул. Полтавський шлях, 29,
3-й поверх

працює із серпня 2020 року
заходи відбуваються щодня
127 garazh
Minin Art Hub
1898 ArtSpace
127 garazh
Гараж я шукала з Google Maps, йдучи зигзагами приватного сектора від метро Київська. Можна було проїхатися трамваєм одну-дві зупинки, але я вирішила пройтися пішки. Таки трохи заплуталася наприкінці, чи це вже ті гаражі, які мені потрібні, чи йти далі. З Антоном і Анастасією ми зустрілися біля ЖК «Журавлівський», а точніше – біля великого пластикового дракона, що нависав над порожнім фонтаном. Я підійшла раніше і перед зустріччю ще встигла подумати про любов харківських будівничих до такого типу естетики і про джерела їхнього натхнення (за драконом стоїть «ізба»). Цікавий збіг: наприкінці нашої розмови ми заговорили про місцеве фінансування культури, (не)доступність сучасного мистецтва, і Антон згадав про пам'ятник мавпам у парку Шевченка.
«Ми вирішили, що нам потрібен гараж, перед тим як купити машину, щоб відразу було куди її ставити і не займати місце на тротуарі», – розповідає Антон. Поки автівка залишалася мрією, Антон переніс у гараж свої картини і фарби. Так місце для машини стало схожим на художню майстерню, а згодом тут відбувся перший мистецький захід. 127 garazh позиціонує себе як artist-run space, тобто самоорганізований виставковий простір. Проте, крім виставок, тут відбуваються і кінопокази, і лекції, і настільні ігри. Анастасія розповідає, що їхня авдиторія – люди, які займаються сучасним мистецтвом і цікавляться ним. Найбільше серед них студентів. Іноді виставки доповнюються імпровізаціями, наприклад, дехто з відвідувачів грає на музичних інструментах.
Анастасія: «Ми намагаємося робити хоча б мінімальний фуршет. У це ми вкладаємо свої гроші теж. Гараж наразі неприбуткова ініціатива. Технічні потреби художників ми теж покриваємо. Навесні 2020-го ми отримала грант від House of Europe. Це був проєкт "Перша виставка". Завдяки ньому протягом усього літа ми проводили дебютні виставки художників. House of Europe фінансували продакшн, проїзд художників, наші гонорари, бухгалтерію, оренду техніки. Також ми купили для гаража проєктор. До цього ми так раділи тільки, коли нам подарували уфо.
Це був міжнародний проєкт. Ми продумували його спільно з менторкою з Великої Британії Вінні Гербштейн. У вересні вона мала до нас приїхати, але через карантин не вдалося. У заявках художників ми не обмежували ні географію, ні вік, а також не просили ні CV, ні портфоліо, і це було свідомо, адже це перша виставка. Були люди, які довго працюють, але ніколи не мали персональної виставки, а були й такі, для кого це взагалі виявився перший у житті захід, де вони змогли показати свої роботи.
Також ми стаємо майданчиком для потенційної співпраці. Наприклад, ще до того, як ми виграли грант, House of Europe проводили в нас презентацію цієї програми. Буває, що просять про презентацію в нас (книгу, артбук, зін). Ми розуміємо, що в нас не збереш велику авдиторію і ми не в найзручнішому місці, але наша перевага – свобода. І ми не беремо з людей гроші за те, що вони в нас у гаражі тусуються. Іноді люди приходять почитати книжку. Була одна дівчинка, яка попросила її зачинити в гаражі, щоб вона могла помедитувати».
Зараз Анастасія і Антон готуються до весняного відкриття. Заздалегідь прописаного надовго плану подій у них немає. Через локдаун ще нереалізованими залишилися домовленості з минулої весни. «Ми даємо можливість передумати. У нас можна відмовитися», – каже Антон. Вони також працюють над сайтом, де діятиме онлайн-галерея. За подіями 127 garazh можна стежити в їхніх соцмережах. Зазвичай заходи відбуваються по суботах. Гараж відкритий до співпраці з митцями й волонтерами. «Сучасне мистецтво і культурна сфера доволі закриті, законсервовані. Ми працюємо з початківцями і намагаємося бути "точкою входу" для художників», – Анастасія й Антон підсумовують нашу розмову, фактично формулюючи власну місію.
Зовні гараж нічим не відрізняється від інших, на ньому немає вивісок, просто прописними цифрами виведено «127». Гараж працює тільки в теплі пори року, відкриття навесні теж залежить від погоди. Взимку від холоду не рятує навіть уфо (в цьому я мала нагоду переконатися). На стелі – квадрат з лампами, як буває в галереях, стіни – білі, замість столика – старенький комод. «Тут мистецтво постійно перечіплюється об побут – і буквально, і образно. У нас така підлога, що може підбор застрягнути між дошок. І ми "застрягаємо" іноді: наприклад, інтернет поки сюди ніяк неможливо провести», – розповідає Антон. Ремонт тут він робив самотужки. Побутові незручності компенсує краєвид перед гаражем: очерет, ставок, дерева. Сусід по гаражу стежить за птахами: «Буває, ми монтуємо виставку, а він прибігає: "Ви чули, це якийсь особливий дрізд співав щойно"». Мешканці району з інтересом спостерігають за заходами в гаражі, іноді приєднуються, але частіше сприймають їх з пересторогою. Після зими тут брудно, але Антон і Анастасія «роблять Харків чистим» не самі, їм допомагають гості гаража, постійні відвідувачі виставок.
У Minin Art Hub я потрапила на збори команди. Наприкінці зустрічі розмова зайшла про способи прибутковости і хтось пожартував, що, може, поставити ящик для пожертв, як у церкві. Мене, з одного боку, це теж розсмішило (хоча за яскравою естетикою хаб трохи нагадує деякі церкви у Карпатах, тільки там скрізь килими і гірлянди, а в хабі – килими, картини і фігурки), а з іншого – спонукало до порівнянь: я знаю церковну спільноту, яка перебуває в приміщенні колишнього радянського кінотеатру, і її члени наголошують на тому, що повернення храму попереднього вигляду – це одна з їхніх спільних справ, довкола якої вони взаємодіють і розвиваються як спільнота.
Команда хабу згуртована довкола художника Романа Мініна. Богдана (Bada) в хабі від початку, вона розповідає, що всі познайомилися завдяки спільним проєктам, які були ще до появи хабу. Коли власник бізнес-центру «Південний» запропонував Мініну розмістити в себе майстерню, Роман покликав друзів, зокрема й Баду, щоб створити спільний художній простір і розвивати цифрове мистецтво. Поступово виникали нові ідеї і так до команди долучалися інші: дизайнери, айтішники, фотографи – всі на волонтерських засадах. «Хто в чому сильний, той тим нам і допомагає. Моя суперсила – комунікація. Ансент робить круті фото. Данило – айтішник, допомагає з програмуванням», – розповідає Бада. Віднедавна команда зареєструвалася як громадська організація.
«Наш хаб заточений на діджиталізацію. Ми хочемо використовувати сучасні інструменти, щоб створювати цікавий контент і продавати його на ринку цифрового мистецтва. Впевнений, що це "розв'яже" руки багатьом художникам, зробить їх вільними й конкурентоспроможними на міжнародному артринку. Матеріальне мистецтво застаріле, його продаж обтяжений бюрократією і корупцією. Цифрового художника нічого не обмежує. Я відчув цю міру свободи і хочу, щоб її відчули всі художники, які теж хочуть таким чином розвиватися. Для цього й існує Minin Art Hub», – поділився баченням місії хабу на одному з виступів Роман Мінін.
Проте бюрократія і корупція чатує і на цифровий світ. Цьогоріч проєкт команди обрали на «Бюджет участи», тобто його мали б профінансувати коштами з бюджету міста. Це мав бути VR-батл на рингу: художники в окулярах віртуальної реальности в режимі реального часу створювали б під музику проєкції, за чим могли б спостерігати глядачі. Наразі ж з коментарів команди щодо його реалізації, зрозуміло, що в них є непорозуміння з міською радою. Утім це не означає, що ідея з VR-батлами не відбудеться.
Офіційного відкриття артхабу поки не було, але з літа 2020-го року він фактично працює в тестовому форматі як івент-простір. Тут відбуваються вечірки, йога, майстер-класи, музичні і літературні квартирники, концерти – за анонсами можна стежити в їхніх соцмережах. Команда розфарбувала огорожу напроти хабу. «Ми чули позитивні відгуки від перехожих. Одна жінка сказала, що двадцять років ходила на роботу повз ці стіни і дуже зраділа, коли вони стали кольоровими, це додало їй мотивації», – розповідає Бада. У планах також прибрати задній двір і розфарбувати його: «Ми плануємо проводити надворі фестивалі, і місцеві мешканці зможуть долучитися». Роман також розповідав, що за певний час у бізнес-центрі «Південний» можна буде піднятися на дах. У самому приміщенні вже чотири поверхи розфарбовані роботами Мініна.
Minin Art Hub
У 1898 ArtSpace розташований офіс Gwara Media, звідки я все це й пишу. Коли я вперше зайшла у під'їзд, то подумала, що потрапила кудись не туди: не було світла, скрізь павутиння, запах вологи. Недавно ж тут зробили ремонт, що видно зі свіжої рожевої фарби на стінах, і про старовинність тепер нагадують тільки високі стелі, старі кахлі та закручені перила. Напис «Фото», який був на дверях при вході, теж зафарбували. Хто й коли робив тут фото, невідомо. Організатори 1898 ArtSpace ще не займалися історичним дослідженням локації, але це одне з їхніх завдань на майбутнє.
На даху будинку, де розташований хаб, є викладений цеглою рік завершення будівництва – власне, 1898-й, хоча у Вікіпедії подано 1893-й. Тому й така назва простору. Володимир, менеджер хабу, жартує, що з пам'ятками архітектури цікаво працювати не тільки тому, що це процес реновації старих будівель, а й бо можна натрапити на скарб. Правда, в 1898 ArtSpace під час ремонту знайшлася тільки монета 1911 року, сучасна вартість якої незначна.
Спочатку тут мав бути креативний хостел з гамаками замість ліжок і керамічною майстернею в одній з кімнат. Утім, зараз це простір, де, крім нашої редакції, працює понад десять майстрів, відбуваються майстер-класи, ігри, лекції, кіноперегляди, йога, альфа-гравіті (комплекс вправ на тренажері з мотузок), поетичні читання і навіть родинні свята. Першими резидентами і відвідувачами 1898 ArtSpace стала сформована раніше батьківська спільнота.
«У нас було ком'юніті, яке гуртувалося довкола альпіністської секції "Універ-КЛАС" університету Каразіна. Коли багато хто з нас став батьками, ми створили закриту групу у фейсбуку, де обмінювалися інформацією про можливості поїздок з дітьми, організовували спільні походи в гори, писали про події в місті, куди можна сходити з дітьми. Я займалась організацією сімейних таборів, поїздок, екскурсій. В ArtSpace я прийшла із цим організаційним досвідом і з цією спільнотою. Тут вдалося реалізувати проєкти, які до того було неможливо зробити, бо не було приміщення, – розповідає Валентина, артдиректорка 1898 ArtSpace. – У нас багато різних напрямків. Вони спираються на можливості нашої початкової спільноти. У нас усі дуже творчі: хтось малює, хтось ліпить, хтось шиє. Підтримати їх, вивести на новий рівень, монетизувати – це було моє основне завдання. Ще одна мета – розширити цю спільноту».
1898 ArtSpace
Замість висновків
Цьогоріч 1898 ArtSpace отримав інституційну підтримку від Українського культурного фонду. Як я вже писала вище, 127 garazh реалізували грант від House of Europe, а Minin Art Hub підтримує власник бізнес-центру «Південний». Ніхто із цих просторів не платить за оренду: гараж – приватна власність Анастасії і Антона, а два інших хаби мають домовленості з власниками. Бізнес, який своєю соціальною місією обирає фінансувати мистецтво, – це ефективний спосіб забезпечити існування подібних просторів.
Ніхто з моїх співрозмовників не називає себе креативним хабом, але фактично всі вони близькі до такого визначення, адже «хаб є хабом, коли формує професійні спільноти», а саме це і відбувається в 127 garazh, Minin Art Hub, 1898 ArtSpace. Таке визначення хабу належить Анастасії Щербін, вона займається програмами креативної економіки та соціального підприємництва в Британській Раді. Коли я готувала цей матеріал, House of Europe саме шукав таких менеджерів з усієї України «для обміну досвідом та пошуку нових робочих інструментів», тож я написала їм.
На думку Анастасії, «пандемія Covid-19 сильно змінила зовнішні умови діяльности хабів й запустила процеси переосмислення фізичних просторів. Відповідно менеджерам та менеджеркам креативних хабів необхідно зараз шукати або генерувати нові рішення та методи монетизації. Креативні хаби можуть бути прибутковими, якщо знайдуть свою нішу, будуть пропонувати унікальний контент та активно працювати зі своєю спільнотою. Адже спільнота – це головний ресурс, який залишається з нами за будь-яких умов і допомагає знаходити рішення навіть у найважчих ситуаціях».

Команда спецпроєкту

Коректорка: Надія Дігалевич
Дизайнер: Максим Гармаш
Дистрибуція: Ярослав Устіч
Координатори спецпроєкту: Сергій Прокопенко, Олена Руда